1.4 Визначення якості товарів

Якість товарів залежить від вихідної сировини і матеріалів, конструкції вироба, технології виготовлення, рівня стандартизації, якості упакування, транспортування та зберігання. На якість матеріалів і виробів значно впливають якість проектування, моделювання та якість виготовлення. До якості виготовлення відносять якість нормативнёої документації, устаткування, інструментів, комплектуючих і т.п.

Вивчення факторів і умов, що впливають на якість готової продукції, важливе і необхідне. Це дозволяє глибше зрозуміти особливості властивостей матеріалів, їх позитивні риси і недоліки та обгрунтовано підійти до розробки вимог і пред’явленню претензій.

Під сировиною розуміють різні речовини, які використовують для виготовлення готових виробів. Ці речовини різні за хімічним складом та походженням і являють собою продукцію різних галузей господарства. Поряд з поняттям “сировина” зустрічають такі поняття як “фабрикат” та “напівфабрикат”. Фабрикатом називають готові продукти, а напівфабрикатом – незавершений фабрикат, наприклад чорнові заготовки. Фабрикат одного виробництва може бути напівфабрикатом іншого. Від природи, складу та якості сировини залежать властивості та якість готової продукції. Змінюючи їх можливо отримати матеріали і вироби з необхідними властивостями. Знання природи, будови і властивостей вихідної сировини дозволяє передбачити властивості та особливості готового вироба.

Конструкція виробу – важливий фактор при визначенні споживної вартості, готових виробів. Вона включає форми, розміри, способи з’єднань і взаємодії деталей і вузлів (складальних одиниць), співвідношення між окремими елементами, взаємозамінність та інше. Конструкція виробу повинна бути красивою, забезпечувати зручність використання, економічність, компактність, надійність і ремонтопридатність. Для складних виробів зростає важливість уніфікації, взаємозамінності та стандартизації окремих деталей та вузлів.

Технологія виготовлення (обробки) має вирішальне значення на зміну і формування якості готової продукції. Мета обробки – надати матеріалу (виробу) необхідну форму, зовнішній вигляд і властивості, які відповідають його призначенню. При цьому вихідна сировина піддається механічному, термічному, хімічному та іншим впливам. Порушення режимів технологічної обробки (виготовлення) приводить до появи різних дефектів і зниження якості готової продукції. Знання основ технології обробки дозволяє товарознавцю експертно оцінити рівень якості промислової продукції.

Упакування, маркування, транспортування та зберігання сировини та готових виробів сприяє збереженню їх якості при переміщенні до споживача. Порушення встановлених норм і умов зумовить зниження їх якості та псуванню готових виробів.

При оцінці якості матеріалів і виробів першочергово необхідно визначити які показники фізичних, хімічних, біологічних та інших властивостей мають вирішальне значення. При встановлені цих показників визначають найбільш важливі показники властивостей, показники зовнішнього виду (форма, колір, характер поверхні та інші), зовнішні та внутрішні дефекти. При оцінці якості необхідно встановити відповідність основних властивостей нормам встановленим нормативно-технічними документами. По зовнішньому вигляду оцінюють порівнюючи візуально з зразками (колір та блискучість визначають в лабораторних умовах).

Якість продукції або якогось технічного об’єкту треба оцінювати показниками якості одиничними або комплексними. Одничний показник якості продукції характеризує тільки одну її властивість, а комплексний (груповий) – декілька. Визначальним буде той показник за яким вирішено оцінювати продукцію (виріб, прилад, машину тощо) на певному етапі аналізу. Загальні положення оцінювання регламентовані національними та міжнародними стандартами.

Рівень якості продукції визначається як співвідношення показників її якості з базовими показниками, прийнятими за основу. За базові показники вибирають значення встановлені технічною документацією.

Показники якості технічного об’єкту залежать від умов його створення і застосування. Їх номенклатура рекомендована УкрСЕПРО, національними і міжнародними стандартами і включає такі основні:

• показники призначення (характеризують конструктивну досконалість, функціональну і технологічну ефективність);

• показники надійності;

• показники технологічності (характеризують затрати матеріалів, засобів виробництва та часу);

• показники стандартизації;

• ергономічні показники (характеризують гігієнічні, фізіологічні та психологічні особливості);

• естетичні показники;

• екологічні показники;

• показники безпеки (механічної, електричної, термічної, пожежної, хімічної тощо);

• показники потентно-правового захисту.

Показники якості промислової продукції виражають у натуральних (кг/год; м/с; шт/год тощо) або відносних безрозмірних (відсотки, бали тощо) одиницях.

Дефекти матеріалів та виробів розрізняють за походженням, місцю розташування, за розмірами та за поширеністю.

За походженням вони бувають природними (притаманними сировинні), технологічними і виникаючими при упакуванні, транспортуванні та зберіганні.

За місцем розташування вони бувають зовнішні та внутрішні, видимі та приховані. Зовнішні та видимі легко виявляють неозброєним оком. Внутрішні та приховані проявляються при експлуатації. Вони небезпечні і, звичайно, ведуть до руйнування виробів. Кількість, розмір і місце розташування дефектів регламентуються нормативно-технічною документацією.

Для визначення показників якості товарів використовують лабораторний, органолептичний і розрахунковий методи.