11. Методи теоретичних досліджень

Теоретичне дослідження з методологічної точки зору належить до вищого ріння наукового знання. Воно розкриває і обґрунтовує більш глибинні і суттєві сторони явищ, які вивчаються. На теоретичному рінні дослідження використовуються такі загальнонаукові методи: історичний, аксіоматичний, сходження від абстрактного, ідеалізація, формалізація, аналіз, синтез, індукція, дедукція, прийняття гіпотез, створення теорії, узагальнення тощо. Деякі методи були описані раніше. Розглянемо інші.

Історичний метод дозволяє досліджувати виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявити внутрішні і зовнішні зв'язки, закономірності і протиріччя. Даний метод дослідження використовується переважно в суспільних і, головним чином, в історичних науках. У прикладній же науках він застосовується, наприклад, при вивченні розвитку і формування тих чи інших галузей науки і техніки.

Гіпотетичний метод заснований на розробці гіпотези, наукового припущення, що містить елементи новизни й оригінальності. Гіпотеза повинна повніше і краще пояснити явища і процеси, підтверджуватися експериментально і відповідати загальним законам діалектики і природознавства. Цей метод дослідження є основним і найбільш розповсюдженим у прикладних науках.

Аксіоматичний метод заснований на очевидних положеннях (аксіомах), прийнятих без доказу. По цьому методі теорія розробляється на основі дедуктивного принципу. Більш широке поширення він одержав у теоретичних науках (математиці, математичній логіці й ін.).

Сходження від абстрактного являє собою процес пізнання, відповідно до якого мислення сходить від конкретного в дійсності до абстрактного в мисленні і від нього–до конкретного в мисленні. На першому етапі–перехід від чуттєво-конкретного, від конкретного в дійсності до його абстрактних визначень. Єдиний об'єкт розчленовується, описується за допомогою множини понять і суджень. Другий етап полягає в русі думки від абстрактних визначень об'єкта, тобто від абстрактного в пізнанні, до конкретного в пізнанні. На цьому етапі як би відновлюється вихідна цілісність об'єкта, він відтворюється у всій своїй багатогранності—але вже в мисленні.

Ідеалізація–це уявне створення об’єктів і умов, які не існують в дійсності і не можуть бути практично створені. Вона дає можливість реальним об’єктам уявно надати гіпотетичних нереальних ознак, що дозволяють вирішити завдання в закінченому виді (абсолютно чорне тіло, ідеальний газ). Ідеалізація досягається багатоступеневим абстрагуванням та правомірна тільки в певних межах.

Формалізація–метод вивчення різних об’єктів, при якому основні закономірності процесів і явищ представляють у знаковій формі за допомогою формул і спеціальної символіки. Застосування символів та інших знакових систем дозволяє установити закономірності між досліджуваними фактами. Символіка штучної мови (хімія, математика, економіка) дозволяє чітко і коротко фіксувати певні значення, не допускаючи різного тлумачення, що не можливе при користуванні звичайною мовою. Створення теорії–найвища форма узагальнення і систематизації знань. Вона є сукупністю основних ідей, понять, тлумачень в тій чи іншій галузі науки, об’єднаних в одну достовірну систему знань про об’єкт теорії. Наукова теорія має бути адекватною об’єкту або явищу, яке досліджується, що дозволяє в певних межах замінити експериментальні дослідження теоретичними. Теорія має характеризуватися еврістичністю (передбачення, пояснення можливостей теорії), конструктивністю (проста перевірка основних положень теорії), простотою (застосування узагальнених законів, скорочення і ущільнення інформації).

Аналогія–метод, при якому одержують нові знання про об’єкти чи явища на основі того, що вони є подібні до інших.