8.4.4 Текстильні тканини та матеріали

Структура тканин, трикотажу, нетканих матеріалів визначається видом волокон і пряжі, характером їх взаємодії та способом скріплення у відповідний виріб. Основними параметрами, що характеризують структуру (будову) тканин, трикотажу та нетканих матеріалів є волокнистий склад, вид ниток або пряжі, переплетіння, щільність розташування ниток в тканині або петель у трикотажу, вид поверхні матеріалів тощо.

Полотно тканини утворюється взаємно перпендикулярним переплетінням двох систем ниток. Нитки вздовж тканини називають основними (основою), а впоперек тканини - поробковими (рос. уточными). Технологічний процес виробництва тканин - ткацтво, яке складається з певних підготовчих операцій, самого ткацтва, фарбування та оздоблення.

Переплетіння ниток основи і поробка здійснюють за різними схемами: простою, дрібновізерунчастою, складною та крупновізерунчастою (жаккардовою).

Просте переплетіння (Рис. 8.21) найбільш поширене, бо надає тканині позитивні властивості: міцність скріплення ниток, велику щільність, добру пружність та незминаємість.

Полотняне переплетіння створює у тканини однакову поверхню з лицьової та зворотної сторони. З бавовни виробляють ситець, бязь, батист, маркізет тощо. З льону виробляють полотно, бортовку, брезент тощо. З шовку виробляють крепдешин, полотно, марокен тощо. З вовни виробляють сукно, костюмні тканини тощо. Саржеве переплетіння має різне число основних і поробкових ниток. Тому лицьова поверхня може утворюватись нитками основи або поробка. Таким переплетінням виготовляють напівшовкові підкладочні, кашеміри, деякі види костюмних та напіввовняні тканини. Сатинове та атласне відрізняються характером розташування ниток основи і поробка. Якщо лицьова поверхня утворена нитками основи, то такі тканини називають атласом або ластиком. Якщо лицьова поверхня утворена нитками поробка, то таку тканину називають сатином.

Дрібновізерунчасте переплетіння надає тканині дрібний ткацький малюнок. Воно буває похідним і комбінованим. Похідним переплетінням виробляють репс, рогожку, ламану саржу тощо. Комбінованим переплетінням виробляють тканини з крупним рельєфним малюнком: діагоналі, габардини, коверкоти, та тканини для сорочок.

Складне переплетіння складається з 3...5 систем ниток (замість двох в розглянутих раніше переплетіннях). В залежності від характеру утворення поверхні розрізняють подвійні та ворсові тканини. Подвійним переплетінням виробляють різні драпи та деякі види шовкових тканин (креп - фай, креп -екстра, тощо). Ворсовим переплетінням виробляють напівоксамит (рос. полубархат), вельвет, плюш та штучне хутро.

Крупновізерунчасте (жаккардове) переплетіння створює на тканині крупний малюнок у вигляді різних фігур. В залежності від числа ниток таке переплетіння поділяють на прості крупновізерунчасті та складні крупновізерунчасті. Простим крупновізерунчастим переплетінням виготовляють декоративні тканини, рушники, серветки тощо, а складним крупновізерунчастим - тонкі костюмні, декоративні та меблеві тканини.

Випускаємі тканини по виду волокна поділяють на бавовняні, льняні, вовняні та шовкові. Тканини до складу яких входять волокна з різних матеріалів, називають за найбільш цінним волокном. Кожний самостійний тип тканини має свій артикул.Груповий асортимент бавовняних тканин має близько 1000 різних артикулів і включає ситцеві, бязеві, сатинові, підкладочні, меблево -декоративні та інші види (Рис. 8.22)

Рисунок 8.22 Асортимент бавовняних тканин

Асортимент льняних тканин включає костюмні, меблево - декоративні та спеціальні (матрацні, тарні тощо) види (Рис. 8.23.)

Асортимент вовняних тканин має більше 1500 артикулів і включає костюмні, пальтові, та інші види (Рис. 8.24). За якістю вони бувають чисто вовняними та напіввовняними (іншого волокна більше 20%). За видом пряжі вони бувають камвольними, суконними та комбінованими.

Асортимент шовкових тканин включає тканини з натурального шовку, хімічних волокон і віскозного штапельного волокна (Рис. 8.25).

Фізичні властивості тканин характеризуються товщиною, шириною, гігроскопічністю, вологопоглинанням, вологовіддачею, повітря- , паро- , та водопроникністю, коефіцієнтом теплопровідності тощо. Механічні властивості тканини характеризуються опором розтягуванню, згинанню та стиранню.

Тканини, отримуємі з ткацьких верстатів, називають суровими. Оздоблення сурових тканин складається з комплексу фізико-механічних і хімічних процесів, спрямованих на надання кращого зовнішнього виду, водостійкості, безусадочності тощо. Спосіб оздоблення тканин залежить від природи волокна, виду матеріалу та його призначення.

Процес оздоблення складається з трьох груп операцій: очистки і підготовки матеріалу, фарбування або друкування малюнку та викінчувального оздоблення.

Бавовняні тканини попередньо обпалюють газовим полум’ям або над газовими плитами. Тканина стає більш гладкою і легше фарбується. Потім тканини замочують у воді та промивають для видалення шліхти (жирові, воскоподібні та пектинові речовини). Для їх повного видалення тканини відварюють у лужних розчинах. Після відварювання тканини відбілюють хлорним вапном, перекисом водню тощо.

Для надання блискучості, підвищення міцності, гігроскопічності та здатності фарбуватись тканини мерсеризують (обробляють концентрованим розчином їдкого натрію).

Для отримання ворсових тканин типу байки або фланелі, проводять ворсування (прочісують поверхню тканини голковими валками).

Тканини фарбують в один колір синтетичними або органічними фарбниками (гладкофарбовані), або на них друкують малюнок.

При викінчувальному оздобленні тканини апретують (просочують розчином крохмалю). Тканини набувають гладкість, щільність і необхідну жорсткість. Потім їх витягують у напрямку поробка і прасують.

При оздобленні вовняних тканин проводять стрижку, декатирування (усадку), незминаєме та протимолеве просочування.

При оздобленні лляних тканин здійснюють незначне відбілювання. Їх випускають, переважно, нефарбованими або строкатотканими.

При оздобленні тканин із хімічних волокон обробку проводять при мінімальному натягуванні, використовують апрети без крохмалю і сушать на голкових ширильних машинах.