8.2.2 Сировинні пластмаси

До основних видів сировинних пластмас відносять:

Поліолефіни – полімери отримані полімеризацією етилену, пропілену тощо. Відзначаються низькою щільністю (до 970 кг/м³), добре фарбуються, хімічно стійкі, нешкідливі для природи, мають високі діелектричні властивості (в тому числі у високочастотній техніці), легко переробляються всіма відомими технологіями. Основний представник цього виду – поліетилен. В залежності від умов полімеризації випускають поліетилен високого тиску (ПЕВТ) і низького тиску (ПЕНТ). ПЕВТ називають також поліетиленом низької щільності (ПНП), а (ПЕНТ) поліетиленом високої щільності (ПВП).

Поліетилени випускають у вигляді базових марок і композицій. Маркування базових марок складається з найменування “Поліетилен” і цифр:

Перша – спосіб виробництва ( 1 – поліетилен високого тиску, 2 – поліетилен низького тиску);

Друга і третя – номер базової марки;

Четверта – (завжди “0”) ступінь гомогенезії розплаву (всі компоненти введені в одному стані);

П’ята – умовна група щільності;

через дефіс – десятикратне значення показника плинності розплаву.

Наприклад : 11 503 – 070

21 002 – 075

Маркування композицій подібне маркуванню базових марок:

Перші три цифри – ідентичні маркуванню базових марок;

Дві наступні цифри (пишуть через дефіс) – номер рецептури добавок.

Наприклад: "ПЕВТ107-24", "ПЕВТ 108-82", "ПЕНТ 210-46" і т.д.

Після позначення марки вказують сорт і номер стандарту. Після п’яти цифр можливе літерне позначення використання композицій. Наприклад : “Э” – екструзійна , “Л”- ливарна тощо.

Базові марки поліетилену та його композицій використовують для виготовлення труб, шлангів, радіодеталей, різних видів плівки, листів, тари об’ємом до 200 л тощо.

Поліпропілен перевершує поліетилен за термостійкістю (до 20˚С), міцністю при розтягуванні та ударній в’язкості. Випускають у вигляді базових марок і композицій. Вони маркуються літерами “ПП” (поліпропілен) та цифрами. Наприклад: “ПП01003” “ПП21020” “ПП07-04” і т.д.

Базові марки поліпропілену використовують для виготовлення плівок, акумуляторних баків, точних деталей машин, електроізоляційного покриття тощо. Композиційні марки поліпропілену (часто мають самостійні торгові назви) використовують для виготовлення деталей технічного та радіотехнічного призначення, які працюють в діапазоні температур –60..+110ºС.

Полівінілхлорид (поліхлорвініл) Відзначаються високою механічною міцністю і малою здатністю розтягуватись. Не розчиняється у спирті та бензині, набухає в ацетоні та бензолі, розчиняється у дихлоретані, циклогексані та діоксані. Під впливом світла і тепла розкладається з виділенням хлористого водню. За основну характеристику полівінілхлорида використовують середню молекулярну вагу (константу Фікентчера).

Випускають у вигляді базових марок і композицій. Полівінілхлорид базових марок буває емульсійним (ПВХ-Е) і суспензійним (ПВХ-С). Емульсійний полівінілхлорид випускають марок “ПВХ-Е-7050-М”, “ПВХ-Е-662-Ж”,"ПВХ-ЕП-7002-Т" тощо, де цифра – константа Фікентчера, Т- термостабілізований, М – м’який, Ж – жорсткий, СС – сухі суміші.

Композиції полівінілхлориду (пластикати) використовують для виготовлення шлангів (Ш-20-0); водо-, бензо-, атифризостійких трубок (ПВ-1, ПБ-1, ПБ-2, ПА-2); футерування гальванічних ванн (ПХ-1, ПХ-2); медичних трубок (Т-35, ПМ- 1/42, ПМ-2/42); ізоляційних трубок (Т-50, Э-40-1); виготовлення виробів литтям під тиском і екструзією (В-60М, В-70М, В-90М, В-90М-1); плиток для підлоги, тари для хімічно активних речовин тощо. Найбільший споживач полівінілхлориду та його композицій – кабельна промисловість. Їх споживання дозволяє заощаджувати свинець, каучук, натуральний шовк, забезпечує стійкість у різних агресивних середовищах та у 1,5...2,0 рази зменшує вагу кабелів.

Полістирол – тверда безколірна склоподібна речовина, яка пропускає до 90% променів видимого спектру. Стійкий до кислот, лугів, трансформаторного масла, гліцерину. У бензині та гасі набухає. Розчиняється в ароматичних і хлорованих вуглеводах, складних ефірах. Дуже крихкий.

За методами виготовлення полістирол буває суспензійний (ПСС), механічним (ПСМ) і спіненим (ПСВ). Його використовують для електро-, і радіодеталей (ПСМ-115, ПСМ-118), виробів побутового призначення (ПСС-501, ПСМ-118), плівок і листів(ПСМ-151, ПСС-550), тепло- та звукоізоляційних плит та декоративних виробів. (ПСВ-С, ПСВ-74Р, ПСВ- 74S) тощо. У маркуванні полістиролів ПСВ перша цифра - середня величина часток полімеру, друга вміст пороутворювача, літери – тип поверхневої обробки (Р – фосфати, S – похідні стеаринової кислоти, Х – само затухаючі ).

Для підвищення ударної міцності та еластичності полістиролів до їх складу вводять каучук і отримують сополімери. Їх використовують для виробництва виробів побутового призначення (УПМ - 325) корпусів приладів (УПС- 825Т), корпусів холодильників (УПМ-424), корпусів радіодеталей (УПМ-225, УПМ-523) тощо. У їх маркуванні перша цифра – ударна в’язкість кг/см², дві інші – десяті частки залишкового мономера, літера після цифр – метод переробки.

Ф енопласти – термореактивні, негорючі, термо-, атмосферо-, та кислотостійкі матеріали. Визначаються підвищеним коефіцієнтом тертя, високою стабільністю властивостей та низькою стійкістю у лугах. За методом виготовлення поділяються на резольні та новолачні . Поставляють у вигляді порошків і гранул. Смоли фенольні тверді та рідкі випускають марок СФ-010, СФ-018, СФ- 0110,СФ-0121 тощо різного призначення. Порошкові фенопласти (маси пресувальні фенольні) випускають типів: О – загального призначення, СП – спеціальні безамічні, Е – електроізоляційні, У – удароміцні, ВЧ – високочастотні, ВЛ – вологостійкі, Ж- жаростійкі, ВХ – вологохімстійкі, Ф- фрікційні, та МДП- магнітодіелектричні. Маркування порошкових фенопластів включає його тип, групу і марку. Наприклад:

ОЧ- 110-12, СП1-342-02, Е2-330-02, ВХ2-090-69, Ж5-010-78, ВЧ - 301 - 71

тип

група марка

Для підвищення ударної міцності виробів фенопласти армують волокнами бавовни і вуглецю, скловолокном тощо. Мають літерне маркування, наприклад МДП, ДСП – А , ДСП – Б- _э , ДСП-Б-_м , ДСП-Г, тощо.

Маленькі літери у кінці маркування позначають область використання : а – авіаційні, э – електротехнічні, м- деталі машин, т- деталі текстильних машин.

Амінопласти – (сечовино- та меламіноформальдегіди ). Відзначаються хорошою теплостійкістю (до +90С), прийнятними електроізоляційними властивостями, хорошою світлостійкістю, добре фарбуються, не токсичні і не мають запаху. Поставляють у вигляді порошків, гранул та волокнистих мас. В залежності від призначення і властивостей амінопласти випускають таких типів:

КФА - для виготовлення технічних і побутових виробів, що не контактують з харчовими продуктами;

МФБ – електротехнічні вироби і вироби, що контактують з харчовими продуктам;

МФВ, МФД, МФЕ – для електротехнічних виробів (В – з підвищеними електроізоляційними властивостями, Д – з підвищеною тепло- і дугостійкістю, Е – з підвищеною механічною міцністю, тепло- і дугостійкістю);

КБ – для виробів побутового електротехнічного призначення;

МБ – для виробів , що контактують з харчовими продуктами.

Фторопласти – фторовміщуючи похідні етилену, де атоми водню замінені галогенами (хлором або фтором). Якщо всі атоми водню замінені фтором утворюється сполука тетрафторетилен . В результаті полімеризації отримують політетрафторетилен відомий під назвою фторопласт – 4. Якщо в етилені три атоми водню замінені атомами фтору, а четвертий – атомами хлору утворюється сполука трифторхлоретилен . В результаті полімеризації отримують політрифторхлоретилен відомий під назвою фторопласт – 3. Відзначаються дуже високою хімічною стійкістю, широким діапазоном робочих температур (-250...+250С), дуже низьким коефіцієнтом тертя та високим діелектричними властивостями. Такі унікальні властивості обумовили дуже широке викоРистання фторопластів в різних галузях промисловості. Випускають у вигляді суспензійних матеріалів для створення захисного покриття (Ф-1, Ф-2СД, Ф-2МСД, Ф-3-СВ, Ф-4-ДУ тощо), виготовлення конденсаторної плівки (Ф-2Б, Ф-2МЕ), антифрикційних деталей(Ф-2- ЛД, Ф-2М-Е, Ф-4К20, Ф-4К15М5, Ф-4КС2), ізоляції кабелів і дротів (Ф-2-П, Ф-2М-А, Ф-2МБ, Ф-4Д-Ш) тощо.

Кремнійорганічні пресовочні матеріали – відзначаються підвищеними електроізоляційними властивостями, тепло- і дугостійкістю, широким діапазоном робочих температур (-60...+400С).

Являють собою композиції кремнійорганічних смол або їх модифікацій. Кремній органічні смоли використовують для створення антикорозійного захисно-декоративного покриття металовиробів (ОС-12-01, ОС-13-04, Ос-51-03), просочування та герметизації окремих деталей та електричних машин і приладів (УП-650Д, УП-563, К-115, КДПС-5-20, 5Н).

Поліаміди – тверді термопластичні смоли та матеріали на їх основі, що відзначаються високою поверхневою твердістю, міцністю при розтягуванні та згинанні, стійкістю до вуглеводів, жирів, масел, лугів. Вони розчиняються у фенолах, оцтовій і мурашиній кислотах, відзначається низьким коефіцієнтом тертя, задовільними діелектричними властивостями і не горять. Поліаміди широко використовують для виготовлення деталей конструкційного, електроізоляційного, та антифрікційного призначення (ПА-610-1-101, ПА-610-1-110, ПА-12-10, ПА-6Г-5), плівкових виробів (ПА-12-11,ПА-12-21-3), лаків і клеїв (ПА – спирторозчинні ).

Крім названих в якості сировинних пластмас використовують епоксидні смоли і компаунди (композиційні матеріали), (ЭД - 24, Э – 30, ЭА , УП – 643, ДГФ – 25, ТЭГ – 17, УП – 5-162-2 ), поліуретанові компаунди (виклад – 8П, виклад – 13 – 2М, виклад – 11К-3 ), матеріали на основі поліефірів, тощо.