9.7.3 Упакування, транспортування та зберігання в’яжучих речовин і матеріалів на їх основі.
Тверді органічні в’яжучі речовини транспортують у паперових мішках, бочках, фанерних барабанах, без тари в критих вагонах або на платформах. Напівтверді та рідкі органічні в’яжучі перевозять у бункерних напіввагонах, бочках, контейнерах, цистернах (автомобільних та залізничних). При транспортуванні їх захищають від пошкоджень, забруднень та атмосферного впливу. Розміщують на закритих складах або під навісами після сортування. Емульсії на основі органічних в’яжучих зберігають у металевій тарі в закритих приміщеннях при температурі не нижче 0оС. Рулонні матеріали на основі органічних в’яжучих транспортують і зберігають обгорнутими по всій ширині щільним папером (не менше 120г/м2), краї якого проклеєні. На рулони наклеюють етикетку з інформацією про найменування заводу – виробника, матеріалу та його марки, площі, способу укладки. На етикетці по діагоналі наносять смугу певного кольору, встановленого для кожного упаковуємого матеріалу. При транспортуванні рулони встановлюють вертикально, щільно один до одного і не більше ніж у два ряди по висот. На них дозволяється покласти ще один горизонтальний ряд. Рулонні матеріали зберігають у сухих закритих приміщеннях у вертикальному положенні не більше ніж у два ряди по висоті, окремо по марках. При зберіганні не допускати прямого впливу тепла від опалювальних приладів і сонячного світла, та контролювати гарантійний термін зберігання.
9.8 Лісові матеріали.
Значення лісу полягає у його використанні як найважливішого елемента природи, харчових і кормових продуктів (Рис. 9.17). Ліс як елемент природи, поліпшує клімат, захищає грунт від ерозії та розмивання, регулює водний режим, здійснює рекреаційні (лат. Recreatio – відновлення, відпочинок) функції та регенерує природні ресурси.
Лісові матеріали (лісоматеріали) – продукти механічної обробки деревини в яких збережена природна фізична структура та хімічний склад. Більше 50% лісоматеріалів використовують у будівництві. У дереві виділяють три основні частини: корінь, стовбур і крону. Основну масу деревини (70…90%) дає стовбур який складається з комлевої ( нижньої), середньої та вершинної частини. Найбільш поширені хвойні породи дерев ( близько 75%) – сосна, ялина, кедр, піхта тощо. Все інше – листяні породи: береза, осика, бук, дуб тощо. Як матеріал деревина відзначається високою міцністю, пружністю, низькою теплопровідністю, високими декоративними властивостями, гігроскопічністю, вогненебезпечністю та піддається впливу грибків і бактерій. Електропровідність деревини залежить від вологості, температури, породи і напрямку волокон. Різноманітні види лісопродукції виготовленої з деревини називають сортиментами, під якими розуміють характеристику та призначення лісо- та пиломатеріалів.
Рисунок 9.17 Продукти переробки деревини
Лісоматеріали поділяють на необроблені та оброблені.
Класифікація лісоматеріалів передбачає їх поділ за породами, щільністю, твердістю, призначенню та способам обробки (Рис. 9.18 )
хвойні (сосна, ялина, піхта)
листяні твердолистяні
м’яко-листяні (береза, липа)
малої щільності (до 540кг/м3) – сосна, тополя, липа
середньої щільності (550...740кг/м3) – бук, береза, в’яз
високої щільності (750кг/м3) граб, кизил
м’які (торцева твердість до 40МПа) – сосна, тополя, липа
тверді (40...80МПа) – береза, бук, клен, горіх
дуже тверді (80МПа, і більше) – тис, граб, кизил
ділові
дров’яні
дрова для опалювання з кори
для розпилювання круглі
для лущення пиляні
для стругання лущені
для виробництва целюлози та деревної маси стругані
для хімічної переробки подрібнені
для інших потреб з коріння та комлевої частини
для технологічних потреб
Рисунок 9.18 Класифікація лісоматеріалів