Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСІ ПИТАННЯ (Коркуна залік).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.63 Mб
Скачать

2)Поняття та принципи функціонування платіжних систем.

Швидке зростання обсягу й кількості фінансових трансакцій вимагає побудови ефективної і надійної системи розрахунків (платіжної системи), тобто набору процедур, стандартів та інструментів, що використовуються для перерозподілу фінансової (грошової) вартості між партнерами.

Завдання, які ставляться перед платіжною системою (ПС), значною мірою залежать від економічного рівня країни, в якій вона створюється і функціонує. Головним атрибутом ПС є достатність інформації, яка забезпечує платіжні права й обов'язки сторін, та достатність коштів. Основною вимогою до неї вважають спроможність забезпечувати проведення операцій, обсяги яких швидко зростають, з невисокими затратами, оптимальними ризиками та справедливим розподілом витрат і прибутків. Виконання розрахунків забезпечують паперові, електронні платіжні засоби та пластикові картки.

Платіжні інструменти та ПС змінюються залежно від природи фінансових зобов'язань, клієнтів і використання інформаційних банківських технологій. За характером виконання платежів розрізняють такі системи: міжбанківські розрахунки; внутрішньобанківські платежі; «клієнт-банк»; споживчі розрахунки.

У розвинутих країнах з метою управління ризиком ПС поділяють на дві окремі частини за таким принципом: великі значення сум з малою кількістю трансакцій; малі значення сум з великою кількістю трансакцій. Зазвичай перевагу віддають системам переказів великих сум, на відміну від систем, що обробляють платежі відносно невеликими сумами (чеки, платіжні доручення в автоматизованих клірингових палатах, розрахунки через торговельні автомати тощо).

Визначальним у характеристиці ПС є використання взаємозаліків (клірингу) та періодичність виконання розрахунків. Клірингові операції вивільняють кошти, які обслуговують грошовий обіг, і дають змогу економити ресурси банків. Розрізняють локальний кліринг, міжфілійний (внутрішньобанківський) кліринг та міжбанківський кліринг. За типом розрахунків розрізняють системи «нетто» (net) і «брутто» (gross). Розрахунки на чистій основі («нетто») виконуються між двома або кількома сторонами в умовах взаемозаліку дебіторської та кредиторської заборгованості. Для цього протягом певного часу сторони нагромаджують свої вимоги та зобов'язання. Взаємозалік виконується після закінчення операційного періоду за «чистим» результатом (чистою заборгованістю). Система розрахунків на «валовій» основі («брутто») передбачає остаточний розрахунок окремо за кожним платіжним дорученням. Кошти, шо надходять, майже не використовуються для розрахунків за відправними платежами. Тому учасники повинні мати значно більші ліквідні кошти порівняно з системою «нетто». За часом та частотою виконання розрахунків розрізняють платіжні системи:

—визначеного часу (destinated time), або відкладеного (deferend) розрахунку, коли розрахунок відбувається дискретно, у заздалегідь визначений регламентом функціонування час, один або кілька разів протягом робочого дня. Є системи, зорієнтовані лише на один розрахунок наприкінці робочого дня, наприклад системи нетто для переказу великих сум;

—реального часу (real-time), або постійного (continuous) розрахунку, коли остаточний розрахунок відбувається безперервно, протягом усього робочого дня.