7. Нетканні матеріали і штучне хутро

Нетканними називають текстильні матеріали виготовлені з волокнистої маси, пряжі або тканин скріплених пров”язуванням нитками, склеюванням або звалюванням. Відповідно до способу виготовлення неткані текстильні матеріали поділяються на в’язано –прошивні, голкопробивні, валяні та клеїні. Cпособи скріплення волокнистих матеріалів вагомо визначають властивості полотна.

Клейовий спосіб полягає у склеюванні волокон синтетичними смолами, введеними у масу термопластичних волокон або порошку термопласта. Клейовий нетканий матеріал використовують як основу для штучної шкіри,для виготовлення постільної білизни та рушників разового використання тощо.

Голкопробивний спосіб полягає у пробиванні підготовленого холста спеціальними голками.Якість таких матеріалів визначається складом сировини,глибиною та щільністю проколювання (60…140 на кв.метр). Матеріал відзначається пухнастістю і виконується для підкладок одягу і взуття (ватин),ковдр, технічних тканин тощо.

Для оздоблення нетканих матеріалів використовують операції ідентичні обробці тканин: відбілювання,фарбування,ворсування,різні просочування тощо.

Нетканні матеріали відзначаються низькою міцністю,великою здатністю деформуватись та нерівномірністю властивостей. Їх випускають у вигляді полотна шириною 80,…180 см,товщиною 0,25… 3,5 мм.

Якість нетканих матеріалів для товарів легкої промисловості характеризуються сортом і категорією з врахуванням способу виготовлення. На всі види нетканих полотен розроблені відповідні нормативні документи. Сортність визначається за сумою балів оцінки дефектів зовнішнього виду. При визначенні категорії якості враховують волокнистий склад,рівномірність структури,міцність фарбування,структуру, оздоблення тощо.

Штучне хутро використовують як утеплюючийта оздоблювальний матеріал в товарах легкої промисловості,при виготовленні іграшок тощо. Воно імітує натуральні хутро,або являється самостійним (оригінальним) матеріалом.

За способом виготовлення розрізняють:

Хутро на тканій основі. Закріплення ворса виконують способами клейовим і ворсового переплетіння.

Клейове хутро (Торгові назви «Каракуль», «Смушка») виробляють на бавовняній тканині полотняного переплетення. Для ворса використовують шнур діаметром 2 … 4 мм з бавовняною серцевиною і ворсом різних кольорів (синельку).У стержневі нитки синельки вкручують капронову нагонну нитку. Для «каракуля» використовують шнур,а для смушки штапелі довжиною 10..22мм. «Смушка» має кращі експлуатаційні властивості.

Хутро ворсового переплетення виробляють на тканині з бавовняної пряжі або змішаної з синтетичними волокнами. Ворс виготовляють з напіввовняної, лавсованої або нітронової пряжі, високооб’ємної капронової нитки тощо. За структурою ворса розрізняють типи хутра:

• З рівним ворсом із напіввовняної або лавсованої пряжі;

• З ворсом із грубоволокнистого віскозного шовку або капрону;

• З ворса із волокон різної товщини для імітації ості та пуху;

• Короткий пух з пряжі та грубий остевий волос з профільованих волокон.

Таке хутро випускають у вигляді полотен шириною 58… 135см,при висоті ворса 7..20 мм та його густині 6000… 7600 волокон на 1см².

Хутро на трикотажній основі. Трикотажну основу виконують поперечнов”язаною з бавовняної або синтетичної пряжі.Ворс виготовляють ввяз”уваним у петлі основи і наступним начісуванням. Матеріал для ворса-різні комбінації волокон. Такий ворс імітує натуральне хутро (котик, норка, ондатра, лисиця тощо). За експлуатаційними властивостями значно переважає хутро на тканній основі.

Хутро на основі нетканих матеріалів. Його виготовляють такими способами:

• На в’язальна –прошивних машинах каркасну тканину прошивають ворсовою ниткою;

• До каркасної тканини з синтетичних волокон приклеюють волокнистий холст та начесують його;

• На основу приклеюють руно натуральної вовни висотою 15…16мм. Таке руно отримують при стрижці шкур хутряної овчини.