Тема 3.3 Якість та конкурентоспроможність продукції підприємства. План:

1. Асортимент та номенклатура, його значення в умовах ринкової економіки. Класифікація асортименту продукції з урахуванням потреб споживачів і законів торгівлі. Характеристика асортименту продукції легкої промисловості.

2. Якість продукції, суть, показники та методи оцінювання якості продукції. Одиночні та комплексні показники якості за групами. Методи визначення рівня якості виробів. Ефективність і шляхи підвищення якості.

3. Конкурентоспроможність продукції, поняття та характеристика.

4. Стандартизація та сертифікація продукції. Сукупність нормативно-технічної документації для проектування і виготовлення продукції. Комплекс чинних міжнародних стандартів, їх характеристика. Принципи здійснення стандартизації продукції.

5. Сертифікація продукції та систем якості.

6.Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль, класифікація видів технічного контролю якості продукції на підприємстві.

7. Ефективність і способи підвищення якості і конкурентоспроможності продукції та їх вплив на виробництво та імідж підприємства. Чинники підвищення якості та конкурентоспроможності продукції підприємства, їх характеристика.

1. Асортимент та номенклатура, його значення в умовах ринкової економіки. Класифікація асортименту продукції з урахуванням потреб споживачів і законів торгівлі. Характеристика асортименту продукції легкої промисловості.

Номенклатура продукції - це перелік виробів, які треба виго­товити на підприємстві в плановому періоді.

Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент — це різновидність виробів в межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів підприємства може бути централізованою і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства та кредитних ресурсів).

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів із споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Асортимент продукції характеризує співвідношення питомої ваги окремих видів виробів у загальному випуску продукції.

Термін асортимент застосовується здебільшого для товарів народного вжитку. Виробничо-технічна продукція і надання послуг визначаються терміном номенклатура.

Асортимент буває гуртовий (оптовий) і роздрібний.

Гуртовий асортимент сформований (згрупований) за певними ознаками — товарознавчими, за принципом комплексного споживання товарів чи за потребами певних соціальних груп споживачів (товари культурно-побутового призначення, товари для спорту, товари побутової хімії тощо). Розрізняють асортиментні набори товарів: торговий набір— для окремого магазину, його секції, відділів торговельної організації.

У торговій практиці вживають поняття (термін) поліпшення асортименту товарів: за рахунок внутрішньо групових змін— збільшення у загальному асортименті питомої ваги товарів, які більшою мірою відповідають попиту населення, вищої якості, з кращими споживчими властивостями, з дотриманням гігієни, екології тощо.

Формуванню товарного асортименту передує розроблення асортиментної концепції. З останньою ототожнюють побудову оптимальної асортиментної структури товарного пропонування. За її основу беруть споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а також необхідність забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних, технологічних, фінансових та інших ресурсів для виготовлення продукції з низькими витратами. Мета асортиментної концепції полягає в тім, щоб спрямувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі та різноманітності попиту конкретних покупців. Отож, асортиментна концепція — це своєрідна програма управління розвитком виробництва та реалізації товарів. Цільова частина цієї програми стосується оптимізації структури асортименту, а програмна — передбачає систему заходів для досягнення такої структури у заздалегідь визначений період. Досягнення відповідності між асортиментним пропонуванням товарів і попитом на них базується на визначенні та прогнозуванні структури асортименту. Формування товарного асортименту підприємства неможливе без визначення його принципової спрямованості, обсягів і супутніх послуг. У сучасному виробництві всі ці напрямки тісно взаємозв'язані і не диференціюються, що потребує досягнення компромісу між різними сферами виробничо-комерційної діяльності підприємства.

У найзагальнішому вигляді система формування асортименту передбачає здійснення таких заходів:

1) визначення поточних і перспективних потреб споживачів, аналіз наявних способів використання продукції і особливостей споживчої поведінки на відповідних ринках;

2) оцінка товарів-аналогів, що їх виробляють конкуренти, за тими самими напрямками;

3) критична оцінка власних виробів та аналогічної продукції конкурентів з позицій покупців;

4) коригування асортименту у зв'язку зі змінами рівня конкурентоспроможності окремих товарів;

5) вивчення пропозицій щодо створення нових продуктів та поліпшення властивостей вироблюваної продукції, а також нових способів та сфер використання товару;

6) розроблення специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;

7) вивчення можливостей виробництва нової або модернізованої продукції з урахуванням можливих цін, собівартості, рентабельності;

8) розроблення спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів щодо якості, найменування, упаковки продукту згідно з результатами проведених випробувань виробу;

9) оцінювання всього асортименту та внесення змін до нього.

2. Якість продукції, суть, показники та методи оцінювання якості продукції. Одиночні та комплексні показники якості за групами. Методи визначення рівня якості виробів. Ефективність і шляхи підвищення якості.

Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в про­цесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати и контролювати рівень якості всіх видів продукції.

Рівень якості — це кількісна характеристика мір придатності того або іншого виду продукції для задоволені конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання .

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального рівня якості.

Залежно від призначення певні види продукції мають свої специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї вироблюваної підприємством продукції.

З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи:

1. перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості (табл. 1);

2. друга — загальні показники якості всього обсягу вироблюваної підприємством продукції.

Таблиця - Показники якості продукції

Групи показників		Окремі показники груп
Перелік	Суттєва характеристика
Призначення	Характеризують корисну роботу (виконувану функцію)	Продуктивність; Потужність; Міцність ; Вміст корисних речовин ; Калорійність.
Надійності, довговічності і безпеки	Виокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини	Безвідмовність роботи; Можливий термін використання; Технічний ресурс; Термін безаварійної роботи; Граничний термін зберігання.
Екологічні	Характеризують ступінь впливу на здоров'я людини та оточуюче довкілля	Токсичність виробів; Вміст шкідливих речовин; Обсяг шкідливих викидів у довкілля в одиницю часу.
Економічні	Відображають ступінь економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем	Ціна одиниці виробу; Прибуток з одиниці виробу; Рівень експлуатаційних витрат часу і фінансових коштів.
Ергономічні	Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)	Ступінь легкості керування робочими органами; Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників; Ввличина наявного шуму, вібрації тощо.
Естетичні	Визначають естетичні властивості (дизайн) виробу	Виразність і оригінальність форми; Кольорове оформлення; Ступінь естетичності тари (упаковки).
Патвнтно-правові	Відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів	Коефіцієнт патенпюго захисту; Коефіцієнт патентної чистоти.