8.5.2. Лакофарбові покриття .
Для захисту та оздоблювання виробів і конструкцій використовують різні системи покриття, під якою розуміють поєднання послідовно нанесених шарів лакофарбових матеріалів різного призначення. Використання системи викликано тим, що неможливо в одному матеріалі поєднати різнобічні властивості хорошого покриття. Нанесені покриття повинні відповідати вимогам стандарту по зовнішньому виду та умовам експлуатації. Зовнішній вид покриття оцінюють по класах (табл. 8.5)
Час висихання впливає на якість покриття. Встановлено сім ступенів висихання: 1 – висихання від пилу (тонка плівка), 2 – перехідна ступінь, 3 … 7 – повне висихання.
Основні показники кожного класу: блискучість, сторонні вкраплення та їх розмір, підтікання та різні відтінки. У всіх класах не допускаються дефекти, що впливають на захисні властивості (зморшки, пухирі тощо). Покриття для захисту виробів повинні враховувати умови експлуатації (кліматичний фактор) (табл. 8.6)
Таблиця 8.6.
Позначення лакофарбового покриття складається з трьох груп знаків, записуємих літерами, словами та цифрами у певному порядку:
перша група - покривний лакофарбовий матеріал, його колір і номер стандарту;
друга група - клас покриття;
третя група - умови експлуатації покриття.
Допускається позначати систему покриття в технологічній послідовності або у відповідності з нормативною документацією галузевого характеру.
Основні властивості лакофарбового покриття оцінюють за адгезією, блиском, світлостійкістю, кольором, здатністю до шліфування та полірування, міцністю при ударі, хімічною стійкістю, розтріскуванням, набуханням тощо (ДСТУ БА.1.1-45-95).
8.5.3 Основні лакофарбові матеріали
Лаки – розчин плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках з додаванням інших компонентів. Їх використовують як оздоблювальний, електроізоляційний та захисний матеріал, а також для виробництва пігментованих лакофарбових матеріалів.
Найбільш поширено використання таких марок:
для просочування обмоток електричних машин і трансформаторів: ГФ-95, БТ-980, ФЛ-947, МЛ-92, ФА-97, НЦ-995, ВЛ-931 тощо;
для виготовлення емальованих (електроізольованих дротів): ВЛ-941, ЗП- 950, ГФ-996, ПЗ-943, УР-973 тощо;
для просочування та покриття виробів з дерева: НЦ-134,НЦ-218, НЦ-262, ПЗ-232, ПЗ-246, ПЗ-250, ПЗ-584, АУ-271, ХВ-150, МЧ-270 тощо;
для захисту різних деталей і виробів від атмосферного впливу та від впливу агресивного середовища: ЗП-524, ХВ-71,ХВ-78, ХВ-784, ВЛ-51, БТ-783, ГФ-166, АК-113, УР-256, ЗЦ-550, АК-536, УР-231 тощо;
для виробництва шкіри: НЦ-542, НЦ-556, УР-5112 тощо;
у харчовій промисловості: ФЛ-559, ЯН-153, АС-548, ХС-76 тощо;
Емалі (лакові фарби) – готові до використання суспензії пігментів, або їх суміші з наповнювачами у лаках, які використовують для нанесення шарів покриття. В залежності від типу лака вони бувають алкідними (на основі гліфталевої та пентафталевої смол), меламіновими, фенолформальдегідними тощо. Найбільш широкий асортимент використовують:
транспортне машинобудування, сільгоспмашини, вагони: МЛ-12, МЛ-152, БТ-180, БТ- 1806, КО-628, КЧ-190 тощо;
для захисного покриття: ГФ-92ХС, ГФ-92ГС, ГФ-927, НЦ-929, ЄП-919, МЛ-1156, АК-171, УР-175, ПФ-163, ЄФ-1118, ГФ-245, МА-224 тощо;
деревообробна промисловість: ХВ-244, МЧ-181, УР-49, ФЛ-254 тощо;
Фарби – масляні, органо- та вододісперсні матеріали, а також композиції на неорганічних в'яжучих речовинах і органічнх клеях.
Масляні фарби випускають готовими до використання (рідкими) та густо тертими (у вигляді пасти в яку потрібно додати розріджувач - оліфу, скипидар, уайт-спіріт). До масляних фарб відносять білила цинкові МА-011-0, білила літопонні марок МА-021 (025, 025Н), білила свинцеві марок МА-011, МА-011 -Н-1 (2).
Водоемульсійні фарби (латексні) - пігментовані водні емульсії різних полімерів (полівінілацетатні, стіролбутадієнові та інші). Їх використовують для внутрішнього та зовнішнього фарбування будь-яких поверхонь. В залежності від плівкоутворюючого вони бувають полівінілацетатні, сополімервінілацетатні, бутадієнстирольні, акрилові та сополімервінілхлоридні. Випускають марок: Э-ВА-27, Э-ВА-17, Э-ВС-114, Э-ВСН тощо.
Грунтівки (грунти) – пігментовані розчини плівкоутворюючих речовин в органічних розчинниках. Вони призначені для захисту поверхні та збільшення адгезії наступних шарів лакофарбових матеріалів. Для ґрунтування металів використовують різні типи грунтівок:
- ізолюючі: в якості пігментів містять тальк або залізний сурик і захищають від проникнення вологи;
- пасивіруючі: поряд з іншими пігментами містять хромати (цинковий, стронцевий крон). При контакті з вологою відбувається часткове розчинення хроматних пігментів і утворений розчин утворює на поверхні метала окисну плівку, яка пасивірує метал;
- фосфатуючі: містять фосфатну кислоту, хромати та інші пігменти. Поряд з пасивіруючою дією створюють на поверхні метала фосфатну плівку, яка значно підвищує адгезію та корозійну стійкість метала;
- протекторні: в якості пігмента містять 95...97% цинкового пилу, який забез-печує катодний захист чорних металів (під впливом середовища кородує анод-цинковий пил, а не основний метал).
За видом зв'язуючого грунтівки бувають поліакрилатними, гліфталевими кремнійорганічними, пентафталевими тощо. Найбільш поширене використання таких марок: АК-040, КФ-030, ГФ-031, ЄП-090, ЄП-0103, МС-0141, КО-0217, НЦ-081, ПФ-078 тощо.
Шпатлівки – густі пасти з плівкоутворювача, наповнювачів та пігментів. Вони вирівнюють поверхні перед фарбуванням. Велика кількість пігментів і наповнювачів знижують їх захисні властивості та стійкість до вібрації і тому їх не наносять товстим шаром. Використовують після ґрунтування. За типом плівкоутворювача розрізняють клейові, масляні, нітроцелюлозні, перхлорвінілові, та інші.