1. Що таке управлінська дія, її зміст і направленість?

Управлінська дія - важлива функція, без якої неможлива цілеспрямована діяльність жодного підприємства. Сутністю процесу управлінської дії є цілеспрямований вплив на колективи людей для досягнення поставленої мети. Необхідність управління випливає з того, що підприємство — це система з розподілом праці, в якій постановку мети та її реалізацію здійснюють різні люди (групи людей).

Управління будь-якою системою у найпростішому вигляді може бути розглянуто у вигляді контуру управління, як сукупність двох взаємодіючих підсистем - суб'єкта управління (керуючої підсистеми) і об'єкта управління (керованої підсистеми). 

У самому загальному вигляді управління постає як певний тип взаємодії, що існує між двома суб'єктами, один з яких у цій взаємодії знаходиться в позиції суб'єкта управління (СУ), а другий - у позиції об'єкта управління. Дана взаємодія характеризується наступними моментами: 

• Суб'єкт управління надсилає об'єкту управління імпульси впливу, які містять у собі інформацію щодо того, як повинен функціонувати надалі об'єкт управління. Дані імпульси будемо називати управлінськими командами; 

• Об'єкт управління отримує управлінські команди і функціонує у відповідності до змісту даних команд. 

Коли реалізується управлінське взаємодія, можна говорити, що між двома суб'єктами існує управлінська зв'язок, суть якої полягає в тому, що один з них зацікавлений у певного виду функціонуванні другого і генерує управлінські команди, що задають бажане для нього поведінку цього другого суб'єкта, а другий в силу певних причин веде себе відповідно управлінським командам першого. 

2. Вплив зовнішнього середовища на вибір стратегії розвитку.

Зовнішнє середовище — це сукупність господарськпх суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національннх та міждержавних інституційних структур та іншнх зовнішніх відносно підприємтсва умов і чинників, що діють у гло6альнону оточенні. Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяють на середовище прямої та непрямої дії.

Середовище прямої дії на організацію утворюють певні суб'єкти — споживачі, конкуренти, постачальники, державні органи, фінансово-кредитні установи та інші зовнішні агенти і контрагенти.

Середовище непрямої дії охоплює матеріально-технічні умови, суспільні відносини та інститути і інші чинники, що впливають на організації опосередковано.

Організації, прагнучи зменшити рівень невизначеності зовнішнього середовища, можуть застосовувати дві стратегії— пристосуватись до змін або впливати на середовище з метою зробити його більш сприятливим для свого функціонування. Перша стратегія реалізується через створення гнучких організаційних структур із високим рівнем децентралізації влади. Керівники таких організацій повинні вміло використовувати сучасний інструментарії для прогнозування майбутніх змін, володіти ринковою інтуїцією. Друга стратегія, як пpaвило, доступна лише великим фірмам або таким, які об'єднуються з метою збільшення своїх мюжливостей. Для впливу на зовнішне середовище вони можуть використовувати потужну рекламу та засоби PR, політичну діяльність задля лобіювання своїх інтересів, входження у торговельні асоціації із собі подібними тощо. Вразливість малого бізнесу багато в чому пояснюється сааме тим, що серед початкуючих пдприємців мало хто досконало володіє мистецтвом передбачувати зміни у зовнішньому середовищі, а змінювати його на свою користь їм не під силу.

Динамічність зовнішнього середовища та взаємозв'язок його факторів перешкоджають точному і одночасному врахуванню усіх можливих наслідків постійного впливу на різноманітну діяльність підприємства. Своєчасній і об'єктивній оцінці явищ, процесів і тенденцій, що відбуваються у зовнішньому середовищі, стає на заваді також вдсутність необхідного обсягу достовірної інформації. Зважаючи на це, керівники підприємтсв мають обмежувати спектр зовнішніх чинників, що повинні враховуватися, віддавати перевагу тим із них, які найістотніше впливають на результати діяльності.

Діагностика і прогнозування зовнішнього середовища повинна посідати центральне місце у формуванні стратегії підприємства. Зовнішнє середовище являє собою обєктивні обставини, фактори, що оточують організацію в суспільстві (державі, cahi), до яких вона мусить пристосовуватися. Зовнішнє оточення організації дедалі більше стае джерелом проблем для сучасних менеджерів.

Ступінь залежності від зовнішнього середовища також істотно впливає на вибір стратегії фірми. Бувають такі ситуації, коли фірма настільки залежить від постачальників або покупців її продукції, що вона не може вільно робити вибір стратегії, виходячи тільки з можливостей повнішого використання свого потенціалу. У деяких випадках зовнішня залежність може виконувати набагато більшу роль при виборі стратегії фірми, ніж усі інші чинники. Сильна зовнішня залежність може бути обумовлена правовим регулюванням поведінки фірми, а також соціальними обмеженнями, умовами взаємодії з природним середовищем тощо.

Часовий чинник слід обов'язково брати до уваги в усіх випадках вибору стратегії. Це пов'язано з тим, що можливості й загрози для фірми, а також плановані зміни завжди мають певні часові межі. При цьому важливо враховувати і календарний час, і тривалість етапів здійснення конкретних учинків щодо реалізації стратегії. Фірма не в будь-який момент і не в будь-які календарні терміни може здійснювати стратегію, а лише в ті моменти і в ті терміни, в які з'являється можливість для цього. Дуже часто успіхів у здійсненні стратегії і, отже, успіхів у конкурентній боротьбі досягає та фірма, яка краще навчилася враховувати час і відповідно краще вміє керувати процесами в часі.