3. Погресивні деревні матеріали.

Модифікована деревина –натуральна масивна деревина, яка під впливом відповідної обробки має змінену природну будову. Деревинні композиційні матеріали (ДКМ) отримують обробкою натуральної деревини тиском при підвищених температурах, просочуванням хімічними речовинами або склеюванням. Деревинна композиція – поєднання деревини і в’яжучої речовини, комбінації деревинних і не деревинних матеріалів. Їх класифікують за такими ознаками (Рис. 9.20).

Матриця- компонент безперервний у всьому об’ємі ДМК.

Наповнювач (армувальний елемент)- компонент роз’єднаний в об’ємі композиції.

Каркасні ДКМ- просочена деревина, клеєні дерев’яні конструкції.

Шаруваті ДКМ- матеріал, одержаний набором листів (шарів), компонентів, що чергуються (фанера, деревинно-шаруваті пластики (ДПШ) тощо).

Матричні ДКМ- в’жуче являється матрицею (плити деревостружкові- ДСП, деревинно волокнисті- ДВП, цементностружкові- ЦСП, гіпс остружкові- ГСП, гіпсоволокнисті- ГВП, деревинно пластичні маси- МДП, деревинноклейові композиції – ДКК, деревинно полімерні плити ДПП, тощо).

Полімерні в’яжучі- термореактивні полімери (модифікована деревина, фанера, фанерні плити, клеєні дерев’яні конструкції, тощо).

Неорганічні в’яжучі. Функцію матриці виконують мінеральні речовини (цемент, гіпс, рідке скло, тощо). Матеріали: арболіт, фіброліт, тирсобетон, ЦСП, ГСП, ГВП, тощо.

Металізовані в’жучі- деревина просочена легкоплавкими металевими сплавами або розчинами солей відновленими до чистих металів.

Легкі ДКМ- до 1200 кг/м³ (модифікована деревина, ГСП, арболіт, ДКК, тощо).

Важкі ДКМ- більше 1200 кг/м³ (будівельний брус, ЦСП, МДП, тощо).

Деревинні композиційні матеріали

Одно-компо-нентні	Каркасні	Деревин-ні	Масивні	Без в’яжу-чого	П росо-чені	Легкі	Будів-ничтво
Д вох-компо-нентні	Ш аруваті	Рослинні	Л истові	З в’яжу-чим	П ресо-вані	Важкі	Т ран-спорт
Б агато-компо-нентні	Матричні	Деревин-норос-линні	Ч астин-часті	П олі-мерні	П росо-ченопре-совані		М еблі
	К омбі-новані		В олох-нисті	Н еорга-нічні			Т ара
			П еро-подібні	М еталі-зовані			П ромис-ловість
			К омбі-новані

Рис. 9.19. Класифікація ДКМ

Широке використання деревини змушує економно ставитись до її використання. Цього досягають впровадженням комплексної переробки деревинної сировини та виробництвом прогресивних видів матеріалів для яких сировиною є відходи лісозаготовок та виробництва, тирса, стружка та низькоякісна деревина. Такі матеріали відзначаються великими розмірами, міцністю, жорсткістю, біологічною стійкістю, водо- та вогнестійкістю. Вони дозволяють значно зменшити витрати натуральної деревини. До них відносять фанеру, деревостружкові та деревоволокнисті плити, деревошарові пластики тощо.

Фанера - листовий матеріал виготовлений склеюванням трьох або більше листів (від 3…13) шпона (широкі стружки) з взаємно перпендикулярним розташуванням волокон у суміжних шарах. Шпон виготовляють лущенням (різанням деревини у площині паралельній напрямку волокон) або струганням. Лущення подібне розмотуванню рулону паперу. Стругану фанеру виготовляють з твердих і цінних порід з красивою текстурою (малюнком на поверхні розрізу) і використовують з декоративною метою. Розмір струганого шпона: 0,6...1,5мм, ширина 200...500мм, довжина 1500, 2000мм.

Найбільш поширена листв'яна порода для виробництва фанери - береза, а з хвойних - сосна. За якістю деревини та обробки шпон виготовляють сортів А, АВ, В, ВВ та С.

В залежності від водостійкості та типу клеючої речовини випускають фанеру таких марок:

ФСФ - фанера на фенолформалодегідних клеях підвищеної водостійкості;

ФК - фанера на карбамідноформальдегідних клеях середньої водостійкості;

ФБА - фанера на альбуміно-казеїнових клеях середньої водостійкості;

ФБ - фанера на білкових клеях обмеженої водостійкості;

БПС - фанера склеєна бакелітовою плівкою підвищеної водостійкості;

ФБС - водостійка бакелізована фанера.

В залежності від якості деревини та обробки шпона випускають фанеру марок А/АВ; АВ/В; ВВ/В; ВВ/С; С/С. Літера у чисельнику - сорт шпона для зовнішнього лицьового шару, у знаменнику - для тильного лицевого шару.

Для виготовлення декоративної фанери використовують лущений шпон з порід дерев, які дають красиву фактуру. Декорування можливе плівковими матеріалами. В залежності від виду покриття декоративну фанеру випускають таких марок: ДФ - 1 (прозоре покриття, ДФ - 2 (непрозоре яке імітує цінні породи деревини), ДФ - 3 (прозоре підвищеної водостійкості), ДФ - 4 (непрозоре підвищеної водостійкості, яке імітує цінні породи деревини). Клеєну фанеру виготовлюють розмірами 750...3100х600...1830х2...12мм.

Деревошаруваті пластики (ДСП) - листовий матеріал з лущеного шпона склеєних синтетичними смолами при термічній обробці під тиском. Їх випускають марок:

ДСП-А - для виготовлення дейдвудних корабельних підшипників;

ДСП-Б, ДСП-В, ДСП-Г - конструкційний та антифрикційний матеріал;

ДСП-Б-Э - для конструкційних та електроізоляційних деталей електротехнічного призначення;

ДСП-Б-М, ДСП-В-М, ДСП-Г-М - для виготовлення антифрикційних деталей, що не потребують змащування;

БСП-Б-Т - для виготовлення деталей машин текстильної промисловості.

Деревостружкові плити - листовий матеріал, отриманий гарячим пресуванням (плоским або екструзійним) подрібненої деревини (стружки) змішаної з синтетичним зв'язуючим. Використовують будь-яку сировину. Плити бувають одно-, тьох-, п'яти- та багатошарові суцільними або порожнистими. По щільності бувають:

малої щільності - до 500кг/м3

середньої щільності - 500...650кг/м3

великої щільності - більше 650кг/м3

По виду поверхні бувають шліфованими, не шліфованими, облицьованими і не облицьованими.

За нормативними документами плити класифікують:

-за фізико-механічними показниками: марки П-А; П-Б;

-1-й і 2-й сорти;

-за видом поверхні: звичайна, дрібно структурна (Д);

-за обробкою поверхні: шліфовані (Ш), не шліфовані;

-за гідрофобними властивостями: водостійкість звичайна та підвищена (У);

-за вмістом формальдегіду: класи емісії Е1, Е2, Е3.

Уимовне позначення плит включає: марку, сорт, вид поверхні (для плит з дрібностружковою поверхнею), ступінь обробки поверхні (для шліфованих плит), гідрофобні властивості (для плит підвищеної водостійкості, клас емісії формальдегіду, розміри (мм). Наприклад:

П-А, 1.Е2;3500х1750х16

Столярні плити за своєю конструкцією поділяють на типи: НР-з склеєних між собою рейок деревини, БР-з склеєних в блок дошок. Випускають розміром 1525...2500х1220...1625, товщиною 16...30мм. Використовють клеї на основі фенолформальдегідних і сечовиноформальдегідних смол.

Деревоволокнисті плити (ДВП) - листовий матеріал отриманий гарячим пресуванням целюлозних волокон деревини та інших рослинних волокон (очерет, солома, комиш тощо). Головна вимога - співвідношення довжини волокна до його діаметру не менше 30:1. В залежності від призначення і способу виготовлення вони бувають:

- м'які (150...350кг/м³) марок М-4, М-12, М-20 - для звуко- і теплоізоляції;

- напівтвердими (>850кг/м³) марки ПТ-10 - для внутрішнього облицювання приміщень;

- твердими (<950 кг/м³) марок Т-35, Т-40 - для внутрішнього облицювання приміщень;

- надтвердими (>950кг/м³) марки СТ-50 - для покриття підлог.

Цифра у маркуванні - межа міцності при згинанні, МПа.

Деревоволокнисті тверді плити можуть мати лакофарбове покриття. В залежності від зовнішнього виду лицьового лакофарбового покриття їх випускають типів: А - з декоративним друкованим малюнком, Б - одноколірними. Лицьова поверхня буває глянцевою або матовою.

На енергетичні цілі (Табл. 9.12) використовують відходи деревини (стружка, тирса, залишки тощо), які для іншого використання переважно непридатні. Виготовляють:

• брикети (розміром 50 … 70х70 і довжиною 250 … 300мм) шляхом пересування відходів з вологістю до 10% з нагрівом;

• паливні гранули шляхом попереднього подрібнення відходів обробки деревини, соломи, сіна тощо та натурального пресування без хімічних закріплювачів.

Таблиця 9.12

Порівняльна характеристика видів палива

Вид палива	Теплота згорання МДж/кг (м3)	Сірка	Зола
Кам’яне вугілля Мазут Тріски деревини Брикети, гранули: із деревини торфяні із соломи Природний газ	15 … 25 42,5 10 17,5 10,0 14,5 35 … 38	1 … 3 0,2 0 0,1 0 0,2 0	10 … 35 1,0 2,0 1,0 20 4 0