7. Науковий метод.Вимоги, що ставляться до наукових методів
Науковий метод–це система правил і приписань, що направляють людську діяльність (виробничу, політичну, культурну, наукову, освітню тощо) до досягнення поставленої мети. Вибір методів дослідження диктується характером матеріалу, умовами і метою конкретного дослідження.
До наукових методів ставляться такі вимоги:
ясність, тобто загальнозрозумілість методу; -націленість, тобто підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв'язанню певнихконкретних завдань;
детермінованість–сувора послідовність використання методу, іншими словами–максимальна його алгоритмізація;
результативність–здатність методу забезпечувати досягнення певної мети;
надійність–здатність методу з великою імовірністю забезпечувати отримання бажаного результату;
економічність–здатність методу добиватися певних результатівіз найменшими витратами засобів і часу.
8.Загальнонаукові та конкретно-наукові методи пізнання
Існує ще одна дуже важлива вимога до методу пізнання–відповідність методу об’єктові дослідження і рівню пізнання, що вимагає використання конкретно-наукових методів пізнання. Проте різні науки, не зважаючи на відмінності, мають багато спільного, оскільки суттю всіх наук є відображення закономірностей матеріального та духовного світу, всі вони визначаються на основі дослідів, використовують одні й ті ж закони мислення і служать інтересам суспільства. У зв’язку з цим, поряд зі спеціальними методами в наукових дослідженнях використовуються методи, які є загальними для великої групи наукових дисциплін. Це так звані загальнонаукові методи.
Загальні методи наукового пізнання звичайно поділяють на три великі групи:
1) методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент);
2) методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівні дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання та ін.);
3) методи теоретичного дослідження (логічний, історичний, ідеалізація, сходження від абстрактного до конкретного та ін.).
9.Методи емпіричних досліджень
Емпіричне дослідження–виявлення, точне описання і докладне вивчення різних факторів явищ і процесів.
Найпростішими методами емпіричних досліджень є спостереження, порівняння та вимірювання. Більш складним та більш результативним є експеримент.
Спостереження–систематичне цілеспрямоване вивчення об’єкта. Спостереження являє собою активний пізнавальний процес, що спирається насамперед на роботу органів почуттів людини і його предметну матеріальну діяльність. Це найелементарніший метод, який є, як правило, складовою інших емпіричних методів.
Порівняння–процес установлення подібності і різниці предметів і явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об’єктам.
Вимірювання–процедура визначення чисельного значення деякої величини за допомогою одиниці виміру.
Експеримент–метод наукового дослідження, що пов’язаний із активним і цілеспрямованим втручання в природні умови існування предметів і явищ чи відтворення певних сторін предметів і явищ у спеціально створених умовах з метою вивчення їх без супутніх обставин, що ускладнюють процес.
Експериментальні дослідження можуть бути лабораторними та виробничими.
У практиці виділяють три напрями, що визначають необхідність проведення експерименту:
1) теоретично отримана аналітична залежність, яка однозначно трактує процес дослідження. У цьому випадку обсяг експерименту для підтвердження встановленої залежності мінімальний, оскільки вона однозначно визначається експериментальними даними;
2) теоретичним шляхом встановлений тільки характер залежності. Обсяг експерименту дещо більший;
3) теоретично не вдалося одержати будь-якої залежності. Розроблено тільки передбачення про якісні закономірності процесу. В багатьох випадках доцільно проводити пошуковий експеримент. Обсяг експерименту значно збільшується.
Методологія експерименту включає такі основні етапи:
-розробка плану-програми експерименту;
-оцінка виміру і вибір засобів для проведення експерименту;
-проведення експерименту;
-обробка і аналіз експериментальних даних.