Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСІ ПИТАННЯ (Коркуна залік).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.63 Mб
Скачать

4. Класифікація автоматизованих інформаційних систем (аіс).

ІС належать до класу складних об`єктів і складаються з багатьох елементів:

(підсистем; блоків; комплексів задач; задач і т. ін.)

Відомі різні підходи до внутр. структуризації ІС:

  ресурсний- в ІС виділяють забезпеч. підсистеми, кожна з яких об`єднає певний вид ресурсів і умови їх організації. Ці підсистеми розкривають суть і склад, необхідні для функціонування ІС. Структура забезпеч. підсистем носить типовий характер і однакова для підсистем різних видів.

До забезпеч. частини входять:

(технічне забезпечення; програмно-математичне; інформаційне; організаційно-методичне; лінгвістичне; правове; ергономічне; кадрове.)

   функціональний- склад функціональних підсистем залежить від групування задач, які вирішуються на об`єкті.

Елементи: (функціон. підсистема; блок; комплекс задач; задача.)

Функціональна підсистема- це відносно самост. частина ІС, виділена за певними ознаками, яка відповідає конкретним функціям і задачам управління. В межах цих задач вона може розглядатись як окрема підсистема.

Найчастіше функціон. підсистеми будуються на двох критеріях:

-стадії управління (планування, прогнозування, облік);

-елементи виробничого процесу (з/пл, ТМЦ, осн. фонди).

  технологічний підхід:

  1. централізовані;

  2. децентралізовані;

  3. змішані. (Форми технол. процесу).

(1)На обчисл. центрі проводиться вирішення задач у повному обсязі спеціалістами.

(2)Створюються АРМи персоналу управління.

(3)Частина задач виконується на робочих місцях персоналу або локальних обчисл. центрах, а узагальнюючі операції- на головн. обчисл. центрі.

Білет № 23

1. Розподілені бази даних, технології обробки інформації в рбд.

Технологічний процес обробки інформації – це сукупність взаємопов’язаних операцій, які виконуються над інформацією у певній послідовності.

Технологічні операції у технологічному процесі можуть поєднуватися по-різному. Це визначає тип технологічного процесу: операційний, предметний, змішаний.

В операційному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюються одна або кілька споріднених операцій з обробки будь-яких видів інформації.

У предметному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюється одна або кілька операцій з обробки інформації одного виду.

Уразі змішаного типу побудови технологічного процесу частина операцій виконується за операційним типом, а частина – за предметним.

Кожний з цих типів організації технологічного процесу має свої переваги і недоліки. Операційний тип дає змогу підвищити продуктивність праці, а предметний – достовірність даних. Змішаний технологічний процес має недоліки і переваги обох типів. Які з них домінуватимуть , залежить від обсягів інформації , яка переробляється, кваліфікації працівників і т. ін.

Операції можуть виконуватися послідовно і паралельно. При послідовному виконанні кожна наступна операція не почнеться, поки не закінчиться попередня, при паралельному – кілька з них можуть виконуватись одночасно.

В технологічному процесі вирізняють три етапи : первинний, підготовчий і основний. На первинному етапі виконується збір, реєстрація інформації та передача її на обробку. На підготовчому етапі відбувається перенесення інформації на машинні носії та контроль такого перенесення. На основному етапі з допомогою ЕОМ оброблюється інформація і видаються результатні зведення. Статистика показує, що коли трудомісткість всього технологічного процесу взяти за 100 % , то на первинний етап припадає 50 %, на підготовчий – 35 %, а на основний – 15%.

Реальні технологічні процеси можуть або не мати окремих етапів (первинного і підготовчого ), або суміщати деякі етапи.

Операції кожного етапу технологічного процесу можуть розглядатися як окремий технологічний процес. Традиційно розглядають два технологічні процеси : 1) збору, реєстрації та передачі даних на обробку; 2) обробки даних. Це пояснюється тим, що здебільшого інформація обробляється не в місцях її виникнення. Такі два технологічні процеси розділені територіально і в часі.

Наприклад, на складі інформація про рух матеріалів реєструється у первинних документах, а в бухгалтерії вона обробляється.

Зберігання інформації.

Інформацію можна зберігати на : магнітних дисках, жорстких дисках, в пам’яті ЕОМ (операційний масив) і т. д.

Найхарактерніший вид змін змісту масиву – додавання запису – виконується за схемою створення масиву. Інформація , яка, додається, реєструється у тих самих документах, тим самим способом заноситься на машинні носії і контролюється, а потім дописується до основного масиву.

При кожному поповненні масиву з нього знімається страхова копія. Щоб уникнути пошкоджень інформації в момент копіювання через вимкнення електроенергії, для оперативних масивів може зберігатися до трьох копій масивів.

Оперативні масиви звичайно не зберігаються на магнітному диску протягом тривалого часу, оскільки вони використовуються для отримання різних зведених показників і в первинному вигляді вдруге майже не використовуються. Тому для оперативних масивів необхідні такі операції:

1)     створення архівних копій;

2)     знищення масиву або його очищення.

Архівні копії звичайно зберігаються протягом не менш як одного року і використовуються як довідки при проведенні ревізій, а іноді – для поновлення інформації. Такі копії створюються на знімних машинних носіях.

Знищення масиву або його очищення від застарілої інформації потрібне для зменшення кількості записів, що зберігаються, а також збільшення швидкості роботи з масивами. У противному разі з часом оперативні масиви стають громіздкими і непридатними для використання.

Наприклад,основні технологічні операції АРМ_К (клієнт) і АРМ_Б (банк) під час обробки платіжних документів

АРМК у складі СЕПКОБ забезпечує клієнтові виконання ро­боти з платіжними документами та виписками; архівацію доку­ментів; котирування валют і сервіс (разом із функцією форму­вання запитів).

Робота з платіжними документами, що є основною для СЕПКОБ, полягає у виконанні на АРМК таких головних операцій.

1. «Відкриття нового документа». На бланку типової форми автоматично проставляються номер нового ПД, дата його запо-чаткування й всі атрибути платника. Під час заповнення ПД, як правило, здійснюється контроль щодо існування рахунка й коду отримувача платежу та його банку, щодо розмірів грошових сум, їх одиниць тощо. Коли занесена інформація правильна, то ПД за­носиться до бази даних ПД зі значенням його статусу «готовий до підпису».

2. «Редагування». Вносяться зміни й уточнення до ПД перед відправленням до банку. При цьому ПД також набуває статусу «готовий до підпису».

3. «Копіювання документів». Значно спрощуються й прискорюються ввід та формування ПД у разі, коли оформлюються кілька документів на одного отримувача або виконується оплата за один і той самий товар різним постачальникам. Скопійований документ дістає наступний щодо оригіналу номер і відповідно датується. Далі в ньому проставляються реквізити платника, і до­кумент стає відкритим для редагування.

4. «Друкування». Забезпечується видача ПД на друк у стан­дартному вигляді.

5. «Підписання документів». До банку можна надсилати ли­ше ті платіжні документи, які мають два підписи і статус «готові до відправлення». Підписання ПД — це остання перед відправ­ленням ПД до банку операція, виконуючи яку ще можна внести до ПД зміни й виправити неточності.

6. «Відправлення документа». Каналами зв'язку ПД з обома «електронними підписами» передається до банку. Якщо сеанс зв'язку з банком пройшов нормально, то в АРМК заявляється інформація про залишок грошових коштів на рахунку клієнта, а та­кож дані про технічний стан рахунка, тобто про залишок за при­пущення, що всі відправлені платіжні документи будуть “проведені”. При цьому відправлені документи в базі даних АРМК набувають статусу «відправлених».

7. «Архівація документів». Із бази даних вилучаються та переміщуються до архіву ті платіжні документи, які були оброблені банком і мають статус «проведені». Архівація необхідна, коли йдеться про великі щоденні обсяги даних чи про значний період роботи системи.

8. «Знищення документа». Із бази вилучаються ПД, але лише такі, які не мають статусу «проведені» чи «відправлені».

9. «Сортування ПД». Документи в базі даних упорядковую­ться згідно з вибраними полями.

В АРМК, крім основних, є сервісні операції, які призначені для зміни пароля, видачі довідок і т. ін. Технологія обробки платежів за допомогою СЕПКОБ передбачає поетапне виконання відповідних процесів.

Етап підготовки оператором пакета ПД на АРМ К і простав­ляння «електронного підпису» другої та першої осіб. Ця операція може здійснюватися або на комп'ютері оператора, якщо АРМК базується на окремому автономному ПК, або на відповідних РС, якщо АРМ_К працює в ЛОМ.

Наступний етап технології полягає в автоматичному проставлені коду ідентифікації самого клієнта (код АРМК), форму­ванні пакета ПД, який далі відправляється каналами зв'язку до банку або до концентратора повідомлень.

Подальші дії виконуються в банку на АРМ_Б: розшифровується отриманий пакет ПД, автоматично перевіряється код ідентифікації АРМ_К і передається ПД до ОДБ тому операціоністу, який веде рахунок відповідного клієнта.

Нарешті за допомогою АРМ_Б перевіряються в ПД підписи директора й головного бухгалтера, проставляється код операціоніста про прийняття документа в обробку. Заключні дії такі: пе­ревіряється правильність коду операціоніста банку, проставляє­ться код головного його технолога і виконується квотування (підтвердження оплати або відмова від неї) ПД з подальшим пере­даванням цієї інформації по всіх етапах аж до клієнта (АРМК).

У банку обробка ПД супроводжується відповідними бухгал­терськими проведеннями. При потребі здійснюються міжбанківські платежі з використанням СЕП НБУ.