9.9.2 Паперово-картонна продукція.

Папір і картон виготовляють з розмелених волокнистих речовин, води, наповнювачів, барвників і проклеюючих речовин.

Наповнювачі (мінеральні речовини) поліпшують властивості паперу - надають йому гладкості, м'якості, непрозорості, роблять його білим тощо. Для кожного виду паперу додається оптимальна кількість певного наповнювача. Основні з них:

Каолін - один з найважливіших наповнювачів паперу та картону;

Тальк - (3MgO*4SiO2*H2O) - надає паперу м'якості, безшумності, підвищує абсорбцію друкарських фарб, але створює пил;

Крейда - надає паперу білизну більшу ніж каолін або тальк, непрозорість,м'якість;

Сірчаний барій (BaSO₄) - поліпшує білизну паперу, зменшує його прозорість і надає блиску;

Діоксид титану (ТіО₂) - викорисовують при виробництві дуже якісного непрозорого паперу.

Для виробництва паперу використовують знесолену, без запаху та кольору воду. Особливі вимоги ставлять для води, яку використовують для виробництва технічного паперу. Для виробництва 1 тонни паперу витрачають води більше ніж для виробництва 1 тонни сталі.

Проклеювання збільшує міцність, надає гладкість та водонепроникність. Для проклеювання використовують каніфоль, парафіни, різні види крохмалю, казеїн, латекси тощо. Найчастіше використовують каніфоль, яку виробляють з живиці хвойних дерев (переважно сосни) відгонкою скипідару.

Ретельно підготовлену паперову масу у вигляді суспензії подають до змішувальної ванн, а звідти після додаткової очистки - на сітковий стіл машини. Чим тоншим має бути папір, тим краще треба подрібнити паперову масу та використовувати густішу сітку. Процес виготовлення паперу складається з формування паперового полотна, його зневоднювання та сушки. Для поліпшення властивостей паперу та картону проводять оздоблювальні операції:

Проклеювання - буває поверхневим або шляхом введення проклеюючи речовин у паперову масу;

Крепування - надає поверхні дрібних поперечних зморшок;

Крейдування - це нанесення на поверхню тонкого покриття для надання білизни, гладкості та інших власивостей;

Каландрування - проводять для вирівнювання товщини паперу за всією шириною, а також підвищення його гладкості та щільності.

Кінцева операція технологічного процесу виготовлення паперу або картону - змотування в рулони або розрізування на листи певного розміру.

Вироблюваний папір класифікують за ознаками:

За цільовим призначенням. Поділяють на класи:

для друку - поштовий, конвертний тощо;

для письма - поштовий, конвертний тощо;

для креслення та малювання - звичайна для креслення, калька, для малювання, міліметровка;

електроізоляційний - конденсаторний, кабельний, телефонний тощо;

папіросний - сигаретний, мундштучний тощо;

поглинаючий - фільтрувальний, основа для фібри тощо;

для апаратів - перфокарточний, діаграмний тощо;

світлочутливий - фотопідкладочний, для світлокопій тощо;

перевідний - копіювальний, основа для восковки тощо;

промислово-технічного призначення - для патронів, наждачний тощо;

обгортковий - загального (для упакування виробів і продуктів) та спеціального призначення (для мішків, сірників тощо);

За властивостями:

армований - зміцнений нитками або тканиною;

з водяними знаками - для цінних паперів (акції, облігації тощо);

вологоміцний;

водо- та жиронепроникний;

лугостійкий;

бактерицидний;

тощо.

За видами поверхні: тонкий, крепований, металізований, ґрунтований тощо.

За ступенем проклеювання (маса покриття до 6г/м²):

не клеєний, слабоклеєний, клеєний та висококлеєний.

За товарним видом: листовий, рулонний.

В свою чергу папір для друку поділяється на види:

1 – газетний

2 – типографський

3 – офсетний

4 – для глибокого друку

5 – резервна позиція

6 – обкладинковий

7 – форзацний

8 – картографічний

9 – для друку (для шалер тощо).

Газетний папір виробляють із деревної маси з додаванням до 15% целюлози, не клеєним, машинної гладкості. Розрізняють газетний папір звичайний (48,8 г/м²) та тонкий (45 г/м²). Як звичайний так і тонкий газетний папір за щільністю, гладкістю та білизною поділяються на марки В (краща), О, А та Б.

Типографський папір виробляють білим, слабоклеєним, машинної гладкості або каландрованим такого асортименту:

• Папір №1 (марки А та Б) призначений для продукції тривалого використання (більше 15 років) і містить 80..100% целюлози;

• Папір №2 (марки А, Б, В) призначений для продукції обмеженої тривалості використання (5…7 років) і містить целюлозну та деревну масу (25…50%). Різниця між марками А, Б, В в оптичних властивостях (білизні) та однорідності властивостей по сторонах листа;

• Папір №3 призначений для друкування брошур короткої тривалості використання (службові інструкції тощо).

Офсетний папір виробляють клеєним або висококлеєним машинної гладкості або каландрованим типів папір №1 та №2 різної маси (65…220 г/м²).

Папір для глибокого друку виробляють висококаландрованим і слабоклеєним (100% целюлози) типу папір №1 (70…100 г/м²) залежно від виду і кількості наповнювачів.

Обкладинковий папір виробляють машинної гладкості, каландрованим, тисненим, білим або кольоровим марок А (чиста целюлоза) та О (додається до 40% деревної маси) масою 160…240 г/м².

Форзацний папір виробляють марки О білий для закриваєтих форзаців (100…160 г/м²) та марки А білий або слабофарбований для незакриваємих форзаців (100…180 г/м²). форзац ний папір підвищеної маси призначений для друкованої продукції великого формату та об’єму.

Картографічний папір (85…160 г/м²) виробляють з целюлози та відходів бавовни клеєним, каландрованим і підвищеної білизни марок А, Б, В, Г, О (залежно від призначення: для морських карт, атласів тощо).

Вироблюваний папір характеризується масою 1м², товщиною, механічними властивостями, ступенем проклеювання, вологістю, кольором, білизною, гладкістю та поглинаючою здатністю.

Міцність паперу визначається не міцністю окремих компонентів, а міцністю структури, яка формується при виготовленні. Міцність паперу характеризується розривною довжиною у метрах, або розривним зусиллям у Ньютонах. Так для м’якого типографського паперу розривна довжина не менше 2500м, а для жорсткого офсетного – 3500м і більше. Білизна – здатність паперу відбивати світло розсіяно у всіх напрямках. Кольорова точність друку можлива тільки на достатньо білому папері. Тому для паперу різного призначення встановлюють певні рівні білизни, які визначають у %. Так крейдований папір має білизну 76...84%, папір для друку – 72% і більше, газетний папір – близько 65%. Гладкість – мікро геометрія поверхні. Вона визначає можливість друкувати орнаменти з найтонших кольорових ліній. Гладкість визначається в умовних одиницях – секундах – з допомогою пневматичних приладів. Вимоги до гладкості визначаються способом друку. Так каландрований топографічний папір має гладкість 100...250сек, офсетний папір – 80...150сек, папір для глибокого друку – 300...700сек.

Асортимент паперу дуже широкий і постійно змінюється. Маркування паперу переважно умовне. Наприклад: картографічний марок А, Б, В, О, для малювання марок А, В, О, Ф, кабельний марок КВМ – 080, КВМС – 120, КВМСУ – 120 тощо, конденсаторний марок КОН, СКОН, ЭМКОН тощо, сигаретний марок С, СВ, СФ, СО, вологоміцний для шліфувальної шкурки марок ОВ – 100, ОВ – 200, ОВП – 120, для контрольно-касових машин марок Ок, Ог, для мішків марок М – 70А, М – 78В тощо.

Картон – паперова продукція масою 1м² більше за 250г. Він буває одно- та багатошаровим, з покривним шаром (віск, парафін, полімер) та каліброваним по товщині. За призначенням картон буває тарним, для поліграфічного виробництва, для легкої промисловості, технічним, будівельним та фільтрувальним. Асортимент картону досить широкий і постійно оновлюється. Маркування картонів переважно умовне. Наприклад: покрівельний марок А-500, Б-420 тощо, електроізоляційний марок ЭВ, ЭВТ, ЭВС тощо, калібрований марки К, гофрований марок Д, Т, П, прокладочний марок А, Б, для взуття марок ЗМ, ЗП, СОМ, ЗДШ, ПД тощо, термоізоляційний марки Т-1, Т-2 тощо.

Для виготовлення картону використовують напівпродукти з грубими та жорсткими волокнами: бура деревинна маса, напівцелюлоза, сульфатна целюлоза, макулатура.

Згідно з ДСТУ 3500-97 уся макулатура поділяється на групи: А – високої якості; Б – середньої якості; В – низької якості. Макулатура кожної групи залежно від складу, походження, кольору та здатності до розпускання поділяється на марки (табл. 9.13)

Таблиця 9.13