9.2.2 Упакування, транспортування та зберігання матеріалів і виробів з природного каменю.

Матеріали і вироби з природного каменю транспортують навалом (бутовий камінь, гравій, бруківка), на підкладках (блоки, які вкладають правильними рядами) та деталі для облицювання – в тарі розрахованій на механізовані навантажувально-розвантажувальні роботи. Необхідно застосовувати заходи, які виключають їх механічне пошкодження, забруднення та зволоження. Забороняється перевозити декоративні та облицювальні деталі навалом.

Зберігають на відкритих майданчиках з організованим відводом води, під навісами або у закритих складських приміщеннях. Бутовий камінь, щебінь, гравій тощо зберігають у штабелях навалом, розділяючи по марках, породі, сортах, фракціях тощо. Блоки і плити зберігають на закритих складах встановлюючи їх на ребро з прокладками. Шліфовані та поліровані вироби встановлюють на ребро попарно лицьовими поверхнями один до другого з прокладками з паперу. Такі вироби остаточно закріплюють у тарі клинками.

При тривалому зберіганні вироби з природних кам’яних матеріалів руйнуються під впливом зовнішнього середовища. Цей процес називають вивітрюванням. Для консервації їх покривають кремнійоорганічними рідинами, розчинами воску та парафіну, просочують полімерними матеріалами та гідрофобізуючими сумішами ГКЖ-94 або ГКЖ-10.

Маркують тільки великогабаритні вироби (плити, блоки тощо). На тильній стороні або торцевій поверхні фарбою маркують: тип каменю, плит або блока; розміри; виробника тощо.

9.3 Керамічні матеріали.

Керамічні – матеріали і вироби отримані з глинистих матеріалів з мінеральними або органічними добавками (або без них) шляхом формування та наступного обпалювання. Основний компонент – глини та коаліни, які при змішуванні з водою утворюють пластичне тісто що після обпалювання переходить у водостійке та міцне каменеподібне тіло (Рис. 9.2). Найважливіші властивості глин, що визначають її природність для виробництва кераміки: пластичність, зв’зуюча здатність, повітряна та вогнева усадка, вогнестійкість та наявність домішок

Кондиційна кераміка Недопал Перепал

Рисунок 9.2 Схема технологічних операцій виготовлення керамічних виробів.

До шкідливих домішок відносять оксиди заліза та марганцю, вуглекислі та сірчанокислі солі. Вони понижують вогнестійкість глин, що викликає при обпалюванні появу тріщин, висипів (білих плям) та надають виробам червоно-бурий колір. В залежності від розмірів часток розрізняють: глинисті частки (до 0.005мм), які надають високі пластичні властивості, пиловидні (0,005…0,15мм) та пісочні (0,15…5,0мм), які не мають пластичних властивостей. Розрізняють глини високопластичні (жирні), глини середньої пластичності та малопластичні (тощі). Пластичні (жирні) глини використовують рідко, бо при сушці та обпалюванні вони відзначаються значною усадкою, яка супроводжується деформуванням і розтріскуванням виробів. Для зменшення усадки, ваги і теплопровідності до складу суміші вводять:

• шамот (обпалена та розмелена глина, шлаки, кварцеві піски) – зменшує усадку при сушці та обпалюванні, запобігає деформації та розтріскуванню виробів;

• вигораючі (тирса, торф) – утворюють пори та підвищують теплозахисні властивості;

• ущільнюючі (польовий шпат, доломіт, магнезит, подрібнене скло) – понижують температуру спікання, підвищують щільність виробів.

Для виготовлення кольорової кераміки вводять фарбники: оксиди заліза, кобальту, хрому тощо.