- •Битва українських міст. Торез Інформаційно – розважальна гра
- •1 Конкурс «Коротко і ясно»
- •2 Конкурс «Что в имени тебе моем»
- •3 Конкурс «Офіціально: Герб та прапор»
- •4 Конкурс «Невідоме відоме»
- •6 Конкурс «Торезу присвячується»
- •I. (3 бали).
- •II. (2 бали).
- •III конкурс «Оратор»
- •VI конкурс «Підказка»
- •VII конкурс «Дуель»
- •Географічний брейн-рінг «По той бік екватору»
- •«Географічне доміно»
- •Тематична гра «Галопом по Європі»
УКРАЇНЦІ В ДІАСПОРІ Бінарний урок з географії та української літератури Девіз: Ми є. Були. І будем МИ! Й Вітчизна наша з нами! Іван Багряний Завдання: Вивчити географію української діаспори, з'ясувати поняття «діаспора», «міграція», «еміграція», «імміграція»; ознайомити учнів з життям і творчості українських письменників в еміграції; формувати навички самостійної роботи з науковою літературою, писати реферати з обраної теми, формувати вміння виступала з усними повідомленнями, складати конспекти учнівських виступів; виховувати почуття патріотизму. Обладнання: Політична карта світу з позначенням розселення українців, вислів І. Багряного (девіз), вишиті рушники, портрети письменників — представників української діаспори, грамзапис пісні «Чуєш, брате мій», виставка літератури. Запис на дошці: тема, нові поняття — діаспора, міграція, еміграція, імміграція; населення України 46 млн. чол. За межами України проживає близько 20 млн. чол. ХІД УРОКУ Лунає грамзапис пісні «Чуєш, брате мій» братів Лепких. Читці по черзі декламують вірші українських поетів-емігрантів. Юрій Клен. Уривок з поеми «Прокляті роки». Блажен, хто гордо кинув рідний край І з посохом в руці пішов шукати На чужині незнаній дальній рай, Куди веде його весна крилата. Та тричі той блажен, який за чай І хліб теж не схотів себе продати, Але, минаючи тропу розлук, Зостався, щоб зазнати хресних мук.. Олександр Олесь. «Як пес голодний....» Як пес голодний, кинутий і гнаний, Блукаю я по вулицях чужих... Сміється з мене жах, глузує, невблаганний, З думок сполоханих моїх. Сміється цілий світ... Мовчать спокійно друзі, Вмира без відгуку мій крик, Іду кудись в сльозах, в ганьбі, в нарузі. За роки я до всього звик. А сни вночі, як яструби прокляті, На частки душу рвуть... Встаю, З кутка в куток ходжу у темряві по хаті І втому, змучений, ловлю. Впаду, і ніжно тихий, дивний сон злітає: Далеко все — і сльози, і ганьба... Мене хтось піснею широкою стріває, І квіти кидає захоплена юрба. Олександр Олесь. «О принесіть як не надію». О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію... Хоч кухоль з рідною водою!., Я тільки очі напою, До уст спрагнілих притулю, Торкнусь душею вогняною. Спиридон Черкасенко. «На чужині». Про Україну ані чутки! Живе? умерла? міцно спить?.. У серці гадом в'ються смутки, Душа завмерла і мовчить; Холодним болем отупіння Ущерть налита голова, І ринуть в пітьму безгоміння Без сліду мислі і слова... Де взять його, отрути зілля, Заворожить гнітючий сум, Розвіять чорне божевілля, Розбити долі наглий глум І в чарах тихої дрімоти Згубити дійсності чуття, Забути болі і гризоти В міцних обіймах небуття! О краю мій, мов кохання! Лани широкі, гір шпилі! О сльози Рідної Землі!— Вас не забути до сконання!.. Вчитель географії: — «Нашого цвіту — по всьому світу». Хвилюючу глибину цього крилатого вислову можна відчути тоді, коли знайомишся з дивовижними долями українців за кордоном, їхньою невтомною подвижницькою діяльністю. її Те зовсім недавно слово «діаспора» було мало не лайливим. Вважалося — і ця думка насаджувалася офіційною пропагандою,— що за рубежем живуть ті українці здебільшого, які проти радянської влади, що інакше, як зрадництво, не розцінювалося, їх називали «зрадниками Батьківщини», «космополітами безрідними», «відщепенцями». Виявилося ж, що живуть там українці складної долі, яким так само, як і нам, дорога Україна, які так, як і ми хочуть їй кращої долі. В умовах української державності стало можливим вивчити реалії життя українців за кордоном. (Вчитель оголошує тему, завдання уроку). Підготуйте зошити з географії та української літератури, в які у ході уроку будете робити записи (тему, нові поняття і їх визначення, регіони світу з великою українською діаспорою, прізвища, імена українських письменників в діаспорі, назви їхніх творів, цікаві факти життя). (Напередодні уроку учні підготували доповіді з основних питань. Учитель-географ надає слово виступаючим з географічних питань, а філолог — учням, які підготували доповіді про життя і творчість письменників діаспори). В ч й т е л ь- г е о г р а ф з'ясовує значення нових понять (за словником іншомовних слів та тлумачним словником української мови): Діаспора (з гр.— розсіяння) — розсіяння по різних країнах народів, вигнаних за межі батьківщини завойовниками. Міграція — переселення народів у межах однієї країни або з однієї країни в іншу. Імміграція — в'їзд чужоземців до якої-небудь країни на постійне проживання. Еміграція — переселення із своєї батьківщини в іншу, країну, зумовлене соціально-економічними, політичними або релігійними причинами. (Учениця виконує пісню «Україночка» — муз. Г. Татарченка, сл. А. Демиденка). Учень: «ПРИЧИНИ й ЕТАПИ ІММІГРАЦІЇ». Протягом XX ст. мільйони українців покинули свої домівки в пошуках кращого життя на чужині. Що ж примусило їх в різні часи залишити рідну землю? Головні причини — соціально-економічні і політичні. Перші емігранти з України перетинали океан з Шевченковим «Кобзарем» як найдорожчою святинею, сумною піснею-тугою за покинутим рідним краєм. Різні обставини, події змушували українців покидати свої рідні землі, вони ніколи не забували своєї України. Перша хвиля: імміграція до 1914 року. Українці, що іммігрували перед першою світовою війною до Нового Світу, намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Для цього вони обирали один із двох можливих шляхів. Більшість прямувала до США, де влаштовувалася робітниками на шахтах і фабриках, розташованих у великих містах або поблизу них. Ці іммігранти, переважно молоді парубки, спочатку планували заробити гроші і повернутися додому. Але з часом життя в США здавалося більш привабливим, і вони залишилися. А з приїздом жінок-українок почали формуватися сім'ї. Так зростала українська громада у великих містах. Іншу групу складали ті переселенці, що покидали домівку, сподіваючись зайнятися сільським господарством в чужих краях, де земля була доступною і дешевою. Вони виїжджали цілими сім'ями, розташовувалися в незаселених районах Канади, Бразилії, США. Друга хвиля: імміграція в міжвоєнний період. Імміграція на захід в міжвоєнний період була значно меншою, виїжджали в основному до США і Канади. Найяскравішою рисою міжвоєнного періоду була поява нового типу українських переселенців — політичного. Люди ставали вигнанцями через свої політичні переконання. Це були офіцери, представники української інтелігенції, прихильники вільної незалежної України. Третя хвиля: друга світова війна і «переміщені особи». Після закінчення другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало понад 16 млн. іноземців — в'язнів, робітників, біженців. З них 2,3 млн. українців — в'язнів, молодь, силою вивезена до Німеччини. Після припинення воєнних дій до Німеччини з СРСР були направлені репатріаційні групи, котрі повинні були переконати радянських громадян повернутися додому. Частина повернулася, але багато залишилось. 1945 року при ООН було створено - агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей. Цю категорію людей назвали «переміщені особи». Протягом 1945—1947 рр. було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Бельгії, Латинської Америки та ін. В ч й т е л ь- ф і л о л о г: — Не знайдемо жодної країни в світі, яка б поза своїм материком мала так багато визначних представників літератури, як Україна. Письменники Радянської України в умовах тоталітарної системи, де панував пресловутий принцип «соціалістичного реалізму», не могли повністю реалізувати свій талант, знання: їх знищували або фізично (як-от Плужника, Фальківського, Косинку, Підмогильного, Драй-Хмару, Филиповича, Зерова, Стуса), або морально (Рильського, Тичину, Сосюру, Малишка, Бажана). Українці в діаспорі не тільки зберегли мову, традиції звичаї, мистецтво, а й в особі найталановитіших своїх представників розвинули українську літературу, культуру, науку. Ми звикли до літературного краєзнавства. Сьогодні пропонуємо вам не літературу певного краю (регіону), а українську літературу в світі (учитель знайомить учнів з-таблицею «Українські письменники в світі», яка не вичерпує всіх імен українських письменників діаспори). |
Одним із представників другої хвилі еміграції є Євген Маланюк.
Євген Филимонович Маланюк народився 2 лютого 1897 року на Кіровоградщині в сім'ї просвітянського діяча, хоча коріння його було чумацьке.
1914 р. закінчив Єлисаветградську реальну гімназію й подався до Петрограда, де навчався в Політехнічному інституті. Але воєнна завірюха покликала його до київської військової школи, звідки він і потрапив на фронт. Невдовзі старшина російської армії став вояком української армії, брав активну участь у визвольних змаганнях 1917-1920 рр. Однак після падіння УНР разом з іншими емігрував. Перебував спочатку в Польщі, друкувався в численних журналах.
Яким тинам життя притулиться?
Яка ще стріне чужина?
Ось - тиша. Ніч. Порожня вулиця.
В чужих сузір'ях вишина.
("Чужина".)
Нелегко склалося життя Євгена Маланюка в еміграції.
Чужі: й земля, і небо тут, і люди,
І місяця золото-срібний ріг.
Життя давно, як божевільне, блудить
По манівцях заплутаних доріг.
("Під чужим небом".)
Хоча поет змушений жити на чужині, думки і серце линуть до рідної землі.
Кожен день тут проходить пустельний і легкий,
А Ти - там, за горами і ярами гориш.
Не поможуть ні подорожі далекі,
Ні чужа далечінь, ні весна, ні Париж.
Що мені телефони, версалі, експреси?
Нащо грім Аргентин? Чудеса Ніагар?
Сниться синя Синюха і верби над плесом,
Вільний вітер Херсонщини, вітер-дудар.
Сниться гомін дубів прадідівських та річка,
Бідна хата та тепла долоня сестри...
Тільки б рідного поля зворушлива стрічка!
Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!
У 1944 році Є. Маланюк емігрував до Західної Німеччини, де працював учителем, брав участь у літературному процесі. У 1949 р. виїхав до США.
16 лютого 1968 року Є. Маланюк помер від серцевого нападу у своєму самотньому помешканні в Нью-Йорку.
В останні десятиліття свого життя все частіше Є. Маланюк підсумовує пережите та зроблене. Автор не зраджує сформованим ще в молодості ідеалам, його критика спрямована на себе:
Купив цей час фальшивою ціною:
І сходом, втечею, роками болю й зла,
А треба було впасти серед бою
На тій землі, де молодість цвіла.
Змінивши зброю воїна на зброю поета, Є. Маланюк став одним з найактивніших діячів українського літературного процесу в еміграції.
Історична сторінка
Третя хвиля: Друга світова війна й "переміщенні особи" (політична).
Після Другої світової війни на території Німеччини та Австрії перебувало багато іноземних робітників, в'язнів, біженців. Серед них було багато українців. Частина з них повернулась на батьківщину, але багато залишилося. У 1945 році при ООН було створено агентство допомоги та реабілітації, що займалося долею цих людей. Цю категорію людей називали "переміщеними особами". Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки.
Четверта хвиля: заробітчанська.
Останнім часом до численних рядів "українського зарубіжжя" невпинно додаються свіжі кадри заробітчан. Явище зовнішньої трудової міграції набуло таких великих масштабів, що вже отримало назву "четвертої хвилі еміграції". Найбільш невтішним є той факт, що українці, заробляючи гроші, не завжди прагнуть повернутись на рідну землю. Основна їх маса має вищу освіту або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу легше знайти роботу за кордоном.
Сьогоднішніх представників четвертої хвилі української еміграції можна розділити на кілька груп:
ті, хто взяв громадянство іншої країни;
заробітчани - найчисленніша складова четвертої хвилі;
інтелектуальні заробітчани - ті, хто працює за контрактом в університетах, наукових лабораторіях, аналітичних центрах;
студенти, навчаються за кордоном, щоби потім застосувати набуті знання в Україні.
На сьогодні переїзди з однієї країни до іншої є нормою цивілізованого життя.
Незважаючи на всі непорозуміння між поколіннями, які існують зараз, нова еміграція поступово знаходить себе. Відроджується любов до своєї мови та культури.
Музична сторінка
Прослуховування запису українських народних пісень у виконанні Квітки Цісик ("Рушник", "Два кольори").
IV. Закріплення
Бесіда
1. Як ви гадаєте, чому в українській діаспорі від покоління до покоління бережуть мову, традиції та звичаї своїх предків?
2. Чому до цього часу в Канаді, Бразилії чи Австралії співають українські пісні? Що значить пісня для колишніх українців?
V. Підсумок уроку, оцінювання, домашнє завдання
Творче завдання: уявіть свою зустріч із представниками української діаспори з Австралії чи Аргентині. Про що б ви їм розповіли і про що б запитали? (У вигляді плану).
Битва українських міст. Торез Інформаційно – розважальна гра
В конкурсі приймають участь 2 команди, які змагаються за право називатися знавцями міста.
Перед початком конкурсу звучить пісня «Вышел в степь широкую парень молодой»
1 Конкурс «Коротко і ясно»
Командам по черзі пропонуються питання, за правильну відповідь – 1 бал. Якщо команда не знає відповідь – питання переходить іншій команді.
Тектонічна структура, в межах якої розташоване місто … Донецька складчаста споруда.
Корисна копалина, яку видобувають в межах міста…кам’яне вугілля.
Кліматичний пояс, в межах якого розташоване місто …помірний.
Річка, яка опоясує північну околицю …Міус.
Рік заснування Тореза …1778.
Назва міста до 1964 року …Чистякові.
Найбільший лісовий масив в межах населеного пункту …Глухівський ліс.
Заповідний об’єкт, який простягається на північній околиці … урочище Грабово.
Тип підприємства, на якому видобувають вугілля …шахта.
За кількістю населення Торез відноситься до … середніх міст.
Антропогенна форма рельєфу поширена на території міста …терикон.
Форма рельєфу, в межах якої простягається місто …Донецький кряж.
Основний тип грунту …чорнозем.
Діяч, на честь якого названо місто… французький революціонер Мориса Тореза.
Діяч, на честь якого названо головний кінотеатр міста … революціонер Артем.
В Торезі жив, працював та помер новатор вугільної промисловості, Герой Соціалистичної праці… Олексій Стаханов.
Професіональне свято, яке співпадає з Днем міста…День шахтаря.
Найпоширеніша марка вугілля …антрацит.
Прізвище відомого шахтаря, яке присвоєне гірничому технікуму … Олександр Федорович Засядько.
Одна з перших найбільших шахт в місті, закладена в 1907 році … «Надежда»
2 Конкурс «Что в имени тебе моем»
Учням пропонується згадати всі назви міста. Правильна відповідь – 4 бали.
1778 - 1840 рр. – Олексіївна
1840 – 1868рр. – Олексіїво – Леоново
1868 – 1964 рр. – Чистякові
з 1964р. - Торез
3 Конкурс «Офіціально: Герб та прапор»
Учням пропонується розглянути герб та прапор міст, висловити свої судження щодо їх змісту. Після цього знайомлять з офіційною версією тлумачення значення змісту герба та прапору за «Статутом територіальної громади міста Тореза», затвердженим рішенням Торезької міської ради від 02.04.2003 № ІУ/ 8 – 156 (із доповненнями, внесеними рішенням Торезької міської ради від 25.02.2005 № ІУ/ 25 -515.
Оцінюється правильність тлумачення – 5 балами.
Герб
Герб подається на щиті, який розділено горизонтальним перетином на дві частини: лазурну і зелену. Нижня частина щита – зелене поле, яке символізує природні багатства міста, його ліси. Майже внизу щита, посередині, зображено золоті цифри «1778» - рік утворення поселення.
У верхній, лазурній, частині щита зображено золотий на півдиск сонця з променями, що виходить з перетину. Ця частина гербу уособлює щирість та чистоту мешканців міста, його благополуччя і процвітання.
Центральний символ герба – вугільний кристал -, виконаний у вигляді чорної восьми кінцевої зірки. Це символ природної копалини, видобуток якої і став приводом до утворення міста, символ шахтарської удачі і надії.
Прапор
Полотнище складається з трьох нерівних по ширині горизонтальних смуг: вузька жовта смуга посередині відділяє синю зверху від такої ж по ширині зеленої внизу.
Жовтий колір у геральдиці – колір процвітання і благополуччя, синій – щирості і чистоти, зелений – колір природних багатств.
У центрі прапора розташовано вугільний кристал, виконаний у вигляді чорної восьми кінцевої зірки, по рельєфу обведеної золотою смужкою. Це символ природної копалини, видобуток якої став приводом для утворення міста, символ шахтарської удачі, надії.