Каскадування демультиплексорів.
Каскадування
демультиплексорів дозволяє реалізувати
комутацію одного вхідного сигналу на
довільне число вихідних ліній на базі
серійних мікросхем меншої розрядності.
Припустимо, що необхідно реалізувати
демультиплексування вхідного сигналу
на n
вихідних ліній, що визначаються m
– розрядним адресним кодом, на базі
типових мікросхем меншої розрядності
виду “ 1
n
” .
Для цього потрібно використати L = n / n демультиплексорів з числом адресних входів m = log n кожен. Число старших адресних розрядів, що
дорівнює різниці m - m використовується додатковим ”ведучим” демультиплексором, який розташовується у першому рівні схеми каскадування (Мал.3.53). Ведучий демультиплексор визначає почергове увімкнення одного з демультиплексорів другого рівня. Каскадування демультиплексорів виду
“ 1
4
”
побудови комутатора “
1
16
”
показано на Мал. 3.53. Нехай, для схеми
адресний код дорівнює А3
А2
А1А0
=
1010 і значення вхідного сигналу D
= 1. Тоді на виході ведучого демультиплексора
D
2
=
А
D
= 1, а на інших виходах встановлюються
нульові значення. Одиничне значення
сигналу D
2
передається на вихід Х10
,
відповідно до адреси А
=10,
веденого демультиплексора згідно зі
співвідношенням
Х10 = А D 2 = А А = D.
Таким чином, вхідний сигнал D підключається до виходу Х10. (Розібрати приклади для адрес: 1111; 1101; 1001; 1100; 0011; 0001 та ін.).
Демультиплексори не випускають як самостійні вироби на інтегральних мікросхемах. Функцію демультиплексора звичайно реалізують на дешифраторах, що мають входи стробування (дешифратори - демультиплексори).
Демультиплексування шин.
Під демультиплексуванням шин розуміється почергове перемикання груп ліній від одного джерела інформації до багатьох приймачів. Такі мікроорперації реалізуються на основі демультиплексорів одиночних ліній. При виборі кількості і типу демультиплексорів враховують:
число шин, які комутуються дорівнює , де m – довжина адресного коду;
кількість демультиплексорів, які використовуються, визначається розрядністю n шин, які демультиплексуються;
адресні входи всіх демультиплексорів паралельно об’єднуються.
Схема демультиплексора вхідної шини D(n) на чотири вихідні шини X(n), Y(n), Z(n), S(n) показана на Мал. 3.54. Логіка роботи може бути записана наступним чином: S2 = A1A0D2; Z2 = A1 0 D2; Y2 = 1A0 D2; X2 = 1 2 D2. (Розібрати приклади для інших адрес А1 А0). Таким чином, вхідна шина D(n) може бути підключена до вихідних шин X(n), Y(n), Z(n), S(n) відповідно до заданої адреси.
3.5. Схеми порівняння і контролю.
3.5.1.Схеми порівняння. Загальні відомості.
Схемою порівняння (компаратором) називається функціональний вузол,
призначений для вироблення ознак відношень між двійковими словами (числами).
Ознаки відношень записуються у вигляді:
Fi : = A* K або Fi, А*К або FА*К ;
Fi : = A* B або Fi, A*B або FA*B , де А і В – двійкові або двійково –
десяткові числа; К – двійкова константа; i – номер відношення (часто
пропускається);
* - операція відношення вигляду = ;
;
< ; > ;
;
і
т. ін. ; Fi
– функція, що задає результат відношення:
лог. 1 – якщо відношення виконується,
тобто істинне, лог. 0 – якщо відношення
не виконується, тобто помилкове. Функція
компаратора позначається літерами СОМР
(соmparator)
або знаками = =
Основними відношеннями вважаються : «рівне» FA=B , «більше» FA>B та «менше» FA< B . Часто схеми, що реалізують відношення FA>B або FA< B
називають схемами порівняння «на більше» або «на менше». Маючи основні ознаки відношень, можна отримати ряд додаткових ознак, наприклад:
FA B = A=B ; FA B = A>B ; FA B = FA=B \/ FA< B .
Ознаки відношення використовуються як логічні умови (повідомляючи сигнали) в командах передачі керування, а також у пристроях контролю і діагностики. На практиці бувають випадки коли потрібно порівняти слово з константою або порівняти два слова між собою. Для цього використовуються різні логічні схеми.