Типи уроків з природознавства

№ пп

Назва етапу уроку

Методи і прийоми навчання

1.

Організаційний момент

Бесіда, пояснення; психогімнастика; вправи з коментуванням способу дії; промовляння закличок, віршованих рядків; драматизація; знайомство з казковими героями та ін..

2.

Хвилинка календаря

Бесіда, розповідь, пояснення; практична робота (робота з зошитом, робота з календарем природи і праці); використання засобів усної народної творчості, звернення до народного календаря; пізнавальна гра; демонстрація; проблемно-пошуковий метод; методи контролю та самоконтролю та ін.

3.

Перевірка раніше засвоєних знань

Фронтальна бесіда; усне індивідуальне опитування (за планом, опорною схемою); складання плану (опорної схеми); індивідуальне опитування з колективною роботою учнів класу; ущільнене опитування; практична робота; вправи з коментуванням; досліди; тестова робота; контрольна робота; письмові диференційовані завдання на картках; прийоми, які активізують роботу класу (доповнення, виправлення відповіді учня, постановка запитань за змістом розповіді відповідаючого); самоконтроль та ін..

4.

Актуалізація чуттєвого досвіду та опорних знань і вмінь учнів

Фронтальна бесіда; аналіз життєвого досвіду учнів; демонстрація з аналізом спостережуваного явища; підготовчі вправи з коментуванням; усні й письмові вправи на повторення; зіставлення певних фактів; попереднє читання та спостереження; розгляд та аналіз картин та ілюстрацій; складання описів; змалювання певних об’єктів; відшукування даних; розв’язування кросвордів, ребусів.

«Географічна розминка». Учитель учням ставить запитання за картою або учні працюють у парах, ставлячи запитання один одному.   

«Географічна мозаїка». Група учнів отримує картки, на яких запропоновано набір слів, з яких потрібно скласти задані поняття.    «Інтелектуальна розминка». Учитель ставить запитання з базових понять, або запитання можуть ставити заздалегідь підготовлені учні.  «Так – ні» Учитель (учень) загадує поняття, пов'язане з темою, що вивчається, а учні намагаються знайти відповідь, ставлячи навідні питання, відповідати на які слід лише «Так» або «Ні».     «Географічний крос». Учитель зачитує незавершені вислови та пропонує учням доповнити їх необхідними відомостями.    «Вірю – не вірю». Учням пропонується відповісти на запитання, що починаються на запитання «Чи вірите ви, що…».     «Злови помилку картографа». Група учнів отримує картки, де припущено помилки в назвах географічної номенклатури, ознаках, властивостях тощо.

«Корова». Представник від групи учнів показує без слів задумане природниче поняття.   

«Мікрофон». Учитель пропонує учням висловити думку щодо поставленого запитання, використовуючи уявний мікрофон. Учень, що висловився, передає «мікрофон» далі.

«Чомучка». Групи учнів обмінюються підготовленими вдома запитаннями, які починаються зі слова «чому».    «Природнича естафета». Проводиться між рядами. Вчитель роздає учням перших парт дидактичні картки із запитаннями, вони відповідають і передають далі.    «Шпаргалка». Якщо домашнє завдання складне, учням пропонується зробити вдома на великому аркуші шпаргалку та користуватися нею під час опитування.    «Мандрівка». Групи складають маршрут або стислу оповідь про певний природничий об'єкт.     «Взаємоопитування». Працюючи в парах, учні ставлять одне одному запитання за домашнім завданням.   

5.

Мотивація навчальної діяльності

Проблемне завдання; розповідь; цікавий фактичний матеріал; бесіда; уривки з оповідань; прислів’я; досліди, демонстрація результату досліду; пізнавальне завдання.

«Дивуй!». Учитель наводить дивні факти або майже неправдоподібну історію про природничий об’єкт що вивчається.    «Приваблива мета». Учитель формує цікаву для учнів мету, розв'язуючи тим самим навчальні завдання.     «Фантастична добавка». Учитель моделює фантастичну ситуацію, яка допоможе розв'язати реальні навчальні завдання.    «Практичність теорії». Корисність навчальної теми доводиться вчителем шляхом розв'язання конкретної практичної ситуації.  

«Відстрочена відгадка». Учитель формулює загадку, відгадку якої можна дізнатися, лише працюючи над новим матеріалом. Проблемне питання.     «Мікрофон». Учні за допомогою «мікрофона» самостійно формують позитивну мотивацію для вивчення певної теми.  

6.

Сприймання й усвідомлення нового матеріалу

Розповідь (записи, зарисовки, що чергуються з різними етапами розповіді); проблемний виклад знань; бесіда з елементами пояснення; колективна робота з наочними навчальними посібниками: муляжами, моделями, діаграмами, макетами, гербаріями, картою, картинами, таблицями, схемами (демонстрація, ілюстрація, спостереження); читання вчителем уривків із додаткової художньої чи науково-популярної літератури; досліди; практична робота; робота з підручником.

Навчальний «мозковий штурм» (фронтально або в групах). Напрацювання будь-яких ідей для розв'язання проблеми, відбір та аналіз результатів.    «Учитель – учень». Працюючі  в парах, учні вивчають різний навчальний матеріал, потім один стає «вчителем» та пояснює іншому прочитане, після чого вони міняються.    «Творча лабораторія». Кожна група шукає відповідь на проблемне питання або розробляє розв'язання певної ситуації.    «Театралізація». Учитель пропонує розіграти конкретну ситуацію в ролях. Для цього учням потрібно готуватися, тобто вивчити відповідний матеріал.  

«Мандрівка». На цьому етапі групи «мандрують» уже незнайомим маршрутом, використовуючи матеріал різних джерел природничих знань. 

«Дерево рішень». На базі вивченого матеріалу колективно або в групах учні пропонують розв'язання проблеми та заповнюють «дерево».   

7.

Осмислення, узагальнення та систематизація знань (етап закріплення знань)

Бесіда; робота з підручником, таблицями (в т.ч. складання узагальнюючих таблиць), схемами (в т.ч. складання схем), роздатковим матеріалом, малюнками, картками; дидактичні ігри та ін..

«Шпаргалка». На цьому етапі групи учнів виконуючи навчальне завдання, створюють власну шпаргалку, фактично опорну схему, за якою будують свою відповідь.  Складання віршів у стилі «сенкан» на запропоновану тему.    

8.

Формування умінь

Пробні вправи; вправа за зразком; коментована вправа; вправа за алгоритмом; дидактичні ігри; дискусія; практична робота; вправа з переносом способу дії та ін..

«Експрес-тести». Учні вибирають один варіант відповіді з кількох запропонованих.   

«Чомучка». На цьому етапі запитання може запропонувати вчитель або учні, що склали їх самостійно.

8.

Застосування засвоєних знань, умінь і навичок

Дидактична гра; дискусія; бесіда; вправа з поясненнями; аналіз явищ оточуючого світу; нестандартні та творчі вправи; самостійна робота та ін..

«Міні-практикум». Виконання невеликого практичного завдання за допомогою карти, атласу та підручника.    «Світлофор». Учитель ставить запитання з вивченого матеріалу. Учні піднімають для відповіді замість руки картку: зелену, якщо знають відповідь, та червону, якщо утруднюються з відповіддю.   

9.

Повідомлення домашнього завдання

Детальне пояснення; складання або актуалізація плану; аналогії; подання або пошук алгоритмів різного роду узагальнення.

«Диференційоване домашнє завдання». Певний обсяг роботи пропонується виконати всім, а більш складні творчі завдання – бажаючим.

«Дуже корисне домашнє завдання». Скласти до вивченої теми певну кількість репродуктивних запитань і творчих завдань; підготуватися до конкурсу шпаргалок з вивченої теми.

«Випереджальне домашнє завдання». Найбільш сильним учням пропонується підготуватися за темами, які будуть вивчатися. На уроках такі учні можуть виступати в ролі консультантів.

10.

Підсумок уроку

Бесіда; ігрові прийоми; оцінювання, самооцінка, взаємооцінка.

«Прес-конференція». Обговорення того, наскільки повно було виконано роботу, розкрито тему, в якому напрямі можна було б її вивчати далі.    

«Мікрофон». Передаючи «мікрофон» по ланцюжку, учні відповідають на запитання з вивченої теми, доповнюючи одне одного.