9.8.5 Упакування, маркування, транспортування та зберігання лісоматеріалів.

Круглі лісоматеріали захищають від розтріскування, та дії комах і грибків просушуванням (до вологості 18...22%), нанесенням на торці вологозахисної замазки та щільним і компактним складуванням. Вибираючи спосіб зберігання та захисту необхідно врахувати властивості деревини та її стійкість до різних факторів впливу.

Пиломатеріали зберігають у штабелях на фундаментах з різних матеріалів висотою не менше 500мм. Дерев'яні деталі фундаментів повинні бути просочені антисептиками. При складанні штабелів необхідно створити між пиломатеріалами проміжки певних розмірів для кращого випаровування вологи. Над штабелями роблять накриття з дошок. На кожному штабелі кріплять табличку в якій вказують номер штабеля, породу, розмір, сорт, кількість складених лісоматеріалів та дату складання штабеля.

Лісоматеріали транспортують пакетами у напіввагоннах. Погонажні вироби пакують у пачки масою 50 кг. Фанеру пакують у пачки масою 80 кг та об‘ємом 0,1 …0,2 м³. Штучний паркет зв‘язують у пачки по 50 або 100 штук, набірний (щитовий) і дощатий по 2 або 4 шт. лицьовими сторонами в середину. Обв'язка пакетів не повинна деформувати їх краї. Фанеру та плити транспортують у закритих транспортних засобах з обов'язковим захистом від атмосферного впливу і механічних пошкоджень. Їх збирають у пакети по марках, сортах, розмірах, породах лицьового шпону та кольору. Листи фанери складають облицьованими поверхнями один до другого з паперовою прокладкою.

Пакети пиломатеріалів повинні мати ярлик на якому незмиваємою фарбою наносять номер партії та пакету, найменування виробника або його товарний знак, найменування пиломатеріалу та його сорт і породу, розміри у розрізі, кількість продукції та стандарт. Кожна партія пиломатеріалів супроводжується документом з відомостями про номер пакету, підпорядкованості виробника, його найменування та місцезнаходження, найменування продукції, її кількість, сорт, породу, розмір і номер стандарту. Фанеру та плити зберігають в закритих вентилюєимх приміщеннях при температурі від -40 до +50⁰С та відносній вологості повітря не вище 80%.

Для виробів з деревини проводять захисну обробку: просочування антисептиками, антипіренами тощо.

9.9 Паперові матеріали.

Свою назву цей листовий матеріал дістав від свого попередника папірусу на якому писали ще в древньому Єгипті. Папером називають волокнистий листовий, переважно рослинного походження, матеріал з масою 1м² від 4 до 250г. На відміну від паперу картон має більшу масу. Властивості паперу залежать від властивостей сировини.

9.9.1 Сировина для виробництва паперу.

Для виготовлення паперу та картону використовують різні види волокнистої сировини: деревину, солому, комиш, очерет, ганчір'я, макулатуру, штучні синтетичні, мінеральні та інші волокна тощо. Вихідну сировину піддають хімічній обробці для отримання напівфабрикатів: целюлози, напівцелюлози, деревної маси та напівмаси з ганчір'я.

Целюлозу варять з подрібненої рослинної сировини. Вона буває сульфатною та сульфітною. Сульфатну целюлозу варять у розчині, основними компонентами якого є їдкий натрій (NaOH) і сульфід натрію (Na₂S). Сульфатну целюлозу варять із знесмоленої хвойної деревини у розчині, основними компонентами якого є водний розчин SO₂ і бісульфіти кальцію та магнію. У такому процесі більший вихід целюлози, а з відходів отримують етиловий спирт, кормові дріжджі тощо. Сульфатна целюлоза має бурий колір, а сульфітна – жовтувато-синій. У такому виді вона не придатна для виробництва багатьох видів продукції. Тому її відбілюють хлорним вапном, гіпохлоридами кальцію та натрію тощо.

Небілену сульфатну целюлозу використовують для виготовлення обгорткового, кабельного, конденсаторного, телефонного та інших видів паперу. Небілену сульфітну целюлозу використовують для виготовлення паперу високої міцності, шпалерного, перфокарточного, палітурного тощо. В залежності від умов варки вона буває жорстка (Ж), середня (С) та м'яка (М). Її випускають таких марок:

Ж-1 - для різних видів паперу високої міцності;

Ж-2 - для підпергаменту та перфокарточного паперу;

Ж-3 - для типографського паперу №3 та газетного;

Ж-4 - для шпалерного паперу, спеціальних пакувальної паперів та картону;

С - папір для письма, обкладинковий та картинковий;

М - для поглинаючого паперу.

Сульфітну білену целюлозу випускають таких марок:

А-О - високоякісна целюлоза для різних видів паперу;

А-1 - для паперу високозахисної друкованої та тонкої типографії;

А-11 - основа для крейдування, основа для світлочутливого паперу та форзацна;

Б-11 - для спеціального пакувального паперу, кольорового та покривного шарів картону;

С-11 - для картографічного паперу, вищих сортів паперу для письма, літографічного та офісного;

С-111 - для паперу тютюнового виробництва.

Сульфатну небілену целюлозу випусакють марок: EJ-1, EJ-2, та EJ-3 для конденсаторного та кабельного паперу.

Сульфатну білену целюлозу випускають марок АС-0, АС-1, АС-11 та БС для виготовлення вищих сортів картографічного паперу та паперу для друку, крес-лярської прозорої, тонкої високоміцної основи пергаменту, паперу санітарно-побутового призначення, різних видів пакувального паперу та покривних шарів картону.

Напівцелюлозу отримують неглибокою хімічною переробкою вихідної сировини з наступним подрібненням на млинах. Вона буває:

небіленою - для виробництва гофрованого, тарного та толевого картону, деревоволокнистих плит та грубого пакувального паперу;

біленою - для виробництва типографського, газетного та інших видів паперу.

Деревну масу виготовляють перетиранням деревини в спеціальної машинах - дефібрерах. Вона буває:

білою - з хвойних порід, осики, тополі тощо. З неї виготовляють папір для письма, газетний, афішний тощо. Випускають таких марок: А - для газетного паперу; Б - для типографського паперу №3, білетного та афішного; В - для типографського паперу №2, обкладинкового та паперу для письма; Т - для виготовлення шпалерного та мундштучного паперу; Д - для виготовлення картонів (крім будівельних).

бурою - з попередньо пропареної деревини. З неї виготовляють картон та пакувальний папір;

хімічною - з попередньо пропареної та хімічно обробленої деревини. З неї виготовляють газетний, типографський папір та картон.

Напівмасу з ганчір'я отримують хімічною обробкою та механічним розділенням ганчір'я на волокна. Виготовляють високосортні та спеціальні види паперу (банкнотний, для поштових і колекційних марок, для марок акцизних зборів, для акцій та векселів тощо).

Макулатура - вторинна сировина у вигляді відходів паперу та картону. Її використання дозволяє у 2-3 рази зменшити затрати на виробництво паперу. Одна тону макулатури економить 3,0...4,5 м³ деревини. В залежності від композиції та кольору поділяють на групи і марки.

Група І:

БМ-1 - промислові відходи білого паперу без друку;

БМ-2 – промислові відходи білого паперу без друку та з легким друком;

БМ-3 - друкарський;

БМ-4 - книжково-журнальний та архівний;

БМ-5 - кольоровий папір;

БМ-6 - пакувальний папір;

БМ-7 - обгортковий папір;

БМ-8 - паперові мішки.

Група ІІ:

КМ-9 - промислові відходи картону всіх кольорів;

КМ-10 - ящикова тара;

КМ-11 - коробкова тара;

КМ-12 - гільзи, втулки.