5. Інтеграційні об’єднання країн, що розвиваються

І. Азія та Азіатсько-Тихоокеанський регіон

Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) (Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, Китай, Республіка Корея, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія) має консультативний статус. У її межах виробляються правила ведення торгівлі, інвестиційної і фінансової діяльності; проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів з питань співробітництва в різних галузях (енергетика, рибальство, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона навколишнього середовища). Неофіційно називається «клубом найбагатших держав світу».

Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) — Бруней, В'єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. Для країн АСЕАН характерне інтенсивне нарощування обсягів зовнішньої торгівлі. До її цілей належать: сприяння регіональному співробітництву в економічній, соціальній та культурній сферах з метою зміцнення миру в регіоні; прискорення економічного зростання, соціального прогресу та культурного розвитку в регіоні на основі спільних дій у дусі партнерства і рівноправ’я; заохочення активного співробітництва та взаємної підтримки в економічній, соціальній, культурній, технічній, науковій та адміністративній сферах; взаємодія у сфері науки й освіти, сільського господарства, промисловості та ін.; сприяння тісному співробітництву з міжнародними регіональними організаціями.

«План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії та Тихому океані (США, Японія, Австралія, Нова Зеландія, Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Афганістан, Іран, Непал, М'янма, Мальдівська Республіка, Бутан, Бангладеш, Лаос, Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Папуа-Нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Фіджі, Республіка Корея, Монголія, В'єтнам). Поєднує дві великі групи держав — донори й одержувачі допомоги. Цілі "Плану Коломбо" полягають у сприянні економічній і соціальній допомозі країнам Азії та Тихоокеанського регіону; координації надання технічної і фінансової допомоги цим країнам, обговорення проблем економічного розвитку регіону.

Рада арабської економічної єдності (РАЕЄ) — Єгипет, Ірак, Йорданія, Ємен, Кувейт, Лівія, Мавританія, Палестина, Сирія, Сомалі, Судан. Метою є створення спільного ринку, в якому існує вільний рух товарів, капіталу і робочої сили. Діяльність РАЕЄ спрямована на уніфікацію законодавства країн-членів, узгодження економічної політики і координацію в усіх найважливіших галузях економіки, створення спільних арабських компаній. У межах РАЕЄ для координації підприємницької діяльності та обміну знаннями і досвідом створено багато спеціалізованих об'єднань підприємців.

ІІ. Африканська регіональна інтеграція

Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС) — Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того. Головна мета — утворення економічного союзу в Західній Африці. Завдання співтовариства полягають у підвищенні рівня життя населення, досягненні економічної стабільності, підвищенні рівня освіти й культури населення регіону. Передбачається декілька етапів інтеграції: спочатку — координація політики держав в економічній сфері, далі — утворення спільного ринку, згодом — економічного й валютного союзу.

Спільний ринок Східної та Південної Африки (КОМЕСА) — Бурунді, Демократична Республіка Конго, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські Острови, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Руанда, Свазіленд, Судан, Уганда, Еритрея, Ефіопія, Джибуті, Єгипет, Лівія, Сейшельські Острови. Головними напрямами співробітництва є торгівля й митне співробітництво, транспорт і зв'язок, промисловість і енергетика, валютні питання й фінанси; сільське господарство, економічний і соціальний розвиток. Передбачається поетапне створення економічного і валютного союзу.

Митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК) — Габон, Камерун, Конго, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея. Головна мета — підвищення умов життя народів. її передбачається досягнути шляхом зміцнення співробітництва країн-членів через поступове утворення спільного ринку, а далі — інтеграцію в економічному й валютному союзі.

ІІІ. Латиноамериканська регіональна інтеграція

Південний спільний ринок (МЕРКОСУР) — Аргентина, Бразилія, Венесуела, Парагвай, Уругвай. Головною метою є поетапно через стадії зони вільної торгівлі й митного союзу створення спільного ринку країн Південної Америки. На сьогодні на деякі товари ще збереглися внутрішні митні податки, спільні зовнішні тарифи охоплюють лише 85% товарів.

Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛААІ) — Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Куба, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор. Головне завдання ЛААІ — активізація економічного співробітництва і розширення ринку для товарів країн регіону. Договір про створення організації передбачає формування зони преференційної торгівлі з поступовим поетапним створенням латиноамериканського спільного ринку.

Карибське співтовариство і Карибський спільний ринок (КАРІКОМ) (Антигуа і Барбуда, Багамські Острови, Барбадос, Беліз, Домініка, Гренада, Гайана, Гаїті, Монсеррат, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сент-Вінсент і Гренадини, Суринам, Тринідад і Тобаго, Ямайка) створено на основі Карибської асоціації вільної торгівлі. Цілями організації є сприяння економічному співробітництву на засадах механізмів спільного ринку; координація зовнішньої політики держав-членів; створення спільних інститутів і співробітництво в таких галузях, як охорона здоров'я, освіта, культура, комунікації і промисловість.