9.3.2 Упакування, транспортування та зберігання керамічних матеріалів і виробів.

Крупні та грубі вироби не упаковують для транспортування, а вкладають на піддони. Більш цінні вироби (санітарно-технічні, облицювальну плитку, плитку для підлоги тощо) упаковують у дерев’яні ящики, ящики – обрешітки, паперові мішки або обгортають папером і обв’язують пачки на піддонах. В тару вкладають вироби одного виду, розміру, сорту, найменування тощо. Листи з килимовою мозаїкою для підлоги упаковують у пачки (до 10 шт.).

Транспортують дрібні та цінні керамічні вироби критим транспортом, вкладаючи їх на ребро. Керамічні труби при транспортуванні встановлюють вертикально.

На кожну партію керамічних виробів видається паспорт в якому вказують найменування заводу виробника, номер партії та стандарту, марку та кількість виробів та їх основні характеристики. На тильній стороні деяких виробів, фарбою або при формуванні виробів, позначають найменування заводу виробника, номер стандарту та сорт.

Грубі керамічні вироби зберігають під навісами в штабелях або клітках, розділяючи за видами, типами, сортами, розмірами тощо. Цінні керамічні вироби (облицювальну плитку, санітарно-технічні вироби) зберігають у закритих складських приміщеннях, захищаючи від механічних пошкоджень, забруднення та зволоження.

9.4 Скло та вироби

Скло – твердий, аморфний, прозорий в певному оптичному діапазоні (в залежності від складу) матеріал отриманий з переохолоджених рідких мінеральних розплавів, які містять склоутворюючі компоненти (оксиди кремнію, бора, алюмінію та інші) та оксиди металів (літію, калію, магнію, свинцю тощо). Основною сировиною для виготовлення будівельних скловиробів є кварцовий пісок (SIO₂), вапняк (СаСО₃), сода (Na₂CO₃) або сульфат натрію (Na₂SO₄). Оксиди металів вводять для поліпшення будівельно-технічних властивостей. Властивості скла визначаються хімічним складом, умовами термічної обробки, станом поверхні та дефектами виробництва.

Технологічний процес виготовлення скловиробів складається з певних операцій (Рис. 9.6)

Рисунок 9.6 Схема операцій виготовлення скловиробів

Скло характеризується: високою міцністю при стискуванні (до 1200МПа); малою міцністю при розтягуванні (до 90МПа); крихкістю; високою прозорістю та здатністю пропускати не менше 84% променів видимого спектра; низькою теплопровідністю та теплостійкістю; високою хімічною стійкістю. Компоненти скла:

Головні склоутворювачі: чисті кварцові піски, сода, поташ, доломіт, шпат та інше;

Допоміжні: глушники - роблять скло непрозорим. Використовують фтористі сполуки (криоліт, плавиковий шпат).

Освітлювачі – роблять скло світло-прозорим. Використовують азотно-кислий амоній (NH₄NO₃), хлористий амоній (NH₄Cl) та інші.

Фарбники – елементарні речовини (селен) або оксиди металів.

9.4.1. Скловироби

Вироблювані скловироби класифікують за певними ознаками (Рис 9.7)

До листових скломатеріалів відносять:

Віконне скло – безколірний, зеленкуватий або блакитнуватий прозорий матеріал з гладкими поверхнями призначений для засклення світлових пройомів, вікон, дверей, елементів теплиць та парників тощо. Випускають товщиною: 2,0; 2,5; 3,0; 4,0; 5,0; та 6,0мм трьох сортів. Допустимі дефекти:

• для першого сорту: полосність яка не спотворює форму предметів, повітряні пухирі розміром до 6мм числом не більше 1шт. на 0,1м², інородні вкраплення розміром до 2мм не більше 1шт. на 0,3м²

• для другого сорту: такі самі дефекти, але більших розмірів та більшої кількості, не розварені частки сирих матеріалів (камінь), різнотовщинність, поперечна хвилястість.

Кольорове скло випускають товщиною 3,0 та 4,5мм. Використовують для декоративного засклення світлових пройомів приміщень, вітражів та для внутрішнього облицювання.

Віконне скло випускають марок: М1 (дзеркальне поліпшене), М2 (дзеркальне), М3 (технічне поліроване), М4 (віконне поліроване), М5 (віконне неполіроване), М6 (віконне неполіроване для світло прозорих конструкцій).

о птичне

медичне

електротехнічне

хіміко-лабораторні

та ін.

віконне

вітринне

профільне

армоване

та ін.

дзеркальне

меблеве

склотара

та ін.

візерунчасте

поліроване

не поліроване

загартоване

зміцнене

Рисунок 9.7. Класифікація скловиробів

Вітринне скло – призначене для засклення світлових пройомів громадських споруд (магазини, кафе, вокзали тощо). Випускають полірованим (марка М7) та не полірованим (марка М8). Товщина листів полірованого та неполірованого скла 6,5…8,0мм. За призначенням поліроване скло буває дзеркальним, транспортним і будівельним. Звичайно вітринне скло вставляють у металеві рами з гумовими або пластмасовими прокладками.

Візерунчасте на одній або двох поверхнях має чіткий рельєфний малюнок глибиною 0,5…1,5мм і відзначається повним або частковим розсіюванням падаючого світла. Випускають безколірним або кольоровим, товщиною 3,0…6,0мм при розмірі листів 600х400…2200х1600мм. Різновидом такого скла є “Заметіль”, яке має рельєфну одну візерунчасту поверхню з потовщених ділянок і другу-матову. Нанесення алюмінієвого дзеркального покриття підвищує його декоративність і робить не прозорим.

Армоване має металеву сітку з відпаленого сталевого дроту з покриттям або без нього діаметром 0,35…0,60мм. Відстань сітки від поверхні скла до 1,5мм. Поверхня армованого скла може бути гладкою або візерунчастою. Випускають скло безколірне або кольорове товщиною 5,5 та 6,0мм з розміром листів 800х400…2000х1600мм.

Теплопоглинаюче має добавки оксидів нікелю, кобальту та заліза. Воно затримує 70…75% теплового випромінювання і випускається таких видів:

• тепловбирне: довгохвильове випромінювання поглинається масою скла;

• сонцезахисне: прозоре для видимих променів і поглинає інфрачервоне випромінювання;

• сонцезахисне: з прозорим металічним покриттям: відбиває значну частину со-нячних променів (металізоване скло).

Загартоване (ДСТУ БВ.2.7-110-2001) листове скло нагріте до 540…650 ^оС з наступними швидкими рівномірним охолодженням. В поверхневих шарах скла виникає напруження стискування, що підвищує механічну міцність, термостійкість і безпечний характер руйнування. Випускають товщиною 4,5; 5,0; 5,5; 6,0 та 6,5мм (ЗПП) полірованим і неполірованим (ЗП). Механічній обробці не піддається. Листи загартованого скла товщиною 6,0мм покрите з тильної поверхні кольоровими керамічними фарбами називають стемалітом.

Триплекс – багатошарове скло з листів віконного або вітринного скла склеєних по всій площі прозорою полівінілбутирольно плівкою. При руйнуванні воно не дає уламків. Випускають товщиною 8…14мм. Буває плоским і гнутим (моліруваним).

Увіолеве – має мінімальний вміст оксидів заліза, титану та хрому. Воно пропускає не менше 25% ультрафіолетових променів і використовується для виготовлення бактерицидних ламп, при спорудженні соляріїв тощо.

До скловиробів будівельного призначення відносять:

Склоблоки порожнисті (Рис. 9.8) виготовляють зварюванням по периметру двох відформатованих з скломаси половинок.

Рисунок 9.8 Види скловиробів

а – БК 244/98; БКЦ 244/98; б – БК 194/98; БКЦ 194/98; В – БП 294/98; БПЦ 294/98

Внутрішня поверхня половинок буває гладкою та рифленою. Блоки випускають фарбованими в різні кольори або нефарбованими, а по формі квадратними (БК), прямокутними(БП), кутовими та радіальними. Літера Ц у маркуванні позначає, що скломаса фарбована. Світло-пропускна спроможність блоків – 50…60%.

Склопакети – це вироби із звичайного віконного або вітринного скла герметично з’єднані по периметру. За конструктивними особливостями і способу виготовлення склопакети (Рис. 9.9) бувають клеєними, паяними та зварними, а за числом листів одно-,двох- та трьохкамерними. Промисловість випускає тільки одно та двохкамерні склопакети. Однокамерні мають повітряний прошарок h_ПП=9,12 та 15мм, а двохкамерні h_ПП=9 та 12 мм. Склопакети мають прямокутну форму (довжина 400…2950, ширина 400…2650).

Склотруби випускають діаметром 0,1…40мм тонкостінними та діаметром 50…200мм товстостінними. Довжина труб 1…3м з інтервалом кратним 250мм і вони розраховані на тиск до0,6МПа і температуру 120^оС.

Скло профільне (склопрофіліт) випускають відкритого (ребристе, Z – подібне тощо) та замкненого (коробчате, овальне тощо) типів. Поверхня виробів гладка, рифлена або візерунчаста. Максимальна довжина елементів відкритого типу (ПШ) 3600мм, а закритого типу (КП) 4200мм.

Р исунок 9.9 Конструкція клеєних скло-пакетів

а – однокамерний; б – двохкамерний

1-скло; 2-повітряний прошарок; 3-алюмінієва розпірна рамка; 4-вологопоглинач; 5-нетвердіюча мастика; 6-герметик; 7-рамка.

Облицювальні плитки – виготовляють з суміші склогрануляту та кремнезему вогневим поліруванням при кристалізації. Випускають розмірів: 597х397, 597х197, 297х297, 297х197 товщиною 15 та 20мм. Лицьова поверхня гладка, а задня – рифлена. З доменного шлаку виготовляють матеріал сигран, що за структурою нагадує природний камінь. З нього виготовляють плитки квадратні (48х48…300х300) та прямокутні (100х150…200х300) товщиною 4…20мм. Вони призначені для внутрішнього та зовнішнього облицювання споруд різного призначення. На основі відходів скла з добавками металургійного шлаку, який містить хромід виготовляють матеріал марбліт. З нього виробляють плитки 250х140 та 500х500мм товщиною 5…12мм з високими декоративними властивостями.

Листи і плити з шлакосітала – відзначаються високою міцністю, твердістю, термо- та зносостійкістю та стійкістю до агресивного середовища. Саме цими показниками вони переважають цеглу та бетон. Випускають листи розміром 900х600…3600х1500мм товщиною 6…10мм, а плити – 250х250,250х300, 300х300мм товщиною 15мм. Їх виготовляють різних кольорів і відтінків. Використовують для облицювання стін і підлог на підприємствах хімічної промисловості, футерування апаратури та як захисне облицювання будівельних конструкцій.

Вироби з піноскла – відзначаються високою механічною міцністю, малою об’ємною вагою (до 1200кг/м³), вогнестійкістю та хімічною стійкістю. Це дозволяє використовувати їх як теплоізоляційний, декоративний, шумопоглинаючий та облицювальний матеріал.

До скловиробів тарного призначення відносять пляшки, банки, ампули тощо. Згідно з гідролітичною класифікацією скло поділяють на класи:

- I клас-не розчиняється водою (кварцове скло);

- II клас-стійке скло (хіміко-лабораторне скло та окремі види тарного скла);

- III клас-тверде апаратне скло (тарне та промислове скло);

- IV клас- м’яке апаратне скло;

- V клас-нестійке скло (легко розчиняється у воді);

За видом рідини для розливу пляшки класифікують (табл.. 9.9)

Таблиця 9.9

Класифікація пляшок

Група	Найменування рідини, що розливається	Вміст СО2,%,(Тиск СО2, кПа)
1	Шампанське, вина грайливі	0,55(350) і більше
2	Вина газовані, Винні напої газовані	0,37(200) і більше 0,30(150) і більше
3	Безалкогольні напої сильногазовані	0,40(230) і більше
4	Пиво Безалкогольні напої: середньогазовані слабогазовані	0,30 і більше 0,30…0,40(150…230) 0,20…0,30(65…150)
5	Харчові рідини, які не містять СО2, соки, спирт, горілка, коньяк, винні напої, олія тощо	__________________

Скляну тару поділяють на вузькогорлу (внутрішній діаметр горла до 30 мм) і широкогорлу – більше 30 мм.

Вузькогорлу скляну тару (пляшки) виготовляють із знебарвленого, напівбілого та забарвленого світлозахисного скла різних форм, місткістю 100…800мл і поділяють на типи. Умовне позначення пляшок включає: позначення типу пляшки, позначення типу вінчика горловини (визначається видом закупорювання), номінальну місткість пляшки, стандарт. Наприклад: Пляшка типу I-К-700 ДСТУ(ГОСТ 101172-2003).

Широкогорлу склянну тару (пляшки для розливання пастеризованого молока, баночки, банки, бутлі) виготовляють із знебарвленого, напівбілого та забарвленого скла місткістю 100…10 000 мл. Банки і бутлі виготовляють з різними вінчиками горловини:

-тип 1-обкатний;

-тип 2-обжимний;

-тип 3-різьбовий;

Умовне позначення банок включає: позначення типу, діаметр

вінчика горловини(58 та 82 мм) і місткість. Маркування скляної тари (на дні або нижній частині корпусу) включає: товарний знак виробника, номінальну місткість (л), рік виготовлення (дві останні цифри). На тарі для рибної, парфумерної, косметичної та медичної продукції маркування не обов’язкове.

Скляну тару місткістю до 1000 мл пакують у картонні або дерев’яні ящики, в які вкладають контрольні талони, в яких вказують завод-виробник, тип тари, дату виготовлення, номер зміни і номер машини. Скляну тару місткістю 1000…3000 мл пакують у дерев’яні ящики-клітки.

Транспортують склотару у критих вагонах, укладену рядами з обов’зковим перекладанням сухим пакувальним матеріалом (сіно, стружка) через 2…3 ряди. При транспортуванні склотари місткістю 1000…3000 мл без упаковки на горловини накладають захисні ковпачки. Допускається відвантаження у штабелях з обов’язковим перестиланням пакувальним матеріалом (до 1000 мл-через кожні три ряди, більше 1000 мл-через кожний ряд).