1.3 Стандартизація, сертифікація та якість продукції.

Якість будь-якого виду продукції визначається її властивостями, хімічним складом, розмірами та іншими параметрами, встановленими з врахуванням надійності та вартості. Оцінити та гарантувати якість виробів можливо тільки за умови, що якісні характеристики чітко визначені та певним чином узаконені. В умовах розвитку міжнародних техніко-економічних зв'язків роль стандартизації все більше зростає. Вона стає найважливішим засобом подальшого підвищення технічного рівня всієї продукції, сприяє скороченню термінів проектування та впровадження нової техніки, сприяє розширенню уніфікації та агрегатування.

Формулювання основних понять і термінів з стандартизації розроблені з врахуванням рекомендацій ISO, а саме:

Стандартизація — встановлення та застосування правил з метою впорядкування діяльності в певній області на користь та при участі всіх зацікавлених сторін для досягнення загальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації (використання) та вимог безпеки. Вона базується на об'єднаних досягненнях науки, техніки та передового досвіду і визначає основу не тільки сьогоднішнього, але і майбутнього розвитку і повинна здійснюватись безперервно.

Стандарт – нормативний документ з стандартизації, який встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкту стандартизації та затверджений компетентним органом. Він визначає рішення оптимальні для суспільства і встановлює певні якісні характеристики будь-якої продукції.

Виділяють категорії стандартів:

ГОСТ - державний стандарт СРСР

ДСТУ - державний стандарт України

ГСТУ - галузевий стандарт України

СТП - стандарт підприємства

ТУУ – технічні умови України

Постановою ВР України від 12.09.1991 №1545-ХII передбачено:

1. Залишаються діяти вимоги постанов Ради Міністрів СРСР щодо організації робіт в галузі стандартизації, метрології та якості продукції.

2. Вважаються чинними на території України державні стандарти Союзу РСР, галузеві республіканські стандарти, технічні умови, будівельні норми, правила та інші нормативні документи.

Між державами СНД досягнено умови в якій зафіксовано:

• проводити узгоджену політику в галузі стандартизації, метрології та сертифікації;

• залишити абревіатуру ГОСТ як міждержавну;

• зберегти системи стандартів:

ЕСКД - єдина система конструкторської документації;

ЕСТД - єдина система технологічної документації;

ЕСТПП - єдина система технологічної підготовки виробництва;

СТСЭВ - стандарт ради економічної взаємодопомоги.

Діючі стандарти поділяють на види:

1. Технічні умови і вимоги;

2. Параметри, розміри, типи, марки і сортамент продукції;

3. Правила приймання і контролю;

4. Правила маркування, упаковки, транспортування і зберігання;

5. Правила експлуатації та ремонту.

Технічні умови – нормативний документ який встановлює комплекс вимог до конкретних типів, марок та артикулів продукції.

Параметр - кількісна характеристика основних розмірів, режимів або станів продукції (потужність двигуна), технологічних процесів та фізичних явищ.

Параметричний ряд - послідовний ряд числових значень параметрів, що охоплюють заданий діапазон зміни певного параметра та побудований за певною закономірністю.

Розмірний ряд - різновидність параметричного ряду який представляє послідовний ряд числових значень, що характеризують однотипні об'єкти стандартизації.

До основних цілей стандартизації відносять:

• прискорення технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного виробництва та ефективності праці;

• удосконалення організації управління господарством;

• підвищення якості продукції та забезпечення її оптимального рівня;

• раціональне використання виробничих фондів та економія матеріальних та трудових ресурсів;

• забезпечення охорони здоров'я та безпеки праці;

• розвиток міжнародного економічного, технічного та культурного співробітництва, включаючи розвиток експорту товарів;

• розвиток спеціалізації в області проектування і виробництва продукції.

Для досягнення цих цілей необхідно спрямувати діяльність по стандартизації на рішення таких задач:

• встановити вимоги до якості готової продукції на основі комплексної стандартизації якісних характеристик кінцевої продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів та комплектуючих виробів;

• розробити єдину систему показників якості продукції, методів та засобів її випробування і контролю, необхідного рівня надійності виробів з врахуванням її призначення та умов експлуатації;

• встановити норми, вимоги і методи в області проектування і виробництва продукції з метою забезпечення оптимальної якості та ліквідації зайвої багатотипності видів, марок і типорозмірів продукції;

• розвинути уніфікацію промислової продукції як основної умови спеціалізації виробництва, комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення рівня взаємозамінності, ефективності експлуатації та ремонту виробів;

• забезпечити єдність та достовірність вимірів в країні, удосконалювати методи та засоби вимірювання найвищої точності;

• встановити єдині системи документації, а також єдині терміни та єдині позначення у всіх галузях науки та техніки;

• встановити системи стандартів у галузях безпеки праці, охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів.

Розвиток цивілізації вимагає безперервного збільшення випуску однотипних виробів високої якості. Вони повинні мати мінімальну ціну та приблизно однакові технічні характеристики. Виконати ці вимоги можливо тільки при відповідній організації виробництва. До таких основних організаційних заходів відносять:

1. Спеціалізацію. Вона полягає у скороченні номенклатури та збільшенні обсягів виробництва, що сприяє механізації та автоматизації технологічних процесів, зниженню вартості та підвищенню якості продукції.

2. Кооперування. Воно полягає в тому, що підприємства поставляють свої вироби відповідної якості підприємствам, що випускають кінцеву продукцію.

З. Взаємозамінність. Здатність незалежно виготовлених виробів займати своє місце в кінцевій продукції без додаткових робіт і забезпечувати необхідні технічні параметри.

Найвища економічна ефективність стандартизації досягається в умовах державного планування всіх робіт на всіх стадіях і має два джерела:

• економію за рахунок підвищення якості продукції та доходів від зовнішньої торгівлі;

• економію від збільшення масовості продукції (обсягів виробництва), концентрації виробництва і зниження експлуатаційних витрат через скорочення багатотипності однорідної продукції.

Сертифікація продукції - діяльність третьої сторони спрямована на встановлення і письмове підтвердження відповідності продукції стандартам або іншим нормативним актам у тому числі за екологічними властивостями і безпеці для людини. Для підвищення конкурентоспроможності товарів, особливо в області зовнішньої торгівлі, деякі виробники (постачальники) добровільно сертифікують свою продукцію. Ця діяльність дозволяє:

Виробнику:

• підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції на ринках;

• збільшувати обсяг продаж;

• зменшувати збитки виробництва;

• збільшувати прибутки;

Споживачу:

• одержати гарантії в стабільності характеристик якості продукції на ринку;

• відмовитись від суцільного вхідного контролю сертифікованої продукції і проведення повторних випробувань.

З червня 1993 року в Україні введено в дію державна система контролю - система сертифікації продукції УкрСЕПРО, сутність якої полягає у порівнянні з якоюсь нормою, еталоном, стандартом. На продукцію, що пройшла сертифікацію, видається сертифікат відповідності в системі УкрСЕПРО. Після цього підприємство має право використовувати український національний знак відповідності. Для продукції, яка відповідає обов'язковим вимогам нормативних документів і вимогам, по яким діючими законодавчими актами України встановлена обов'язкова сертифікація використовують знак зображений на рисунку1.5. Для продукції, яка відповідає всім вимогам нормативних документів на певну продукцію, використовують знак зображений на рисунку 1.6. Рисунок. 1.5 Рисунок.1.6

Крім цього цей знак використовують для продукції, що не підлягає обов'язковій сертифікації, але сертифікована за ініціативи виробника або продавця. Розмір знака відповідності визначає організація, що отримала право на його використання. Знак має бути одноколірним і контрастним тлу. Його виконують будь-яким технологічним способом на нез'ємній частині виробу або на тарі, упаковці, експлуатаційній та товаросупроводжуючій документації. При неможливості нанесення маркування безпосередньо на продукцію її наносять на найменшу споживчу упаковку в якій вона реалізується. Багато країн світу, підтримуючи свого виробника та підкреслюючи якість та безпечність своєї продукції, ввели національні знаки якості, (рисунок1.7)

Рисунок 1.7

На міжнародному рівні функціонують різні системи, об'єднання та угоди країн і організацій (угоди Європейської економічної комісії ООН з стандартизації, Генеральне агентство по тарифам та торгівлі (ГАТТ), Комітет ISO, Інститут стандартів США (ANSI), Асоціація наукової освіти (ASE), Міжнародний союз теоретичної та прикладної хімії (IUPAC) та інші). Об'єднати всі ці організації, враховуючи територіальне розташування, національні особливості, економічний розвиток та інші фактори, в єдину систему дуже складно і практично неможливо.

В умовах науково-технічного прогресу стандартизація синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні та політичні аспекти.

Результатом роботи Міжнародної організації із стандартизації (ISO) стало створення технічним комітетом ISO/TK 176 «Управління якістю і забезпечення якості» стандартів серії ISO 9000. Вони узагальнили накопичений національний досвід різних країн щодо розроблення, впровадження і функціонування систем якості. Вони не стосуються конкретного сектора промисловості чи економіки і являють собою постанови з управління якістю та загальні вимоги щодо забезпечення якості, вибору і побудови елементів систем якості. Вони містять опис елементів, що мають включати в себе системи якості, а не порядок запровадження цих елементів тією чи іншою організацією. Вони не мають на меті спонукати до створення однакових систем якості, бо різні організації мають різні потреби. Побудова та шляхи впровадження систем якості повинні обов’язково враховувати конкретні цілі організації, продукцію яка нею виготовляється, застосовувані процеси та конкретні методи праці. Після її визнання та розповсюдження почався процес їх широкого застосування при сертифікації систем якості. З цією метою були внесені зміни в стандарти ISO 9000-3, ISO 9000-4, ISO 9001: 1994, ISO 9002: 1994, ISO 9003: 1994 та ISO 9004:1994.

Згідно з ISO 9000-1 стандарти ISO серії 9000 передбачають застосування систем якості у таких ситуаціях:

• отримання вказівок щодо управління якістю;

• контакт між постачальником і споживачем;

• затвердження або реєстрація, що їх проводить третя сторона;

• сертифікація або реєстрація, що їх проводить третя (незалежна) сторона.

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку систему якості, яка передбачатиме всі ситуації, з якими може зустрітись постачальник.

Формування споживчих властивостей і формування конкурентоспроможності в значній мірі залежать від якості товарів. При стандартизації і сертифікації продукції основою являються її якісні характеристики. Діяльність з стандартизації і сертифікації багатовекторна, що робить поняття якості складною побудовою яку потрібно розглядати з різних точок зору.

Якість продукції - сукупність властивостей продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти певні запити у відповідності з її призначенням.

Якість товару – сукупність характеристик товару, які визначають ступінь його здатності задовольняти встановлені і передбачені потреби.

Показник якості продукції - кількісна характеристика властивостей продукції, що входять до складу її якостей, яку розглядають стосовно до певних умов її створення та використання (споживання). Оцінити якість продукції в цілому дуже важко, бо треба враховувати значну кількість складових, тобто виділити якісь характерні та визначальні елементи.

Контроль якості продукції - перевірка відповідності якості продукції встановленим вимогам, вивчення кількісних і якісних характеритик вивчаємого об’єкта.

Конкурентноспроможність – найважливіша комплексна ринкова характеристика товару, його здатність бути проданими на конкретному ринку в певні терміни за наявності аналогічних товарів-конкурентів (ДСТУ 3294).

Для визначення кількісної характеристики проводять вимірювання під яким розуміють встановлення значення фізичної величини дослідним шляхом з допомогою спеціальних технічних засобів вимірювання. Технічний засіб вимірювання та прийоми його використання створюють методи вимірювання. Для визначення якісних характеристик застосовують різні методи випробування: хімічні, фізичні, органолептичні та інші.

Вимоги до якості продукції відображаються через певні характеристики на основі встановлених критеріїв і вимог. Сьогодні ці вимоги до виробників продукції стають жорсткішими і залежать не тільки від якості випускаємої продукції але і від умов виробництва та впливу відходів виробництва на навколишнє середовище. (Рисунок. 1.8).

Рисунок 1.8 Класифікація показників якості продукції

Споживчі властивості товарів класифікують за ознаками (Рисунок 1.9.)

Рисунок 1.9 Класифікація споживчих властивстей товарів.

Споживчі естетичні властивості напівфабрикатів та готових виробів класифікують за ознаками (Рисунок 1.10.)

Рисунок 1.10 Класифікація естетичних властивостей

Властивості товару (продукції) об'єктивно проявляються при їх створенні, оцінці, зберіганні, переробці, транспортуванні, обробці, споживанні та експлуатації. До основних властивостей продукції відносять:

Фізичні - щільність, маса, пористість, температура плавлення та інші;

Хімічні - стійкість до кислот і лугів, корозійна стійкість та інші;

Механічні - міцність, пластичність, твердість, пружність, крихкість, стираємість та інші

Технологічні - оброблюваність різанням, здатність зварюватись та інші.

Окремо виділяють споживчі властивості які проявляються у товарах в процесі експлуатації:

- природні - естетичні

- функціональні - економічні

- ергономічні - гігієнічні

- екологічні - біологічні

Якщо різні групи товарів мають певне призначення та застосування, то і класифікаційні ознаки будуть характерні для цих груп товарів. Тому якість продукції не можна сприймати як щось незмінне, а всіма можливими засобами впливати на її розвиток, керувати нею.

Управління якістю продукції - встановлення, забезпечення і підтримання певного рівня якості продукції при її розробці, виробництві та використанні яке виконують шляхом систематичного контролю якості та цілеспрямованого впливу на умови і фактори, що впливають на якість продукції. До таких основних факторів відносять:

• якість роботи працівників;

• якість виготовлення продукції;

• якість експлуатації продукції;

• якість транспортування продукції;

• якість ремонту продукції;

Державна атестація якості продукції – система державної оцінки рівня якості продукції, що проводиться з метою стимулювання підвищення якості продукції і присвоєння Державного знаку відповідності (якості).