КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Законодавство в Україні та шляхи його вдосконалення»

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку законодавства України 4

1.1. Предмет і система законодавства 4

1.2.Кодифікація законодавства в Україні: сутність та проблеми 7

Розділ 2.Сучасний стан законодавства в Україні 13

2.1. Систематизація українського законодавства на сучасному етапі 13

2.2. Законодавча юридична техніка: поняття,основні вимоги до якості актів 16

Розділ 3.Шляхи вдосконалення законодавства України 21

3.1.Проблеми ефективності законодавства в Україні 21

3.2.Пропозиції та напрямки вдосконалення законодавства України 24

Висновки 28

Список використаної літератури 29

Вступ

Законодавство, як і держава, є продуктом суспільного розвитку. Право настільки унікальний, складний і суспільно необхідний феномен, що протягом всього періоду його існування науковий інтерес до нього і до його теорії не згасає, а навпаки, постійно зростає. У цьому і полягає актуальність дослідження.

При написанні роботи використовувалися праці українських та російських дослідників і науковців з теорії держави та права, таких, як Скакун О.Ф., Лисенков С.Л. та ін.

Об'єктом дослідження є законодавство.

Предметом дослідження є поняття, сутність та зміст законодавства України.

Основною метою роботи є комплексне всебічне дослідження теоретичних основ законодавства та проблем його реформування у зв’язку з переходом економіки України до ринкових реформ, демократизацією суспільства та прийняттям Конституції України.

Відповідно до цієї мети необхідно було:

• здійснити аналіз поняття предмета законодавства України;

• удосконалити теоретичне визначення системи законодавства;

• визначити становлення та розвиток законодавства в Україні;

• обґрунтувати загальні питання кодифікації законодавства України;

• розкрити сучасний стан законодавства в Україні;

• визначити переваги та недоліки законодавства;

• розглянути шляхи удосконалення чинного законодавства України;

Структура даної курсової роботи складається з вступу, 3 розділів з підпунктами, висновків та списку літератури.

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку законодавства України

1. Предмет і система законодавства

У тексті Конституції України законодавець використає термін «законодавство», але не дає його визначення. У юриспруденції, правозастосовній діяльності(як і в самому законодавстві) використається розуміння законодавства у вузькому й широкому змісті («вузьке й широке трактування законодавства», «вузьке й широке розуміння законодавства»).

У вузькому змісті «законодавство» - це тільки закони. У сучасній Україні, з урахуванням утримування ст.9 Конституції України, законодавство - це закони й міжнародні договори України (ратифіковані Верховною Радою України міжнародні договори України - складова частина національного законодавства України).[9, ст. 80]

У широкому змісті «законодавство» - це закони й підзаконні правовий -правові-нормативно-правові акти. Звідси й розуміння системи законодавства як системи всіх діючих нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів).

Структура системи законодавства - внутрішня організація упорядкованих нормативно-правових актів, яка виражається в їх узгодженні і поділі на галузі та інститути законодавства.

Структуру системи законодавства можна класифікувати за такими критеріями:

-  предметом правового регулювання (галузева),

-  юридичною чинністю актів (субординаційна),

-  особливостями форми державного устрою (державно-організаційна).[12, ст. 56]

Таблиця 1.1.

Структура системи законодавства

Галузева (горизонтальна) — відображає предмет правового регулювання	Субординаційна, або ієрархічна (вертикальна) — відображає юридичну чинність актів	Державно-організаційна (вертикальна) — відображає особливості форми державного устрою
— поділ нормативно-правових актів за предметом регулювання: цивільне законодавство, кримінальне законодавство, адміністративне законодавство та ін.	— поділ нормативно-правових актів на певні групи за їх юридичною чинністю: закони, укази, постанови уряду, нормативні акти місцевих органів влади та ін.	- поділ нормативно-правових актів за територіальним значенням: законодавство федеральне і законодавство суб'єктів федерації (наприклад, у Російській Федерації).

Розбіжність низки галузей права і галузей законодавства обумовлює необхідність провести класифікацію галузевої (горизонтальної) структури системи законодавства, встановити види галузей законодавства з урахуванням ступеня їх відповідності галузям, підгалузям, інститутам права.

Таблиця 1.2.

Галузева структура системи законодавства — види галузей

Галузеве законодавство	Спеціальне (внутрішньогалузеве) законодавство	Комплексне (міжгалузеве) законодавство
— містить норми однієї галузі права, предметом регулювання якої є певна сфера (рід) суспільних відносин,	— містить норми підгалузі (рідше інституту)   права, предметом регулювання яких є група (вид) чи сукупність груп (видів) суспільних відносин, яка вимагає юридичне однорідних прийомів впливу.	— містить норми декількох галузей права, які регулюють різні види суспільних відносин, що складають відносно самостійну сферу суспільного життя, яка потребує юридичне різнорідних способів впливу, що складаються у цілісний комплексний метод.
яка вимагає юридичне однорідних прийомів впливу.
Ф Тут формування галузі йде від юридичного начала — методу: галузь законодавства, як правило, збігається з галуззю права (кримінальне, трудове, адміністративне законодавство)	Ф Тут формування галузі йде від юридичного начала — методу: підгалузь чи інститут     права складають законодавство, яке є частиною певної галузі законодавства (гірниче,  водне, лісове законодавство як внутрішньогалузеві елементи екологічного законодавства)	Ф Тут формування галузі йде не від юридичного начала — методу, а від соціального начала — предмета, і галузь законодавства складається із норм різних галузей права (законодавство про приватизацію, місцеве самоврядування, господарське /підприємницьке/ та ін.)

Система законодавства України будується за галузевою і субординаційною структурами. Враховуючи існування в Україні Автономної Республіки Крим, можна зробити висновок про те, що у побудові українського законодавства частково є ознаки федеративної структури.[10, ст. 65]

Такий висновок підтверджується нормами розділу Х Конституції України. Автономна Республіка Крим – невід’ємна складова частина України і в межах повноважень визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання. Вона має свою Конституцію, яку приймає її Верховна Рада і затверджує Верховна Рада України. Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення її ради міністрів не можуть суперечити Конституції і законам України та приймається відповідно до Конституції України, законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України та на їх виконання.

Галузь законодавства – внутрішньо узгоджена сукупність нормативно-правових актів та окремих приписів, що об’єднюються на підставі предмета правового регулювання.

Система законодавства України є досить недосконалою і потребує великої праці над нею. Наприклад, податкове законодавство України є досить недосконале і тому гальмує розвиток економіки країни. Щоб уникнути цієї проблеми потрібно вдосконалювати себе та законодавчу базу України, а для цього потрібно виховувати молоде покоління , котре до проголошення незалежності Української держави виховувалось у тоталітарному режимі СРСР. Багато вчених стверджують щоб перейти від тоталітарного режиму до демократичного потрібно не менш трьох поколінь. Українська держава та інші держави котрі входили до колишнього СРСР пішли таким шляхом демократизації, як ні одна країна світу. Також в законодавстві України ще діють акти котрі застосовувались в СРСР, і вони сприяють гальмуванню розвитку Української, демократичної, незалежної, правової держави.[18, ст. 8]