Методологія і методика науково-педагогічного дослідження.

Понятійний апарат.

Письмові документи, статистичні дані, іконографічна документація, фонетичні документи, технічні продукти, інтерв’ю думок, документальне інтерв’ю, інтерв’юер, респондент, запитальник, розгорнута бесіда, діалогова бесіда, анкетування, анкета, шкалування, рейтинг, метод попарного порівняння, метод самооцінки, соціометричний метод.

Конспект основних питань.

Як уже відмічалось вище, успіх в дослідницькій роботі багато в чому залежить від методів дослідження. Тому в кожній науці звертається особлива увага на їх вдосконалення і відкриття нових методів. Цей процес характерний і для педагогіки. Особливе місце тут займає комплексне використання арсеналу методів інших наук, тобто частковонаукових методів. На основі психологічного експерименту визначається механізм творчої діяльності учнів у навчальному процесі, методи медицини дозволяють визначити працездатність учнів, методи кібернетики – теоретично розкрити сутність педагогічного процесу.

Методи інших наук не переносяться в педагогіку у готовому вигляді. Вони неминуче трансформуються, перетворюються в новий предмет дослідження. Дійсний розвиток науки протікає на основі творчого оволодіння ідеями і методами суміжних дисциплін, коли вживання понять, термінів і методик стає не самоціллю, а необхідним засобом наукового пізнання. До частковонаукових методів можуть бути віднесені і соціологічні методи, хоч вони і використовуються при дослідженнях в галузях інших наук.

Вивчення документів.

Документом в соціології називається спеціально створений людиною предмет, який призначений для передачі або зберігання інформації. По формі фіксації інформації зустрічаються: 1) письмові документи (містять в основному буквений текст); 2) статистичні дані (інформація в основному цифрова); 3) іконографічна документація (кіно- і фотодокументи, картини і ін.); 4) фонетичні документи (магнітофонні записи, грампластинки); 5) технічні продукти (креслення, вироби, технічна творчість).

Для педагогічних досліджень представляють особливий інтерес такі письмові документи, як класні журнали, щоденники учнів, робочі (календарні) плани вчителів, навчальні плани, медичні картки учнів, протоколи зібрань, програми, зошити учнів, контрольні роботи і різноманітні архівні матеріали (документи, які стосуються історії школи, і ін.). Серед письмових документів особливої ваги має і журнальна (газетна) періодика. Наприклад, в таких журналах як “Фізика та астрономія в школі”, “Физика в школе”, та ін. знаходяться цікаві публікації з проблем організації навчального процесу з фізики.

Серед письмової документації певне значення має і непряма документація (довідкові видання шкіл, літературно-художні твори учнів, створена учнями технологічна документація і ін.). Особливе значення для дослідницької роботи в педагогічному дослідженні має аналіз технічних продуктів діяльності учнів. Досліджуються виготовлені учнями прилади (точність виготовлення, дизайн, зовнішній вигляд, відповідність призначенню і ін.). Розрізняють п`ять видів аналізу педагогічних документів: 1) психологічний, метою якого є вияснення відносин учнів до будь-якого педагогічного явища (наприклад, вони виражають свою думку про вибір професії), вивчення психіки учнів; 2) педагогічний, при якому на основі аналізу програм намагаються з`ясувати наступність в навчанні; 3) розвиток учнів (наприклад, по змісту твору і його стилю аналізується розвиток інтелекту; по складанню технологічних карт – розвиток технічного мислення); 4) формалізований, або контент-аналіз, при якому намагаються знайти легко підраховувані кількісні показники, риси і властивості документів (наприклад, частота однакових слів в інструкції до лабораторних робіт), які відображають певні сторони розглядуваного документу; 5) технологічний, при якому на основі складених учнями технологічних карт визначаються засвоєні учнями технологічні поняття і доцільність організації технологічного процесу.

При аналізі документів слід відноситись до них критично, оскільки поданий в документах матеріал може бути не репрезентативний і не завжди об`єктивний. Тому в першу чергу слід визначити адекватність і достовірність документів. Перше можна вияснити співставленням даного документу з будь-якими іншими даними. В другому випадку дослідник повинен вияснити, яким методом отримані фіксовані в документі дані, які критерії використовувались при оцінці того чи іншого педагогічного процесу і т. д. Слід звернути увагу ще на те, що виставлені вчителем оцінки в класному журналі потрібно також сприймати достатньо критично.

При документальному спостереженні, як і при роботі над літературними джерелами, слід також ретельно записувати отримані відомості. Ці відомості рекомендується наносити на окрему картку, причому на кожну лише одну виписку або виписки лише одного роду, пов`язані загальною проблемою. Якщо для дослідження використовується документація, що зберігається в архівах, необхідно обов`язково відмітити назву архіву, перелік фонду, номер документу і сторінки. Будь-яка неточність в роботі з архівними документами тягне за собою велику кількість зайвої роботи, а іноді отримані дані взагалі неможливо використати в науковому дослідженні через їх неточність.

Опитувальні методи в педагогічному дослідженні

В системі методів дослідження важливе місце займають опитувальні методи. До них відносяться бесіда, інтерв`ю, анкета. Бесіда і інтерв`ю – це усне опитування по тих питаннях, які цікавлять дослідника, анкета – письмове опитування. Тих що опитують досить часто називають інтерв`юерами, опитувальних – респондентами. В конкретних дослідницьких методиках опитувальні методи використовуються з кінця минулого століття. В наш час вони отримали широке поширення в наслідок своєї оперативності, практичності, надійності, ефективності, можливості широко охопити велику кількість об`єктів дослідження, отримання великого емпіричного матеріалу, який при обробці в кінцевому рахунку допомагає встановити суттєві тенденції розглядуваних явищ, тобто давати розглядуваним явищам не лише кількісні, але й якісні характеристики. В цьому плані опитувальні методи дають важливий об`єктивний матеріал, який характеризує кількісно-якісні особливості педагогічних явищ в їх розвитку. Опитувальні методи можуть бути використані і як розвідницькі, і як уточнюючі, тобто і на початку дослідження, і в його кінці. Таким чином, область використання опитувальних методів достатньо широка. В змістовому аспекті також доцільне використання даних методів, оскільки з їх допомогою пізнаються факти, події, явища, і їх причини. Інтерв`ю та анкета зазвичай будуються після підготовчого етапу дослідження, тобто після формулювання проблеми, робочої гіпотези, побудови плану дослідження. Інтерв`ю, як правило передує анкета; анкету ж, в свою чергу, попередньо перевіряють методом інтерв`ю. Анкета (опосередкована взаємодія) і інтерв`ю (безпосередня взаємодія) часто використовується після постановки педагогічного експерименту, для збирання додаткових даних про його результати.

За метою інтерв`ю поділяється на інтерв`ю думок, які направлені на вивчення відношень людей до тих чи інших явищ, і документальне інтерв`ю, з допомогою якого уточнюються факти і події. В педагогічних дослідженнях використовуються обидва види інтерв`ю. Розрізняють також не стандартизоване (неформальне), стандартизоване (категоризоване) і напівстандартизоване інтерв`ю. Нестандартизоване інтерв`ю передбачає попереднє обмірковування питань дослідником, формулювання і послідовність яких в ході бесіди можуть змінюватися. Стандартизоване інтерв`ю полягає у формулюванні питань, які пропонуються в певній послідовності. В нестандартизованому інтерв`ю використовуються відкриті питання, характер відповідей на які заздалегідь не передбачений. В стандартизованому інтерв`ю використовуються закриті питання, які передбачають вибір однієї або кількох відповідей із запропонованих формулювань. У напівстандартизованому інтерв`ю ставляться напівзакриті питання, які пропонують респонденту вибрати одну або кілька відповідей із запропонованого ряду, в той же час надається можливість висловити власну думку. Таким чином під опитувальними методами розуміють методи отримання даних про стан суспільної думки, стан свідомості та поведінки людей, методи отримання початкової інформації, основані на усному чи письмовому зверненні до досліджуваної сукупності людей з питаннями, зміст яких представляє проблему дослідження на емпіричному рівні. В основі опитувальних методів лежить сукупність питань, які пропонуються респонденту, відповіді якого і утворюють необхідну досліднику інформацію. Опитування являє собою одну з найбільш складних різновидів соціально-психологічного спілкування, яке будується на основі сукупності питань.

Питання (запитальник) являють собою інструмент, призначений для збору початкових даних. Надійний запитальник повинен відповідати меті його використання і забезпечувати отримання шуканої інформації, давати достовірну інформацію, яка адекватно відображує розглядувані аспекти соціальної дійсності, а також стійкі дані (які повторюються при проведенні дослідження в аналогічних умовах). Стійкість інструменту вимірювання – це ступінь відтворюваності результатів вимірювання при повторному використанні даного інструменту на тій же групі людей при тих же умовах. Необхідно дотримуватись і вимоги обґрунтованості вимірювального інструменту – ступінь відповідності між реєстрованими в процесі вимірювання характеристиками і тими характеристиками, які планувалось виміряти. Обґрунтований інструмент повинен бути стійким. Вибір доведення обґрунтованості конкретного інструменту визначається типом досліджуваних характеристик і метою дослідження. Всю систему доведення умовно поділяють на дві групи. До першої групи входять доведення того, що конструювання питань адекватно відображає вимірювальні характеристики, дає саме ту інформацію, яку планував отримати дослідник при побудові питань. Серед них можна виділити наступні: релевантність (розумність вибору форми інструменту для вимірювання даної характеристики); нейтральність (об`єктивність) інструменту (тобто чи залежить оцінка даної характеристики від ступеня її виразності, чи на її значення впливають додаткові фактори); доступність (можливість розуміння всіма респондентами змісту питань); здатність розрізняти (інструмент повинен фіксувати відмінності середовищ серед респондентів відносно вимірювальних характеристик). До другої групи відносяться доведення обґрунтованості, які пов`язані з вирішенням питання про те, наскільки результати, отримані при використанні даного інструменту, узгоджуються з інформацією про вимірювальні характеристики, отриманою іншими методами

Для достовірності результатів опитування воно проводиться з врахуванням наступних етапів: адаптація, досягнення поставленої мети і зняття напруги. В процесі адаптації реалізуються дві важливі мети: створення у респондента мотивації відповісти на питання і підготовити його до дослідження. Етап адаптації складається із звернення і кількох перших питань. Звернення – це прелюдія, початок опитування, момент достатньо відповідальний, оскільки від початку багато в чому залежить достовірність всієї інформації. У зв`язку з цим не рекомендується основні питання задавати відразу, без адаптації, коли респондент ще не готовий психологічно до відповіді на них. Наступний етап опитування – досягнення поставленої мети, збір основної інформації, необхідної для вирішення дослідницьких завдань. Різноманіття питань, які пропонуються респондентові впорядковують за трьома основними напрямками, щоб забезпечити, по-перше, відповідність меті, з якою задається питання; по друге, встановити наявність або відсутність можливих відповідей; по-третє, визначити зміст питань.

В залежності від мети, розрізняють питання змістові (результативні) і функціональні. Змістові питання направлені на отримання висновків про певні явища і їх взаємозв`язки. Функціональні запитання призначені для оптимізації, впорядкування протікання опитування. Розрізняють кілька видів функціональних питань: функціонально-психологічні, фільтри, контрольні. Функціонально-психологічні використовуються для зняття напруги. Питання-фільтри задаються перед змістовими питаннями, щоб визначити, чи відноситься респондент до тієї групи людей, для якої призначене дане питання. Контрольні питання використовуються для перевірки достовірності даних. У питаннях до респондента не повинні проявлятись думки, оцінки самого дослідника, щоб не спотворити і не знизити об`єктивності показників опитування.

Бесіда. Досить динамічним, гнучким методом вивчення педагогічних явищ і процесів є бесіда, використання якої має свою специфіку. Дані, отримані цим методом, носять багато в чому об`єктивний характер. Бесіда може бути індивідуальною (з окремими вчителями, учнями), груповою (з групою, активом), колективною (з класом). Бесіда, як метод вивчення піддослідних складна за своїм використанням, потребує ретельної підготовки. Для успішного використання бесіди визначають її мету, програму, об`єкт, предмет розмови, окремі питання, а також місце і час її проведення. Успіх бесіди залежить від глибокої зацікавленості дослідників в предметі розмови, від вміння викликати співрозмовника на відкритість. Бесіда з учнем, фізоргом, старостою, батьками, учнівським активом дозволяє отримати різнобічний матеріал, який характеризує особливості особистості учня. При цьому, як показує досвід досліджень, недоцільно ставити питання напряму, наприклад: “Який у вас режим?”. Нерідко краще спитати: “Коли ви лягаєте спати, встаєте, вчите уроки?” Слід прагнути того, щоб логіка питань, їх формулювання, постановка були чіткими, зрозумілі учням, тактичними, довірливими – інакше вони не сприятимуть відвертій розмові, без чого вивчення школяра методом бесіди буде невдалим. Однак іноді виникає необхідність проведення бесід експромтом. Такі бесіди вчитель повинен миттєво обдумувати і лише після цього починати їх проведення, щоб запобігти помилкам. Трапляються випадки, коли підготовлена бесіда не вдається. Частіше за все це відбувається через те, що вчитель-дослідник, добре обміркувавши свою роль, не врахував позицію свого співрозмовника. В такому випадку важливо знайти нові шляхи організації бесіди. За допомогою бесіди можна виявити багато сторін розвитку особистості людини, уточнити дані, отримані в результаті спостереження чи використання інших методів.

Бесіди бувають як розгорнуті, так і короткі (“діалогові”). Однак слід мати на увазі, що не в кожного учня і не завжди слово співпадає з ділом. Тому дані, отримані під час бесід дослідники повинні зіставляти з фактами, отриманими з допомогою інших методів вивчення школярів, вчителів, батьків.

Інтерв`ю. Інтерв`ю є різновидом бесіди. Бесіда носить характер взаємного обміну інформацією, а в інтерв`ю один питає в іншого, утримуючись від власних висловлювань про проблему, щоб не вплинути на думку співрозмовника. Інтерв`ю бувають групові і індивідуальні. Групові інтерв`ю проводяться одночасно з невеликою кількістю людей (наприклад, з родичами учня якогось класу, з вчителями даного класу, учнями). При проведенні інтерв`ю слід дотримуватись наступних правил: 1) під час інтерв`ю дослідник повинен бути з особою, що відповідає наодинці, без сторонніх слухачів; 2) кожне питання інтерв`ю слід зачитувати дослівно, не змінюючи його формулювання; 3) слід точно притримуватись порядку задання питань; особа, що відповідає не повинна бачити питань, або мати можливість прочитати наступні питання; 4) інтерв`ю повинне бути короткочасним (з учнями не більше 15-20 хвилин, з вчителем не більше 30); 5) інтерв`юер не повинен впливати жодним чином на респондента (показуючи відповідь, качати головою в знак незгоди, кивати головою і т. д.); 6) інтерв`юер може у випадку необхідності, якщо дана відповідь неясна, задавати додатково лише нейтральні питання. (Наприклад: “Що ви хотіли цим сказати?”, “Поясніть трохи детальніше!”) 7). Якщо респондент не зрозумів питання, його потрібно повільно прочитати ще раз; в жодному разі не потрібно пояснювати запитання. Якщо питання залишається незрозуміле після повторного задання, над ним потрібно написати: “Питання незрозуміле!”; 8) відповіді записуються під час опитування.

При використанні інтерв`ю слід точно розмежовувати характер відповідей: вони можуть бути фактичними (оцінки учнів, їх ріст, вага і ін.) або містити лише думки (міркування про навчальні предмети, літературні твори і ін.). Відповіді аналізуються та інтерпретуються відповідно до їх характеру.

Анкетування. При анкетуванні відповіді заносяться письмово в спеціально складений опитувальний лист. Анкетне опитування досить близьке за сутністю до усного опитування. При анкетуванні респондент сам читає задані йому питання і письмово на них відповідає, внаслідок чого анкетування досить часто називають само реєстрацією. Перевагами анкетного опитування зазвичай вважаються: 1) швидкість використання (за короткий проміжок часу можна отримати багато відповідей); 2) отримання письмових відповідей на такі питання, які з різних суб`єктивних причин при усному опитуванні залишаються без відповідей. Анкетне спостереження і бесіда використовуються зазвичай разом з іншими методами дослідження. Якщо, наприклад, експериментом доведено, що новий навчальний метод ефективніше за попередній, то за допомогою анкети або бесіди виясняють також думку учнів і вчителів про даний метод. Якщо думки співпадають з результатами експерименту, то це являється додатковим підтвердженням ефективності навчального методу. Слід відмітити, що анкетування може бути також цілком самостійним, головним методом. Наприклад, досить важко без анкети з`ясовувати об`єктивне відношення вчителів чи учнів до того чи іншого педагогічного явища. При такому опитуванні необхідна анонімність респондента, так як в протилежному випадку можна отримати невідверті відповіді. В педагогічних дослідженнях анкети доцільно використовувати в тих випадках, коли необхідно: 1) Отримати будь-які фактичні дані. (Наприклад, вчитель дає відомості про склад класу (стать, вік, середні оцінки, і ін.), даний тип анкет можна замінити вивченням документації. 2) Вияснення відношення досліджуваного до конкретної проблеми чи явища. 3) Отримати єдино можливу і достатньо конкретну відповідь. Наприклад, учням задаються питання: “Чи цікавитесь ви фізикою?”, “Ви читали книгу ”Фізика для всіх”?” і ін. З допомогою подібних анкет можна без особливих труднощів отримати дані, які є точні, конкретні і легко піддаються аналізу. Однак при цьому не будуть розкриті якісні сторони відповідей і багато суттєвого та цікавого для спостерігача пропаде. 4) Оцінити будь-які явища або назвати їх в порядку переваги. Якщо в подібній анкеті використовуються вибіркові відповіді, то їх слід розмістити в довільному порядку. Можна використати і таку анкету, де відповідач повинен підкреслити, чому він віддає більшу чи меншу перевагу.

У зв`язку з використанням анкетування постає питання, скільки людей повинні бути охоплені дослідженням, щоб воно мало наукову цінність. Це залежить від багатьох обставин (наприклад, від характеру спостережуваних явищ, від ступеня варіювання результатів спостережень, відносних похибок, рівня ймовірності досліджуваного явища). В педагогічних дослідженнях анкетуванням повинно бути охоплено по крайній мірі 100 осіб. Така ж кількість осіб повинна взяти участь при проведенні усного опитування.

Шкалування. Шкалуванням називається спосіб перетворення якісних факторів у кількісні ряди. Воно дозволяє, наприклад, якості особистості зображувати у вигляді шкали. Шкалування широко використовується при складанні характеристик учня. Наприклад, відношення учнів до розумової праці оцінюємо по десятибальній односторонній шкалі:

1 – негативне,

2 – байдуже,

3-4 – зацікавленість,

5-6 – активне,

7-8 – дуже активне,

9 –10 – творчо активне.

Шкали можуть бути двохсторонні. Наприклад, шкала трьохступінчата:

Дуже задоволений працею +1

Байдужий 0

Незадоволений працею - 1

Шкалування, при якому оцінюються якості особистості з допомогою компетентних людей, називається рейтингом. Шкалування дозволяє використовувати математичні методи при обробці і аналізу результатів дослідження. Метод шкалування в педагогічних дослідженнях ефективний для швидкої оцінки професійних якостей учнів. Річ в тому, що визначення даних якостей за допомогою більш точних методів потребує від дослідника значних часових затрат. Різновидом шкалування є метод попарного порівняння, який можна ефективно використати при дослідженні таких професійних якостей, як відношення до праці, відповідальність, дисциплінованість, і ін. Порівняння проводиться окремо по кожній із досліджуваних ознак. Окремі учні порівнюються з кожним в даній групі. Частковим випадком рейтингу є метод самооцінки, при якому учні самі оцінюють свої особисті якості по певній шкалі.

Соціометричний метод

За допомогою соціометричного методу можна встановити соціально-психологічні взаємовідносини членів якоїсь групи в кількісних параметрах. Цей метод дає можливість оцінювати структуру малих груп і статус окремої особистості в такій групі, тому метод називається також і методом структурного аналізу колективу. Для цього шляхом непрямих запитань виявляють взаємні симпатії і антипатії. За допомогою соціометричного методу можна визначити, хто серед членів групи користується найбільшим, хто найменшим авторитетом і повагою.

З допомогою соціометричних методів можна отримати вихідні дані для розв`язку різноманітних проблем виховання. Так, за допомогою даного методу можна встановити характер взаємовідносин учнів у класі, знайти ядро або лідера групи, наявність осередків напруги і ін. Цей метод став широко відомий починаючи з 1939 року, коли Дж. Морено почав його широко використовувати в соціологічних дослідженнях.

При соціометричному методі необхідну інформацію про колектив збирають за допомогою соціометричного опитування. Останній являє собою різновид опитування, за допомогою якого з`ясовують взаємовідносини членів колективу. Респондент вибирає з колективу того, з ким він бажає співпрацювати; відкидає того, з ким би не хотів співпрацювати; деяких членів колективу він залишає без уваги. Конкретна змістова ситуація, яка характеризується контактом і представлена в якості основи вибору або відхилення, називається соціометричним критерієм. Цей критерій формується у вигляді питань, відповіді на які і слугують основою для встановлення структури взаємовідносин. Оскільки відношення в колективі визначаються двома групами факторів, то й соціометричні критерії поділяються на трудові (виробничі) і нетрудові (невиробничі).

Соціометричне опитування складається з п`яти етапів: 1) Підготовчий (визначення проблеми, вибір об`єкта, знайомство з документами, які відображають склад колективу). 2) Знайомство з досліджуваним колективом (попередні контакти дослідника з членами колективу з метою їх психологічної підготовки). 3) Проведення опитування інструктування опитувальних, роздача соціометричних карток, заповнення їх респондентами, збір карток). 4) Обробка отриманих даних. 5) Отримання висновків і рекомендацій.

Соціометричне опитування рекомендується проводити в колективах, які мають не менш ніж шестимісячний термін співпраці. Результати соціометричного опитування заносяться в матрицю, яка нагадує турнірну таблицю. Така таблиця називається соціоматрицею. З допомогою соціоматриць можна досліджувати різноманітні соціальні відносини. Головною перевагою соціоматриці є та, що за її допомогою можна охопити матричними розрахунками групу різних структур. Не дивлячись на деякі недоліки, соціометричний метод має великі перспективи і в педагогічних дослідженнях.

Завдання для самоконтролю

1. Метод педагогічного експерименту 2. Метод педагогічного спостереження 3. Метод бесіди	. А . – науково поставлена організація педагогічного процесу в точно фіксованих умовах
1. Метод рейтингу 2. Метод психолого-педагогічного тестування 3. Метод узагальнення незалежних характеристик	. В . – випробування учня на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань
1. Метод ранжування 2. Метод моделювання 3. Метод реєстрування	. С . – розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об’єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.)
1. Мислення 2. Індукція 3. Досвід	. D . – філософське поняття, яке виражає безпосередній зв’язок людини з дійсністю і виникає на основі її відображення
1. Опосередковане 2. Безпосереднє 3. Лабораторне	. Е . – це спостереження явищ і процесів, що вивчаються, за природних умов їх функціонування
1. Контролюючий 2. Навчальний 3. Констатуючий	. F . експеримент – визначення вихідних даних для подальшого дослідження (наприклад, початковий рівень знань і вмінь учнів по деякому розділу програми)
1. Метод моделювання 2. Метод спостереження 3. Метод експертних оцінок	. G . – проведення експертизи інтуїтивно-логічного аналізу проблеми з кількісним судженням і формальною обробкою результатів
1. Метод мозкового штурму 2. Метод Делфі 3. Метод комісії	. Н . – послідовне анкетування експертів з метою виявлення переважаючого судження спеціалістів по конкретному питанню
1. Фонетичні документи 2. Письмові документи 3. Технічні документи	. І . це класні журнали, щоденники учнів, робочі (календарні) плани вчителів, навчальні плани, медичні картки учнів, протоколи зібрань, програми, зошити учнів, контрольні роботи і різноманітні архівні матеріали (документи, які стосуються історії школи).
1. Бесіда 2. Інтерв’ю 3. Анкетування	. J . – достатньо динамічний, гнучкий метод вивчення педагогічних явищ і процесів при якому дослідник отримує відповіді на поставлені питання, утримуючись від власних висловлювань про проблему, щоб не вплинути на думку співрозмовника