7. За способом отримання розрізняють:
полімеризацію – реакція багаторазового з’єднання молекул одного мономера без
виділення побічних низькомолекулярних продуктів. Утворюваний полімер має такий же елементарний склад, що і вихідні мономери. В залежності від методу виділення полімера розрізняють способи полімеризації: блочний, суспензійний, емульсійний, у розчині та у газовій фазі. Отримують поліетилен, полівінілхлорид, поліізопрен, тощо. Якщо взаємодіють молекули двох і більше мономерів, то процес називають співполімеризацією.
поліконденсація – реакція багаторазового з’єднання молекул однакового або
різних мономерів, який супроводжується виділенням побічної продукції (води, спирту, аміаку тощо). Утворений полімер відрізняється за складом від вихідних мономерів. Отримують поліефіри, поліаміди, амінопласти тощо.
Пластмаси – тверді полімерні композиційні матеріали, які завдяки своїй пластичності, здатні під впливом тепла і тиску приймати та стійко зберігати набуту форму. Компоненти пластмас ( Рис. 8.2):
Високомолекулярні сполуки
Наповнювачі Каталізатори
Пластифікатор Антистатики
Стабілізатори Антипірени
Змащуючі речовини Фарбники
Газоутворювачі
(пороутворювачі)
Рисунок 8.2 Склад пластмас
смоли – високомолекулярні сполуки (полімери), які являються основою пластмас;
наповнювачі – надають пластмасі міцності, теплостійкості, підвищують електроізоляційні, фрікційні та антифрікційні властивості, знижують вартість пластмас. Вони бувають у вигляді органічних речовин (деревне борошно, целюлоза, бавовняні відходи тощо) та неорганічних (азбест, графіт, скловолокно тощо);
пластифікатори – збільшують еластичність, гнучкість і морозостійкість пластмас, зменшують їх крихкість (дибутилфталат, трикрезолфосфат тощо);
стабілізатори – уповільнюють старіння пластмас (феноли, газова сажа тощо);
антистатики – зменшують електризацію пластмас при виготовленні виробів і використанні та запобігають появі значного статичного заряду електрики;
антипірени – зменшують здатність горіти або запобігають загорянню пластмас;
газоутворювачі – речовини, які при нагріванні розкладаються, утворюючи газонаповнені пластмаси;
фарбники – використовують для виробництва кольорових пластмас.
Вироблювані пластмаси класифікують за певними ознаками:
За хімічною природою полімерів поділяють на класи:
Клас А – пластмаси на основі високомолекулярних сполук, отриманих ланцюговою полімеризацією (поліетилен, поліпропілен, вініпласт, полістирол тощо);
Клас Б – пластмаси на основі високомолекулярних сполук, отриманих поліконденсацією або ступінчастою полімеризацією (фенопласти, поліаміди, амінопласти тощо);
Клас В – пластмаси на основі хімічно модифікованих природних полімерів (целулоїд тощо);
Клас Г – пластмаси на основі асфальтів (бітумопласти).
2. За здатністю деформуватись при нагріванні поділяють на термопластичні та термореактивні.
3.За діелектричними властивостями – поділяють на неполярні (нейтральні) та полярні (електропровідні).
4.За фізико-механічними властивостями при звичайній температурі поділяють на жорсткі, напівжорсткі, м’які та еластичні.
5.За видами наповнювачів бувають з порошковим, волокнистим, листовим і газоповітряним наповнювачем або без них.
6. За призначенням пластмаси бувають:
силовими – призначені для виготовлення деталей, які сприймають навантаження;
удароміцними – призначені для виготовлення деталей, які працюють при ударних навантаженнях;
термо-, радіаційно-, тропіко-, вібро-, тепло-, звуко- і волого-стійкі, електроізоляційні, оптичні, декоративні тощо.
7. За використанням пластмаси бувають:
сировинні – випускають у вигляді гранул, порошків, таблеток для виготовлення виробів пресуванням, екструзією тощо;
конструкційні – випускають у вигляді листів, стержнів, пластин, плівок тощо, з яких різними методами обробки виготовляють заготовки та деталі.