Спеціального призначення.

До таких виробів відносять:

Черепицю.(ДСТУ Б.В.2.7-28-95) Це покрівельний матеріал з легкоплавких глин. Відзначається міцністю, довговічністю, (F≥25) вогнестійкістю, крихкістю, великою вагою (до 65 кг/м²). По формі та конструкції буває пазовою штамповою, пазовою стрічковою та гребневою. За призначенням буває рядовою (для скатів покрівлі), гребневою (для стиків cкатів покрівлі), жолобчатою та кінцевою (для закріплення рядів).

Труби керамічні. Бувають дренажними та каналізаційними. Дренажні труби – неглазуровані вироби з гладкою внутрішньою поверхнею достатньої міцності з легкоплавкої глини довжиною до 500мм і внутрішнім діаметром 25…250мм. Їх використовують для осушення заболочених земель та зниження рівня грунтових вод. Каналізаційні труби виготовляють з вогнетривких або тугоплавких глин з розтрубом на одному кінці. На обидві поверхні труби наносять глазурь для водонепроникності та підвищення стійкості до кислот і лугів. Їх використовують для спорудження каналізаційних мереж. Випускають діаметром 150…600мм. довжиною 800..1200мм і товщиною стінки 19…41мм

Клінкерну цеглу. Використовують при спорудженні шляхів, підлог промислових споруд, каналізаційних колекторів. Випускають розміром 220х110х65, марок М400…М1000 (40…100 МПа) морозостійкістю F<100.

Кислотостійкі вироби. До них відносять кислотостійкі цеглу, термокисло-тостійкі плитки та кислотостійкі труби.

Кислотостійку цеглу випускають прямокутної форми (230х113х65) клиновидною. Використовують при спорудженні фундаментів хімічних апаратів, їх футерування, спорудження підлог і стоків на підприємствах хімічної промисловості. Термокислотостійкі плитки випускають квадратними, прямокутними та клиновидними з розміром грані 50…200мм, товщиною 10…15мм. Використовують для футерування хімічних апаратів, стічних жолобів, підлог в цехах з агресивним середовищем. Кислотостійкі труби мають щільний черепок і покриті кислотостійкою глазур’ю. Використовують на підприємствах хімічної промисловості.

Санітарно-технічні вироби. – раковини, умивальники, унітази тощо. Їх виготовляють з фаянсових або напівпорцелянових мас до складу яких входять каолін, вогнетривка глина, кварц, шамот. Вироби формують шлікерним способом. Вони повинні мати правильну форму, рівну, гладку і чисту поверхню, рівномірно покриту глазур’ю.

Вони повинні задовольняти таким вимогам:

• висока температура розм’якшення;

• стійкість до різних перепадів температури;

• стабільність об’єму;

• хімічна стійкість в умовах експлуатації.

Вогнетривкі вироби. Використовують для спорудження промислових печей, плавильних агрегатів тощо. Вони здатні тривалий час витримувати механічний і хімічний вплив при температурі вищі за 1500 ^оС. За рівнем вогнестійкості вони поділяються на вогнетривкі (1580…1770 ^оС), високовогнестійкі (1770…2000 ^оС) та найвищої вогнестійкості (більше 2000 ^оС). В залежності від хіміко-мінерального складу вогнетривкі матеріали поділяються на кремнеземисті, алюмосилікатні, магнезитові, хромисті та вуглецеві. За хімічними властивостями вони поділяються на групи: кислі, основні, нейтральні. Найбільш поширене використання кремнеземнистих та алюмоселікатних матеріалів.

Кремнеземисті (динасові) матеріали (кислі вогнетриви) виготовляють з кварцитів або кварцевого піску з додаванням глини. Їх вогнестійкість 1710…1750 ^оС, а межа міцності при стискуванні 15…35МПа. Вони широко використовуються для зведення і футерування сталеплавильних агрегатів, коксових печей тощо.

Алюмосилікатні матеріали (основні вогнетриви) отримують з вогнетривких глин і каолінів з добавками шамоту та кварцу. В залежності від вмісту SiO₂ та Al₂O₃ їх поділяють на напівкислі, шамотні та високоглиноземні. Напівкислі мають вогнестійкість до 1700⁰С. Вони найбільш дешеві. Шамотні виготовляють з суміші вогнетривкої глини і шамоту. Вони мають вогнестійкість 1710…1730^оС і межу міцності при стискуванні 10…12,5МПа та відзначаються лугостійкістю. Високоглиноземні виготовляють з сировини, яка містить Al₂O₃ не менше 45% (боксити, корунд) і мають вогнестійкість 1770…2000^оС.

Хромисті вогнетриви (нейтральні) містять більше 25% і мають вогнетривкість до 1800^оС. Вуглецеві вогнетриви містять до 90% вуглецю і поділяються на графітові та вугільні. Їх вогнетривкість вище 2000^оС. З графітових вогнетривів виготовляють тиглі для плавки різних металів, а з вугільних – окремі частини металургійних печей.

З вогнетривких матеріалів виготовляють цеглу, блоки, плити і різні фасонні елементи. Маркування вогнетривкої цегли комбіноване літерно-цифрове:

• перша літера – марка матеріалу: Ш – шамотний, Д – динасовий, К – каоліновий, ВГ – високоглиноземний тощо;

• друга літера – позначення ваги (Л – легковаговість);

• цифра – уявна щільність виробу, г/см³.

Наприклад: ШЛ – 1,0; ШЛ – 1,3; КЛ – 0,9; ДЛ – 1,2; ВГЛ – 1,0 і т.д.

Вогнетривкі вироби маркують дробом, де:

чисельник: перша літера – індекс виробу, а далі – марка матеріалу;

знаменник: підгрупа та номер виробу,

Н априклад: