КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Теорія держави і права»

на тему:

«Механізм держави»

Курсанта групи

Завадського Максима Анатолійовича

Науковий керівник

Київ - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Виникнення й розвиток механізму держави (історичний аспект)

1. Механізм держави в античних державах

2. Механізм середньовічної держави

ІІ. Теоретичний аспект механізму держави

1. Поняття механізму держави, його основні ознаки і структура

2. Апарат держави як головна складова механізму держави

3. Поняття та види органів держави, їх класифікація

4. Характеристика трьох гілок влади: законодавчої, виконавчої й судової

5. Співвідношення між органами держави та самоврядування

ІІІ. Загальна характеристика механізму держави України

1. Органи сучасної Української держави

1.1 Вищий представницький орган державної влади

1.2 Глава держави

1.3 Вищий виконавчий орган влади

1.4 Судові органи влади

1.5. Органи внутрішніх справ у механізмі правової держави

2. Напрямки вдосконалення функціонування механізму держави в сучасній державі

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Мета дослідження. Метою дослідження є з`ясування місця й ролі механізму держави в суспільстві. Дослідження проблематики функціонування механізму і апарату держави дає змогу більш предметно аналізувати нові для вітчизняної науки, але надзвичайно актуальні й складні питання його кадрового забезпечення, проходження державної служби, бюрократії.

Ця мета конкретизована у комплексі науково-дослідницьких завдань. До них належать:

• проаналізувати шлях історичного розвитку механізму держави;

• з`ясувати основні принципи діяльності механізму держави;

• уточнити у зв’язку з цим визначення загального поняття механізму держави, розкрити його суть та співвідношення із суспільним терміном державний апарат;

• розкрити поняття органу держави, його специфічні ознаки;

• проаналізувати різні критерії класифікації державних органів;

• з’ясувати перспективи розвитку і вдосконалення механізму держави України.

Об`єкт дослідження – механізм держави як цілісна система.

Предметом дослідження є тенденції та перспективи функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування в умовах формування демократичної, соціальної, правової держави та громадянського суспільства, також різновиди державних органів, які найбільш повно реалізують систему стримувань і противаг різних гілок державної влади.

І. Виникнення й розвиток механізму держави (історичний аспект)

Механізм держави в різні епохи розвитку цивілізованого суспільства мав неоднакову структуру й функції. Рухаючись по шляху прогресу, людське суспільство створювало такі державні органи, що в цілому забезпечували його нормальне функціонування. Структурна і функціональна розмаїтість державного механізму дозволяє виділити його найбільш загальні й істотні ознаки, характерні для більшості держав минулого і сучасності.

Механізм держави — це система спеціальних органів і установ, за допомогою яких здійснюється державне управління суспільством і захист його основних інтересів.

Найбільш загальні характерні ознаки державного механізму (апарату) виражаються в наступному:

1. механізм держави складається з людей, що спеціально займаються управлінням (законотворчістю, виконанням законів, їхньою охороною від порушень);

2. державний механізм являє собою складну систему органів і установ, що знаходяться в тісному взаємозв'язку при здійсненні своїх безпосередніх владних функцій;

3. функції всіх ланок державного апарату забезпечуються організаційними і фінансовими засобами, а в необхідних випадках і примусовим впливом;

4. механізм держави покликаний надійно гарантувати й охороняти законні інтереси і права своїх громадян. Сфера владних повноважень державних органів обмежується правом, що максимально забезпечує гармонічні, справедливі відносини між державою й особистістю.

На різних ступенях розвитку людського суспільства механізм держави мав свої особливості, своєрідну структуру. Це пояснюється економічними, соціальними причинами, національним складом населення держави, розмірами його території, географічним положенням і іншими факторами.

1. Механізм держави в античних державах

Вперше механізм держави в сучасному розумінні зустрічається в саме в античних рабовласницьких державах. Та вже в давньосхідних і античних європейських країнах він мав досить розгалужену систему. Механізм держави складався з глави держави (монарха або колегіального органа), центральних установ, посадових осіб, місцевих органів, чиновників, армії, суду, поліції й інших державних структур. Так, основними органами державної влади Римської республіки були сенат, народні збори, магістрати.

1. Сенат — один з вищих органів Римської держави, що відігравав першочергову роль у вирішенні найважливіших питань суспільного життя. В законодавчій області повноваження сенату полягали в затвердженні законів, прийнятих зборами центуріатів і трибутів. Сенат також міг видавати й загальні постанови, що стосувалися благоустрою і суспільної безпеки. В фінансовій області сенат розробляв державний бюджет і встановлював податки. В зовнішньополітичній області він вів переговори з іншими державами або спостерігав за веденням таких переговорів, укладав мирні угоди. Важливими повноваженнями володів сенат в області військового будівництва: він установлював кількість призивників до армії, розподіляв армію й провінції між воєначальниками, виділяв кошти на ведення війни, вводив в державі надзвичайний стан, був наділений також багатьма іншими повноваженнями.

2. Народні збори (комісії) здійснювали вищі законодавчі й найважливіші управлінські функції. В їхню компетенцію входило прийняття або відхилення проектів законів, обрання вищих посадових осіб держави (магістратів), розгляд скарг осіб, засуджених магістратом до тяжкого покарання.

3. Магістрати виконували управлінські функції, в тому числі управління армією. Юридично магістратом міг бути будь-який римський громадянин, але фактично їхні посади обіймалися великими землевласниками. Магістрат обирався на один рік, причому на конкретну посаду (крім диктатора) обиралося декілька осіб, однак розпорядження віддавав кожен магістрат самостійно. За виконання своїх посадових обов'язків магістрати не одержували ніякої винагороди. Владні повноваження магістратів зводилися до наступних функцій: верховне командування військом і укладення перемир'їв; право збирати сенат і народні збори і головувати в них; право суду і накладення покарань; право видавати загальні розпорядження — едикти; право накладати штрафи за невиконання розпоряджень.

В залежності від конкретних задач управління магістрати поділялися на консулів, диктаторів, преторів, цензорів, квесторів та інших.

Консули були верховними магістратами. Саме вони здійснювали командування військом, скликали сенат і народні збори, відали внутрішнім управлінням. Диктатор — це надзвичайний магістрат, що призначався в особливих випадках одним з консулів на пропозицію сенату терміном на шість місяців. Диктатура виникала за наявності серйозної військової небезпеки, при виникненні повстань і за деяких інших надзвичайних обставин. Претори спочатку були заступниками консулів, а потім стали постійно виконувати функції судового нагляду за вирішенням майнових справ. Цензори як посадові особи складали списки сенаторів і розподіляли громадян Римської республіки по військових і територіальних одиницях, роблячи одночасно оцінку майна громадян, а також здійснювали нагляд за порядком. Квестори мали різноманітні повноваження: одні з них відали деякими кримінальними справами, інші зберігали скарбницю, одержували платежі і виплачували гроші. Крім того, були магістрати, що контролювали торгівлю, карбування монет, будівництво й експлуатацію доріг.