9.7.1 Матеріали на основі органічних в’яжучих.

Розчини – високодисперсні суміші з розчинника та органічного в’яжучого (для нафтового бітуму). Їх широко використовують для покриття тротуарів, підлог складів, як основу для плиточних і паркетних підлог, для виготовлення грунтів і мастик під гідро- та пароізоляційні покриття;

Емульсії – дисперсні системи з води, органічного в’яжучого та емульгатора. Їх використовують для підвищення водонепроникності та корозійної стійкості, бетонів або в якості основи під гідроізоляцію. Їх можна наносити на вогку поверхню. При температурі нижче 10^оС довго сохнуть, а при нижче 0^оС замерзають.

Пасти – різновид емульсій, де в якості емульгатора використовують тонкодисперсні мінеральні порошки вапна, глини тощо. Вони відзначаються високою стійкістю до атмосферного впливу, хімічною стійкістю, водо- та повітрянепроникністю.

Мають літерно-цифрове маркування. Наприклад:

ЭБЛ-Х-100

емульсія теплостійкість, ^оС

бітумна холодна (використовують у

латексна холодному стані)

Мастика – пластичні штучні суміші органічних в’яжучих речовин з мінеральними наповнювачами та добавками. Мастики класифікують за певними ознаками (Рис. 9.16)

б ітумні

дьогтеві

бітумно-дьогтеві

гудрокамові

бітумнополімерні

дьогтеполімерні

клеючі

покрівельно-гідроізоляційні

гідроізоляційні асфальтові

ущільнюючі

холодні

гарячі

Рисунок 9.16 Класифікація мастик

Бітумні мастики – суміші нафтового бітуму, наповнювачів та антисептиків. Призначені для склеювання рулонних матеріалів, мастичних покрівель та виготовлення захисного покриття на готових покрівлях. Випускають марок: МБК-Г-55, МБК-Г-65, МБК-Г-75, МБК-Г-85, МБК-Х-1.

Дьогтеві мастики – сплав кам’яновугільного пеку з антраценовим маслом і наповнювачами. Призначені для покрівельних та гідроізоляційних робіт. Випускають марок: МДК-Г-50, МДК-Г-60, МДК-Г-70.

Маркування мастик літерно-цифрове. Літерна частина марки означає: М – мастика, Б – бітумна, Д – дьогтева, Г – гаряча, Х – холодна. Цифри – теплостійкість, ^оС.

Особлива група – мастики, які полімеризуються або вулканізуються після укладки. Їх називають герметиками. Найбільш відомі: ізол Г-М (суміш бітумно-гумового в’яжучого з високомолекулярним поліізобутиленом кумароновою смолою, наповнювачем та антисептиком) для ущільнення стиків панелей; УСМ-50 (суміш поліізобутилена, мінерального масла та дисперсного наповнювача) для тривалого ущільнення стиків будівельних конструкцій); У-30М та УТ-31 (на основі полісульфідного каучуку) для герметизації стиків будівельних конструкцій; герніт П - еластична пориста герметизуюча прокладка довжиною 3м, діаметром 40 та 60мм, на основі газонепроникної гумової суміші; проізол марок П і М – еластичний герметизуючий матеріал у вигляді джгута круглої, овальної або прямокутної форми діаметром (розміром сторони) 30, 40, 50 та 60мм

Лаки, емалі та фарби на основі органічних в’яжучих матеріалів використовують для захисту поверхонь будівельних конструкцій від слабоагресивних газів, водо- та кислотостійкого покриття. Під впливом атмосфери руйнуються.

Штукатурки ти бетони на основі органічних в’яжучих матеріалів – суміш бітуму або дьогтю з мінеральними наповнювачами. Асфальтобетони (на основі бітуму) використовують при спорудженні шляхів, злітних смуг аеродомів, для декоративних робіт. Дьогтебетони (на основі дьогтів Д-5…Д-8) відзначаються гіршими експлуатаційними властивостями, і тому їх використовують для ремонту та будівництва другорядних автомобільних шляхів.