
- •Нормативні акти:
- •Основна література:
- •Пит.1. Поняття та зміст державно-територіального устрою.
- •Пит.2 Поняття автономії. Конституційно-правовий статус арк.
- •Автономія може бути: екстериторіальною(і) або територіальною(іі).
- •1) За підставами, що спонукали до їх утворення, вони поділяються на:
- •2) За обсягом повноважень територіальні автономії поділяються на: державну (політичну або законодавчу) та адміністративну (місцеву).
- •Пит.4 Державна територія України. Конституційно-правовий статус кордонів.
- •До внутрішніх вод України належать:
- •Питання для закріплення:
Пит.2 Поняття автономії. Конституційно-правовий статус арк.
Особливістю державного устрою України є те, що до її складу як невід`ємна складова входить адміністративна автономія – Автономна республіка Крим.
Автономія – у політико-правовому значенні це форма самоврядування частини унітарної, а іноді федеративної держави. Автономна територіальна одиниця самостійна у вирішенні питань місцевого значення у межах, встановлених центральною владою. Представницький орган автономного утворення представляє специфічні інтереси місцевого населення. Можна сказати, що наявність в державі автономії – це спроба налагодити відносини з національними меншинами, спільно приймати рішення з місцевих питань.
Автономія може бути: екстериторіальною(і) або територіальною(іі).
І. Екстериторіальна автономія поширюється не на певну територіальну одиницю держави, а на представників певного етносу (національності), що проживають у межах всієї державної території. Залежно від того, компактно чи розрізнено проживають етнічні спільності та від інших обставин екстериторіальну автономію поділяють на такі різновиди:
– персональна автономія, яка утворюється у випадках розрізненого проживання відповідних етнічних груп чи національних меншин. Ці групи та меншини створюють свої об’єднання, що займаються питаннями культури, побуту, мови і можуть мати своє представництво (з правом дорадчого голосу) при деяких центральних органах державної влади;
– корпоративна автономія, яка утворюється з огляду на існування лінгвістичних спільнот, для яких резервуються місця в державному апараті. Крім того, на місцевій мові здійснюється судовий процес, викладання в школах тощо.
Оскільки екстериторіальна автономія полягає в наданні певній етнічній спільноті певної самостійності в питаннях організації освіти та інших форм культурного життя, її часто іменують культурною (національно-культурною) автономією.
ІІ. Територіальна автономія – це самоврядування певної частини території держави, тобто її право (точніше, право громадян, що проживають на цій території та органів, які вони обирають) самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією та законами держави. Отже, територіальна автономія – це форма децентралізації державної влади в унітарній державі на рівні регіону, який має деякі особливості свого розвитку. Територіальна автономія може надаватись окремій частині території держави (наприклад, Аландські острови – Фінляндія), кільком таким частинам (наприклад, Придністров’я та Гагаузія – Молдова), всім однопорядковим територіальним одиницям держави (наприклад, області в Італії, суб’єкти федерації у федераціях), всім територіальним одиницям (наприклад, Японія). У більшості випадків під територіальною автономією розуміють самоврядування однієї або кількох територіальних одиниць держави, які характеризуються особливостями національного складу населення, культури, традицій, побуту тощо.
Своєю чергою, територіальні автономії теж класифікують за такими критеріями: