1. Система постійного обліку запасів.

2. Система періодичного обліку запасів.

При системі постійного обліку запасів облік руху матеріалів, товарів та інших запасів ведеться безпосередньо на рахунку “Складські запаси” за їх видами – впродовж звітного періоду.

Рахунок “Складські запаси” є синтетичним рахунком або рахунком першого порядку. В плані рахунків бухгалтерського обліку Франції, наприклад, передбачено до нього такі рахунки другого порядку: “Сировина”, “Інші матеріали”, “Незавершене виробництво по послугах”, “Продукція”, “Товари”. Кожний з них має ще рахунки третього порядку.

Надходження запасів від постачальника відображається на рахунках записом:

Д-т рах. “Складські запаси” (за їх видами)

К-т рах. “Розрахунки з постачальниками” (або: “Рахунки до сплати”).

Відпуск запасів на виробництво чи реалізацію:

Д-т рах. “Незавершене виробництво”

Д-т рах. “Накладні загальновиробничі витрати”

Д-т рах. “Собівартість реалізованих товарів”

Кт-рах. “Складські запаси” (за їх видами)

На кожну звітну дату залишки складських запасів визначаються на рахунках складських запасів.

Системним порядком, тобто виходячи з інформації рахунків, визначається і сума витрачених матеріалів (запасів).

При цьому методі на карточках ведеться аналітичний облік руху матеріалів (запасів) впродовж звітного періоду. Одна карточка відкривається на кожний вид матеріалів.

Цей метод забезпечує ширшу інформацію про наявність та рух матеріальних цінностей за кількістю і вартістю – для управління.

Залишок по рахунку “Складські записи” йде в баланс, а витрати місяця з рахунку “Собівартість реалізованих товарів” – у звіт про прибутки.

При системі періодичного обліку детальний облік матеріальних запасів впродовж звітного періоду на рахунку “Складські запаси” не ведеться. На ньому відображається тільки початковий залишок (на початок звітного періоду), який був визначений наприкінці минулого звітного періоду шляхом інвентаризації.

Надходження складських запасів відображається на рахунку “Витрати на купівлю”, який з рахунком елементів витрат.

Для цього наприкінці звітного періоду (місяця, кварталу чи року) проводять інвентаризацію запасів на складі і оцінюють залишок прийнятим методом.

У нашому прикладі залишок товарів на складі на кінець звітного періоду становить 18000 дол., а початковий залишок – 11400 дол.

Сума витрачених товарів (запасів) визначається за формулою:

Витрачені запаси (товари) = Залишок на початок періоду + Закупівлі (витрати на закупівлі) – Залишок запасів на кінець періоду.

У нашому прикладі:

Собівартість витрачених товарів = $11400 + $45600 - $18000 = $39000

В системні рахунків бухгалтерського обліку (США) результати інвентаризації залишків складських запасів відображаються так:

1) Списується залишок складських запасів (за їх видами – товари, матеріали тощо) на початок звітного періоду – 11400 дол.:

Д-т рах. “Фінансові результати звітного періоду” 11400

К-т рах. “Складські запаси” 11400

Цією проводкою початковий залишок запасів віднесено на витрати підприємства (безпосередньо на рахунок “Фінансові результати”).

2) Відображається залишок запасів (за їх видами) на кінець звітного періоду. Залишок, виявлений в результаті інвентаризації:

Д-т рах. “Складські запаси (за видами)” 18000

К-т рах. “Фінансові результати звітного періоду” 18000

Цим запасом сума матеріальних витрат звітного періоду зменшується на величину невикористаних запасів.

За умови автоматизації обліку більше поширення має система постійного обліку запасів (США). У західноєвропейських країнах у фінансовому обліку частіше застосовується система періодичного обліку запасів. Система постійного обліку ведеться в управлінському обліку.

Дещо інакше відображаються залишки запасів на складі наприкінці звітного періоду у західноєвропейських країнах. В плані рахунків введено рахунки “Зміна залишкових запасів” – для матеріалів і товарів, а також для готової продукції та незавершеного виробництва. Перший рахунок розміщується в класі рахунків витрат за елементами, а другий – у класі рахунків доходів за їх видами.

Наприкінці звітного періоду залишки запасів відображаються так:

1) Списується початковий залишок запасів:

У звіті про прибутки змін залишків матеріалів і товарів показується серед елементів витрат зі знаком + (дебетове сальдо) або – (кредитове сальдо).

2. МЕТОДИ ОЦІНКИ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЗАПАСІВ

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт №2), в країнах ринкової економіки застосовують декілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є:

1. Перше надходження – перший видаток (ФІФО).

2. Середньозважена собівартість.

3. Останнє надходження – перший видаток (ЛІФО).

4. Ідентифікована собівартість конкурентної партії.

5. Наступне надходження – перший видаток (НІФО).

Метод ФІФО припускає, що матеріали, які придбані першими, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто списуються за цінами перших надходжень. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюються за цінами останніх надходжень.

За методом середньозваженої собівартості витрачені та реалізовані запаси, а також їх залишок на кінець звітного періоду оцінюються за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження того чи іншого виду запасів.

Метод ЛІФО припускає, що матеріали (запаси), які придбані останніми, першими відпускатимуться на виробництво чи на реалізацію, тобто оцінюються за цінами останніх надходжень. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень.

Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання по конкретних партіях. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюються за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів чи товарів, що використовуються на підприємстві.

При системі періодичного обліку запасів фактично собівартість витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначається загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період і їх залишку на початку періоду. При системі постійного обліку запасів вартість визначається по кожній партії відпущених зі складу матеріалів (товарів).

Приклад. Вихід даних про рух товару “Люкс” за місяць.

Дата		Кількість одиниць	Ціна за одиницю, дол.
01.11	Залишок на початок місяця	10	10
15.11	Придбано	12	11
20.11	Продано	8	20
24.11	Придбано	15	12
28.11	Продано	10	20

1. Система періодичного обліку запасів

Залишок товару “Люкс” на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць.

Метод ФІФО

Залишок товару, в тому числі:

4 од. × $11 = $44;

15 од. × $12= $180;

Разом $224

Собівартість реалізованих товарів:

$100 + $132 + $180 - $224 = $188.

Метод ЛІФО

Залишок на кінець місяця:

9 од. × $11 = $99;

10 од. × $10= $100;

Разом $119

Собівартість реалізованих товарів:

($100 + $132 + $180) - $199 = $213.

Метод середньозваженої оцінки

Залишок на кінець місяця.

Середньозважена ціна = ($100 + $132 + $180) : (10 + 12 +15) =

= $412:37 = $11,135;

19 од. × $11,135 = $212

собівартість реалізованих товарів = $412 - $212 = $200.

Таблиця 5.1

Вплив на прибуток різних методів оцінки запасів

(Система періодичного обліку запасів), дол.

№	Показник	Ідентифікована собівартість	FIFO	LIFO	Середньозважена ціна, дол.
	Продажі (18 одиниць)	360	360	360	360
	Залишок на початок місяця	100	100	100	100
	Придбано	312	312	312	312
	Залишок на кінець місяця	210	224	199	212
	Собівартість реалізованих товарів	202	188	213	200
	Валовий прибуток	158	172	147	160
	Операційні витрати	120	120	120	120
	Прибуток до оподаткування	38	52	27	40
	Податок на прибуток (30%)	11	16	8	12
	Чистий прибуток	27	36	19	28

2. Система постійного обліку запасів

Метод середньозваженої оцінки

20.11

(10 × $10) + (12 × $11) : 22 = $232 : 22 = $10,5.

Видаток: 8 одиниць × 10,5 = $84.

28.11

(14 × $10,5) + (15 × $12) : 29 = $327 : 29 = $11,3.

Видаток: 10 одиниць × 11,3 = $113.

Залишок на кінець місяця: $232 - $84 + $180 - $113 = $215.

Метод ФІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × 10 = $80;

28.11. 2 одиниці × $10 = $20;

-//- 8 одиниць × $11 = $88;

Разом: $188.

Залишок на кінець місяця:

10 +27 – 18 = 19 одиниць.

в тому числі:

4 одиниці × $11 = $44;

15 одиниць × $12 = $180;

Разом: $224.

Метод ЛІФО

Видаток

20.11. 8 одиниць × $11 = $88;

28.11. 10 одиниці × $12 = $120;

Разом: $208.

Залишок на кінець місяця – 19 одиниць:

5 одиниць × $12 = $60;

4 одиниці × $11 = $44;

10 одиниць × $10 = $100.

Разом: $204.

Як висновок, зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи на реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Звідси – методи оцінки суттєво впливають на витрати і на фінансові результати діяльності підприємства. Ясно, що держава повинна регулювати це питання.

Фірми самостійно обирають для себе методи оцінки товарно-матеріальних запасів. вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визналась тенденція до зростання цін на товари чи на матеріали, то фірми надають переваги методові ЛІФО. В період значних інфляцій процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості.

Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку – постійності облікової політики. Це стосується і застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватись впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна мати обґрунтування. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.