Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ВСІ ПИТАННЯ (Коркуна залік).doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1.63 Mб
Скачать

2.Загальна характеристика фінансового ринку з позиції обробки інформації.

Фін ринок (ФР) як мех-м розподілу фін-х рес-в є суттєвою складовою частиною ринк-ї ек-ки. ФР складається з ринку ц.п., р-ку банк-х позик і грош-го ринку. З позиції обробки інф-ї ФР хар-ся:

1) великими обсягами обробки інф-ї, які обумовлені великою кількістю фін-х угод, які щоденно укладаються, учасників, які діють на ринку, фін-во – кредитних документів і фондових активів, які обертаються на ринку.2) високою інтенсивністю обробки ринкової інф-ї для забезпечення своєчасності одерження рез-в.3) високими вимогами до достовірності і точності фін-ї інф-її4) необхідністю забезпечення достатнього рівня інформованості учасників фін-го р-ку.

Ці фактори обумовлюють необхідність комп‘ютеризації фін-го р-ку.

Фондова біржа являє собою організаційно оформлений та регулярно діючий ринок на якому зд-ся угоди по купівлі – продажу ц.п, валют дорогоцінних металів.

Інформаційна система фондової біржи повинна задовольняти такі вимоги:

- повинна забезпечувати високий ступінь достовірності повноти і своєчасності біржової інф-ї

- вона повинна функціонувати як інструмен, який складає інф-ну основу біржевого мех-му регул-ня ринку ц.п.

- поточна і аналітична інф-я, яка одержується і зберігається в ІС повинна бути уніфікована і легко доступна для контролю

- ІС біржової діяльності повинна розвиватися як гнучка і надійна система, що легко адаптується до нововведень. Необхідно враховувати такі фактори при її побудові:

  1. впорвадження нових видів угод

  2. зростання масштабів біржових операцій

  3. інтенсивне розширення обороту біржі

  4. розширення обсягу і номенклатури послуг

  5. включення у біржові операції іноземних учасників і інтеграція вітчизняного біржового мех-му з біржами інших країн.

Для створення ІС біржової діяльності необхідно створення програмно – технічних комплексів на базі локальних і глобальних обчислювальних сіток, які б об‘єднували біржі, брокерські контори, спец-ні установи і організації пов‘язані з біржовими операціями, а також клієнтів брокерських контор.

3.Інформаційна модель аіс „Страхування”.

Страхування — сукупність особливих замкнених перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування за рахунок грошових внесків цільового страхового фонду, призна­ченого для відшкодування можливих втрат, нанесених суб'єктам господарювання, або збитків у сімейних бюджетах у зв'язку з на­слідками страхових випадків, що сталися.

Страхування є однією з галузей бізнесу, найбільш залежних від інформаційного забезпечення. Кожний страховик відчуває потребу постійно аналізувати зміни зовнішніх і внутрішніх чинників, що можуть вплинути на наслідки роботи компанії. Цьому допомагають бази даних, які містять систему актів з правового забезпечення діяльності компанії, характеризують розвиток економіки як на макро-, так і на мікрорівні, стан справ на національному і регіональному страховому ринках, дають уявлення про світові тенденції і нові технології страхування. Компанії варто мати бібліотечний фонд страхової літератури, періодичних видань. Найбільш оперативну і зручну для розмноження інформацію забезпечують електронні її носії. Особливо корисний в цьому розумінні нещодавно створений комп'ютерний довідник "Дінай: Страхування". Тому якомога повніше їх використання є одним із ключових моментів стратегії розвитку страховика. Потрібно розвивати інтегровані комп'ютерні системи інформаційного забезпечення діяльності компанії. Страхова компанія повинна використовувати новітні інформаційні технології, зокрема можливості мережі Інтернет.

Договір страхування - це угода двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв'язків (прав і обов'язків).

Нині на практиці застосовуються розроблені страховими організаціями (компаніями) умови (правила) з різних видів особистого і майнового страхування, що відбивають діловий імідж і фінансово-підприємницькі можливості страхувальників.

Цими умовами і правилами часто визначається весь комплекс істотних (та інших) умов, які становлять зміст страхового договору. Угода сторін зводиться, по суті, до прийняття умов договору або до відмови від укладення договору страхування на запропонованих страховиком умовах і конкретизації окремих пунктів (розмір страхової суми, строк і т. ін.) в індивідуальних договорах страхування.

Для укладання договору страхувальник подає страховикові письмову заяву встановленої форми або іншим способом повідомляє про свій намір укласти договір страхування.

Для письмового визнання договору страхування необхідна не тільки письмова заява страхувальника, а й письмова згода страхової організації на укладання такого договору, підтвердженням якої є страхове свідоцтво (страховий поліс), видане страховиком.

На ринку страхових послуг поширюється "продаж страхових полісів", в яких усі умови страхового договору передбачені в односторонньому порядку страховиком. Придбавши такий поліс, страхувальник "погоджується" із запропонованими умовами.

Реквізити, які мають подаватися у страховому свідоцтві (полісі): 1) назва документа; 2) назва та адреса страховика; 3) прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їхні адреси та дати народження; 4) прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодонабувача та його адреса; 5) зазначення об'єкта страхування; 6) розмір страхової суми за договором страхування, відмінним від договору страхування життя; 7) розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; 8) перелік страхових випадків; 9) розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; 10) страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); 11) строк дії договору; 12) порядок зміни і припинення дії договору; 13) умови здійснення страхової виплати; 14) причини відмови у страховій виплаті; 15) права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; 16) інші умови за згодою сторін; 17) підписи сторін.

З утворенням недержавних страхових компаній (СК) виникла система страхування. Страховик (страхова компанія) виконує умови страхування і пропонує їх клієнтам (страхувальникам). Якщо клієнтів задовольняють умови договору, то вони підпису­ють його і вносять відповідні страхові внески. Договір називаєть­ся полісом. У разі виникнення страхового випадку страховик за договором сплачує страховку.

Контроль за страховою діяльністю в Україні здійснює Комітет з нагляду за страховою діяльністю: видає ліцензії на надання ви­дів страхових послуг; перевіряє, щоб страхові компанії діяли за законом; складає та друкує статистичну інформацію з діяльності страхових компаній на страховому ринку України; веде рейтинг страхових компаній,

4.Методи кодування економічної інформації.

У процесі кодування об'єктам класифікації та їх групам присвоюють цифрові, буквені або цифрово-буквені позначення — так звані коди. Отже, код — це знак або сукупність знаків, застосо­вуваних для позначення об'єктів класифікації та їх класифікаційних угруповань. Сукупність методів і правил кодування класифікацій­них угруповань і об'єктів класифікації даної множини становить си­стему кодування.

Кожний код характеризується алфавітом, основою і структурою. Алфавіт коду — це сукупність знаків, використовуваних для його ство­рення. Основа коду — це число знаків у цьому алфавіті. Структура коду визначає його склад і послідовність розміщення знаків у ньому.

Алфавіт і основа коду, якщо задано структуру, визначають міст­кість коду, тобто кількість об'єктів, які можуть бути закодовані цим кодом без порушення його структури.

Існують чотири системи кодування економічної інформації. І. Порядкова, або реєстраційна, система створення коду з чисел натурального ряду. Алфавіт цього коду становлять числа 0,1.....9:

основа коду а дорівнює 10. Місткість коду Е, коли задано його дов­жину /, можна визначити за формулою Е--и1.

2. Серійно-порядкова система створення коду з чисел натураль­ного ряду та закріплення серій (діапазонів) кодів за об'єктами з од­наковими ознаками.

3. Послідовний метод побудови коду з використанням кодів по­слідовно розміщених класифікаційних угруповань, здобутих у ре­зультаті застосування ієрархічної системи класифікації.

4. Паралельний метод утворення коду з кодів незалежних угру­повань, здобутих у разі застосування фасетної класифікації.

Поряд із кодуванням ЕКІ застосовують і шифрування даних (ін­формації), але не з метою спростити їх обробку (шифрування як технологічна операція під час обробки даних в цілому ускладнює процес обробки і збільшує загальні витрати часу за рахунок опера­цій шифрування і розшифрування даних), а для того, аби приховати зміст інформації.

Коли йдеться про автоматизовану обробку інформації, коди ма­ють забезпечувати:

1) розв'язування всіх задач за мінімальної довжини коду;

2) єдність кодів для всіх задач, усіх комплексів, підсистем і рів­нів управління;

3) інформаційні зв'язки для взаємозв'язаних систем;

4) можливість автоматичного контролю його правильності.