Економічний союз

Економічний союз вимагає не лише інтеграції у сфері зовнішньоторговельної і виробничої діяльності, а й інтеграції економічної політики. Країни-учасниці Економічного союзу на доповнення до вільного переміщення товарів, послуг, чинників виробництва, повинні гармонізувати грошово-кредитну політику, оподаткування та державні витрати. Крім того, учасники Економічного союзу мають використовувати спільну валюту. Фактично останнє може бути реалізоване створенням систем фіксованих валютних курсів. Формування Економічного союзу вимагає від держав відмови від значної частини їх національного суверенітету. Це серйозна перешкода на шляху формування Економічного союзу. Тим більше, що світова політична система побудована на вищій владі національної держави. Процес формування Економічного союзу успішно відбувається лише в Європі. Тільки тут розвивається інтеграційне утворення, що досягло ступеня економічного союзу, це — Європейський Союз.

Особливості основних форм міжнародної економічної інтеграції

(+ присутнє у відповідній формі)

Форми МЕВ	Ліквідація митних бар’єрів, вільне пересування товарів	Єдині тарифи відносно третіх країн	Вільне пересування капіталів та робочої сили	Узгодження економічної політики	Здійснення єдиної економічної політики
Зона вільної торгівлі	+	-	-	-	-
Митний союз	+	+	-	-	-
Спільний ринок	+	+	+	-	-
Економічний союз	+	+	+	+	-
Повна інтеграція	+	+	+	+	+

4. Інтеграційні угруповання промислово розвинених країн

Економічні зв'язки між країнами були завжди, але з поглибленням міжнародного поділу праці економічний взаємозв'язок держав стає дедалі більш важливим чинником процесу відтворення, задоволення суспільних потреб та розвитку світового господарства. Основою міжнародної економічної інтеграції є насамперед відповідний рівень економічного розвитку. Саме тому найвищого ступеня інтеграція досягла у групі промислово розвинених країн, передусім у Західній Європі. Договір про створення Європейського Союзу було підписано у 1992 р. у Маастрихті (Нідерланди) керівниками 12 європейських держав.

Найбільш вагомими інтеграційними об’єднаннями серед промислово розвунених країн є: Європейський Союз (ЄС), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) та Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА).

І. Європейський Союз (ЄС) — інтеграційне угруповання 27 західноєвропейських країн, які прагнуть до економічної і політичної єдності, частково відмовляючись від національних суверенітетів. ЄС займає більшу частину континентальної Європи, від Арктичного кола до Середземного моря. Чисельність населення на 1 липня 2007 р. становила 490,4 млн осіб, загальна площа — 3 892 685 кв. км.

Офіційними мовами ЄС є 23 державні мови країн-членів. ЄС має власну офіційну символіку — прапор і гімн. Незважаючи на численні відмінності, всі країни — члени ЄС сповідують фундаментальні цінності: мир, демократія, верховенство права, повага прав людини. Вони намагаються їх поширювати, щоб підтримувати свою могутність та свій вплив на світовій арені.

Протягом свого існування ЄС підняв стандарти людського життя до безпрецедентно високого рівня. Було створено єдиний ринок та єдину валюту. Кількість членів Союзу зросла до 25 у травні 2004 р. Наступні дві країни (Болгарія та Румунія) приєдналися 1 січня 2007 р., що збільшило чисельність населення ЄС майже до півмільярда осіб.

Основними законодавчими документами ЄС є Єдиний європейський акт та Договір про Європейський Союз.

Згідно з цими документами головними цілями Європейського Союзу визначено:

• введення європейського громадянства;

• забезпечення свобод, безпеки та законності;

• сприяння економічному і соціальному прогресу;

• укріплення ролі Європи у світі.

Завдання Європейського Союзу

• Сприяння проведенню збалансованої та довгострокової соціальної та економічної політики, зокрема шляхом створення простору без внутрішніх кордонів, шляхом економічного та соціального вирівнювання, створення економічного та валютного союзу, що має на меті введення спільної валюти.

• Утвердження Європейської спільноти на міжнародній арені, зокрема шляхом реалізації спільної зовнішньої політики та політики в галузі суспільної безпеки, яка б могла привести до створення у разі необхідності системи спільної оборони.

• Посилення захисту прав та інтересів громадян держав-учасниць шляхом запровадження громадянства Союзу.

• Розвиток тісного співробітництва у галузі судової практики та внутрішніх справ.

• Збереження досягнутого рівня інтеграції Співтовариства, і зважаючи на нього, визначення, якою мірою політика та форми співробітництва, встановлені Договорами, потребують перегляду для забезпечення ефективності механізмів та інститутів ЄС.

Послідовність історичних подій у створенні Європейського Союзу представлена у таблиці.