2.2. Законодавча юридична техніка: поняття,основні вимоги до якості актів
Законодавча техніка - це сукупність правил і прийомів, способів підготовки, прийняття і систематизації нормативно-правових актів.
Дотримання вимог, які висувають до правил законодавчої техніки, дає змогу досягнути зрозумілості змісту нормативного акта, впливаючи, до деякої міри, на ефективність його застосування, на ступінь удосконалення законодавства в цілому.
Правотворча техніка: юридична конструкція, термінологія; технічні прийоми (способи викладення норм, система посилання).
Правотворчу техніку класифікують за видами правових актів і за змістом прийомів і засобів.[7, ст. 131]
Основні вимоги, які висувають до підготовки нормативних актів:
взаємозв'язок нормативних приписів, розміщених в акті, їхня логічна послідовність;
відсутність протиріч в акті і в самому законодавстві;
компактність (стислість) викладення юридичних норм при глибокому і всебічному відображенні їхнього змісту;
зрозумілість і доступність мови;
використання формулювань і термінів, прийнятих у законодавстві;
скорочення до мінімуму кількості актів з одного і того ж питання.
Законодавчі акти діляться на статті, підзаконні акти - на пункти.
Значні за обсягом акти підрозділяються на глави, розділи, частини (напр., кодекси) Деякі з них складаються з преамбул, додатків.
Кожний нормативний акт має певні атрибути (реквізити). До них належать: його назва, місце видання, дата, 160 найменування нормативного акту, підписів посадових осіб. Без цих атрибутів нормативний акт не може бути визнаний офіційним документом.
Види юридичної техніки розрізняють відповідно до основних стадій правового регулювання та видів юридичної діяльності на правотворчу, правотлумачну, правозастосувальну, правореалізаційну техніку. До кожного з цих видів законодавчої техніки входять як загальні, так і особливі, специфічні способи, прийоми, вміння право-регулятивної діяльності. [13, ст. 126]
Рис. 2.1. Види правових актів державного управління
В умовах інтенсивності нормотворчого процесу й активізації нормотворчої діяльності в сучасній Україні все більше уваги приділяється якості нормативно-правових та індивідуальних актів. До правозастосувальників ставляться підвищені вимоги, що стосуються не тільки досконалого знання змісту права, але й специфіки його утворення й оформлення.[20, ст. 27]
Велике значення для забезпечення подальшої регулятивної здатності нормативно-правових та індивідуальних актів є використання правил і засобів нормотворчої техніки, спрямованих на системне викладення нормативних правових приписів, конструювання зв’язків між ними та нормативно-правовими актами в цілому. З огляду на це дуже актуальним є вивчення нормотворчої техніки як інструменту забезпечення системності законодавства. Знання та правильне застосування засобів, правил і прийомів юридичної техніки дозволяє створювати грамотні, якісно оформлені нормативно-правові та індивідуальні акти.
Водночас, зважаючи на те, що результати нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ набувають вияву у вигляді нормативно-правових та індивідуальних актів, вивчення правової природи цих актів, їх ознак, структури, класифікації, безперечно, є досить вагомим для працівників міліції, особливо керівників міських районних лінійних відділів, сприятиме створенню якісно нової системи документаційного забезпечення управління в органах внутрішніх справ, а отже підвищенню ефективності їх оперативно-службової діяльності.
У зв’язку з цим зростає соціальне та правове значення техніки нормотворчості, володіння нею слухачами, дотримання ними встановлених вимог до письмового оформлення актів. Тому при підготовці висококваліфікованих фахівців слід враховувати необхідність їх навчання правильному складанню всіх відомчих нормативних актів.[13,ст. 134]
Юридична техніка - це сукупність вироблених в юриспруденції засобів і правил зовнішнього виразу в текстах різних правових актів (нормо-установчого, нормозастосовного або інтерпретаційного характеру, актів систематизації законодавства) загальнообов'язкових правил поведінки.
Безпосереднім предметом юридичної техніки виступають юридичні акти-документи та акти їх систематизації.
Нормотворчу техніку слід визначити як систему правил і засобів вираження змісту нормативно-правового акта, використання яких забезпечує повноту, стислість, точність, чіткість, ясність і несуперечність нормативно-правових актів та системні зв'язки між ними.
Нормотворча техніка має певну структуру, котру доцільно виділяти на підставі різних аспектів нормативно-правового акта як елемента системи законодавства, тобто самостійного письмового юридичного документа, що містить норми права.[20, ст. 29]
З цієї точки зору можна виокремити такі елементи нормотворчої техніки:
а) логічні; б) лексичні і стилістичні; в) графічні і математичні; г) структурні (структурно-тематична основа і структура нормативно-правового акта); г) засоби і правила утворення спеціально-юридичного змісту нормативного правового акта; д) засоби і правила забезпечення та позначення системних зв'язків нормативно-правових актів.
Логічні правила і засоби нормотворчої техніки забезпечують утворення логічної основи нормативно-правового акта.
Лексичні і стилістичні правила і засоби нормотворчої техніки забезпечують стислість, зрозумілість, точність мовної форми нормативно-правового акта.
В окремих випадках для вираженні змісту нормативно-правових актів використовуються графічні (таблиці, графіки, карти, малюнки, які закріплюють символи, зразки документів) і математичні засоби (числа, формули розрахунків, знаки, що позначають операції з числами).
Структурно-тематична основа нормативно-правового акта формується через послідовну диференційованість його змісту на основі відповідних принципів. Такими основними принципами є: а) тематична однорідність, цілісність і послідовність викладення як окремих структурних елементів нормативно-правового акта, так і композиції останнього в цілому; б) забезпечення зручності у користуванні нормативним документом (у процесі його пошуку в системі нормативно-правових актів, пошуку і тлумаченні необхідних положень у межах окремого нормативно-правового акта).[17, ст. 136]