2. Дидактичні основи проблемного навчання.

Основні функції і характерні ознаки (особливості* проблемного навчання були сформульовані М.І. Махмутовим. Він поділяє їх на загальні і спеціальні.

Загальні функції проблемного навчання:

Ø засвоєння учнями системи знань і способів розумової та практичної діяльності;

Ø розвиток інтелекту учнів, тобто їх пізнавальної самостійності і творчих здібностей;

Ø формування діалектико-матеріалістичного мислення школярів;

Ø формування всесторонньо і гармонійно розвиненої особистості. Спеціальні функції проблемного навчання:

Ø виховання навичок творчого засвоєння знань (застосування системи логічних прийомів або окремих способів творчої діяльності*;

Ø виховання навичок творчого застосування знань (застосування засвоєних знань у новій ситуації* і умінь вирішувати навчальні проблеми;

Ø формування і накопичення досвіду творчої діяльності (оволодіння методами наукового дослідження, вирішення практичних проблем і образного відображення дійсності*;

Ø формування мотивів учіння, соціальних, етичних і пізнавальних потреб.

Проблемні ситуації: поняття і типи, способи і правила створення

Основним елементом проблемного навчання є «проблемна ситуація», за допомогою якої пробуджується думка, пізнавальна потреба учнів, активізується мислення.

Проблемна ситуація – психологічний стан, що виникає в результаті мислительної взаємодії суб’єкта (учня* з об’єктом (навчальним матеріалом* і викликає пізнавальну потребу розкрити суть процесу або явища, що вивчається.

Проблемна ситуація – це пізнавальна трудність, суперечливий матеріал. Учні для вивчення нової теми повинні самостійно використати мислительні операції: аналіз, синтез, порівняння, аналогію, узагальнення

Організація проблемного навчання

Організація проблемного навчання на практиці має певні труднощі. Найпоширеніші з них:

пов'язані з недостатньою розробленістю методики організації проблемного навчання в різних типах навчальних закладах, складністю підготовки навчального матеріалу у вигляді проблемних пізнавальних завдань, діалогових конструкцій, а також недостатньою підготовленістю педагога до організації проблемного навчання.

Н.Е.2.5.Інтерактивні технології навчання

План

1. Інтерактивні технології у навчальному процесі.

2. Вибрані технології інтерактивного навчання

3. Особливості побудови та проведення інтерактивного уроку.

Інтерактивна модель навчання Слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова «іnteгасt», де «іnteг» — взаємний і «асt» — діяти. Таким чином, інтерактивний — здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання — це спеціальна форма організації пізнавальної ді­яльності, яка має конкретну, передбачувану мету — створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтерактивного навчання у тому, що навчальний про­цес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх уч­нів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці*, де і учень і вчитель є рівноправними, рів­нозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що вони знають, вміють і здій­снюють. Організація інтерактивного навчання передбачає мо­делювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та від­повідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробіт­ництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.