Товарознавство вирішує такі основні задачі:

• визначення основних характеристик, що складають споживчі властивості товарів. Споживна властивість товару-властивість товару, яка обумовлює його корисність і здатність задовольняти потреби споживачів і проявляється в процесі споживання;

• формулювання принципів і методів вивчення товарознавства;

• вивчення властивостей та асортименту товарів;

• вивчення області застосування товарів та їх взаємозамінності;

• визначення основних напрямків, досягнень і перспектив науково-технічного прогресу в області виробництва і використання матеріальних ресурсів;

• вивчення умов і правил пакування, маркування, кодування, зберігання і транспортування продукції;

• забезпечення якості та кількості при поставках товарів;

• встановлення причин товарних втрат на етапах переміщення товарів;

• інформаційне забезпечення переміщення товарів від виробника до споживача при маркетингових дослідженнях ринку. Під методом товарознавства розуміють системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей їх прояву і збереження.

Товарознавство базується на таких принципах:

• безпека використання товарів при експлуатації;

• досягнення оптимального результату при переміщенні товарів від виробництва до споживання;

• сумісність товарів при експлуатації, зберіганні та транспортуванні;

• взаємозамінність товарів при їх використанні;

• систематизація товарів при їх ідентифікації, класифікації та кодуванні.

Товарна характеристика - сукупність відзначаючих властивостей або ознак конкретного товару чи групи товарів. До основних характеристик товару, як об'єктів комерційної діяльності, відносять:

1. Асортиментну характеристику. До неї відносять сукупність відзначаючих видових властивостей та ознак, що визначають призначення товарів і встановлюють принципову відмінність одного товару від іншого.

Асортимент товарів характеризується такими основними факторами:

1.1 Ширина асортименту – кількість товарів того чи іншого призначення;

1.2 Глибина асортименту – кількість різновидностей конкретного виду виробів або кількість позицій у кожній групі товарів. Наприклад, маємо 5 видів виробів, а кожний вид має 4 різновидності. Глибина асортименту – 54=20

1.3 Повнота асортименту – відношення фактичної кількості різновидностей товарів до його кількості за асортиментною специфікацією. Наприклад, передбачено 6 різновидностей, а маємо – 4:

6 – 100%

4 – х%

1. Якісну характеристику. До неї відносять сукупність видових споживчих властивостей та їх здатність задовольняти запити.

2. Кількісну характеристику. Під нею розуміють сукупність властивостей виражену порівнюваними фізичними величинами.

3. Вартісну характеристику. Яка залежить від цін на товари з врахуванням кон’юнктури ринку.

У сучасних умовах товарні характеристики і властивості товарів тісно пов’язані між собою. При вивчені будь-якої науки як і товарознавства, дуже важливо використати певний спосіб пізнання (методологію). З усіх існуючих методів пізнання у товарознавстві виділяють класифікацію товарів під якою розуміють упорядкований на основі певних ознак розподіл товарів на класи і дрібніші підрозділи, незалежні один від одного, або такі, що перебувають у логічній послідовності і підпорядкованості. Товар відзначається певними споживними властивостями, що створюють споживну вартість у товарі, яка являється предметом товарознавства. Кількісною оцінкою споживної вартості займається наука кваліметрія. Класифікація – логічний процес поділу будь-якої множини (предмети, властивості тощо) на категорії на підставі загальних ознак, що бувають залежними або взаємозалежними. У товарознавстві та торгівлі класифікують товари, їх властивості, показники якості тощо. Розвиток товарознавства, раціональна організація торгових процесів неможливі без поділу множини товарів на певні класифікаційні категорії від вищих до нижчих на підставі загальних ознак. Вищі ступені класифікації характеризуються термінами ”Розділ” і ”Клас”; середні – термінами ”Група” і ”Вид”. Використовують допоміжні терміни: ”Підрозділ”, ”Підклас”, ”Підгрупа”, ”Підвид”.

Клас товарів – множина товарів задовольняючих узагальнені групи потреб.

Підклас – множина товарів задовольняючих групи потреб, що мають певні відмінності.

Група товарів – підмножина товарів задовольняючих специфічні групи споживачів, що визначається особливостями сировини, матеріалів, конструкцій.

Підгрупа – підмножина товарів, що мають з групою основне призначення, але відрізняються від товарів інших груп притаманним тільки ним ознаками.

Вид товару – сукупність товарів, що відрізняються індивідуальним призначенням та ідентифікаційними ознаками.

Різновидність товару – сукупність товарів одного виду, що відрізняється рядом індивідуальних ознак.

Існує загальнодержавна, торговельна та учбова класифікація. Торговельна класифікація являється галузевою і використовується у торгово-операційному процесі з метою його полегшення і прискорення. Учбова класифікація передбачає більш зручне і послідовне вивчення товарознавства. У товарознавстві класифікація сприяє упорядкуванню термінології, полегшує вивчення асортименту та якості товарів і управління ними. Класифікація створює можливість оцінки стану і раціональність асортименту, асортимент окремих товарних груп, його відповідність попиту, прогнозувати розвиток асортименту. Класифікація дозволяє вивчати споживні властивості однорідних груп товарів, розробляти вимоги до них, групувати методи визначення та оцінки рівня якості. Групування товарів за спільністю властивостей підводить основу під встановленням оптимальних методів упакування, умов зберігання, транспортування і режимів експлуатації.

Ознаки класифікації товарів – властивості або характеристики товару за якими здійснюється класифікація. За призначенням всі товари поділяють на три групи:

• товари виробничо-технічного призначення для виробництва інших товарів;

• споживчі для особистого споживання індивідуальними споживачами;

• оргтехнічні для поліпшення організації адміністративно-управлінської діяльності.

Продукцію виробничо-технічного призначення класифікують за ознаками:

• За ступенем придатності до використання (сировина, напівфабрикати тощо);

• За ступенем укрупнення (номенклатури) (групова, видова, специфікована тощо);

• За характером і рівнем використання (первинна, відновлювана тощо);

• За призначенням у процесі виробництва (предмети праці та засоби праці);

• За видовим складом (металовироби, хімічні матеріали, інструмент тощо);

• За відповідністю рівню якості (продукція виготовлена за документами в яких визначені певні властивості та прецезійна);

Використовують два методи класифікації: ієрархічний та фасетний.

При ієрархічному методі послідовно розділяють множину (численність) між класифікаційними угрупованнями. Система будується на основі підлеглості нижчестоящих угруповань вищестоящим (Рис. 1.1)

Розрізняють поняття:

- ступінь класифікації - сукупність класифікаційних угруповань, виділяємих за характерними ознаками;

- глибина класифікації - кількість ознак класифікації;

Від кількості ступенів і глибини класифікації залежить її ємкість. Ієрархічний метод класифікації може бути суворо визначеним (коли передбачено певну кількість угруповань незалежно від їх наявності у даний момент) або довільним (коли кількість угруповань така як у наявності).

Рисунок 1.1. Схема ієрархічного метода класифікації

Цей метод дає можливість сортувати інформацію за відповідними класифікаційними ознаками, має резервні місця для нових угруповань, має високу інформаційну насиченість, необмежену ємкість системи, відзначається зручністю при вивчені груп та окремих об'єктів класифікації. Недолік його у тому, що ускладнено сортування інформації за ознаками, громіздкість та складність застосування ручної обробки інформації.

При фасетному методі (фр. Facette - "грань каменя") класифікуєма множина поділяється на незалежні одна від другої угруповання. Об'єкт класифікації являється

багатоаспектним, багатогранним і характеризується певним набором ознак, (Рис. 1.2)

В залежності від задач вирішуємих при класифікації одночасно

Рисунок 1.2 Схема фасетного метода класифікації

утворюється значна кількість товарних угруповань або комбінацій ознак з різних фасет (призначення матеріалів і устаткування, їх походження і виробництво, розміри та габарити і т.д.). Цей метод відзначається гнучкістю системи, зручністю користування, швидкістю орієнтування під час роботи, можливістю обмеження кількості ознак без втрати об'єктів класифікації, застосування ЕОМ при формуванні та роботі з системою, вільним введенням нових об'єктів. Недолік у тому, що неможливо виділити взаємозв'язок між об'єктами та неповне використання ємкості.

При створенні системи класифікації необхідно дотримуватись таких правил:

- система повинна бути науково-обгрунтованою і мати практичне значення;

- поділ множини об'єктів (численності) треба починати з найбільш загальних ознак;

- для кожного ступеня можливе використання тільки однієї ознаки;

- необхідно забезпечити можливість кодування при використанні ЕОМ у роботі з класифікаторами.

Будь-який товар класифікують не за однією ознакою, а за трьома-п'ятьма і більше. Тому повне найменування буде дуже складним. Це створює ряд незручностей, особливо при оформленні документації. Тому у виробництві та торговій практиці (особливо для виробів легкої промисловості) найменування виробів замінюють спеціальним позначенням - артикулом (від. лат. articulus - тип виробу, товару). Він являється умовним груповим класифікаційним поняттям яке характеризує сукупність ознак якогось певного виробу (форму, розмір, зовнішній вид, матеріал, оздоблення і т.п.). Кожний артикул виробу має певний шифр, який складається з літер та цифр підібраних за певним принципом. Наприклад, артикули спортивного взуття складаються з п'яти цифр і двох літер. Перші три цифри позначають вид взуття та особливості моделі, четверта цифра - статево-вікове призначення, п'ята цифра - метод кріплення і матеріал підошов. Перша літера позначає колір верха, а друга — матеріал верха. Так артикул 13600ЧЮ означає: ботинки для хокею з шайбою (136), чоловічі (0), прошивні на шкіряній підошві (0), верх з чорної (Ч) юхті (Ю).

Застосування систем класифікації зв'язане з кодуванням об'єктів класифікації.

Кодування - складання і привласнення кода класифікаційному угрупуванню (об'єкту класифікації) з метою їх ідентифікації.

Код - знак (сукупність знаків) для позначення угрупування або об'єктів класифікації. Для формування структури кода використовують цифри, літери або їх сполучення, штрихи у комбінації з пробілами. Застосовують алфавіти кодів:

- цифровий

- літерно-цифровий

- штриховий

Н абуває широкого використання штриховий код створений у 1973 році у США-UPC (Universal Product Code) і удосконалений у 1977 році європейським артикулом (EAN-Evropean Article Numbering) (Рис. 1.3 ) Він являє собою комбінацію послідовно розташованих штрихів і проміжків між ними, розміри та розташування яких встановлені певними правилами (ДСТУ 3147-95).

Номер позиції кодів

13

12

11

10

9

8

7

6

5

4

3

2

1

ΕΑΝ- 13 (повний)

Р1

Р2

РЗ

XI

Х2

ХЗ

Х4

Х5

Х6

Х7

Х8

Х9

Κ

Е AN- 8 (скорочений)

Р1

Р2

РЗ

XI

Х2

ХЗ

Х4

Κ

Рисунок 1.3. Штриховий код ЕАN

Розшифровка PI…РЗ - префікс (прапор країни)

позначень Х1...Х9 - національна частина символу, яка позначає

виробника та код товару, що ідентифікується

Κ - контрольна цифра

Контрольну цифру використовують для контролю правильності зчитування штрихів сканером. Порядок розрахунку контрольної цифри:

для коду варіанту ΕΑΝ-13; Наприклад: 6425001234560

1. Складаємо цифри які стоять на парних позиціях коду: 4+5+0+2+4+6=21

2. Результат множимо на 3: 21*3=63

3. Складаємо цифри які стоять на непарних позиціях коду: 6+2+0+1+3+5+0=17

4. Складаємо результати 2-ї та 3-ї дії: 63+17=80

5. Контрольне число являє собою різницю між кінцевою сумою та ближчим до неї числом кратним 10: 90-80=10

для коду варіанту Е AN-8. Наприклад: 84139273

1. Складаємо цифри які стоять на непарних позиціях коду: 8+1+9+7=25

2. Результат множимо на 3: 25*3=75

3. Складаємо цифри які стоять на парних позиціях коду: 4+3+2+3=12

4. Складаємо результати 2-ї та 3-ї дії: 75+12=87

5. Контрольне число представляє собою різницю між кінцевою сумою та ближчим до неї числом кратним 10: 90-87=3

Як правило, код країні видає Асоціація ЕАN. Список штрих-кодів постійно доповнюється та оновлюється. Найчастіше зустрічаються:

Німеччина 400…440 Україна 482

Японія 45,49 Великобританія та

Північна Ірландія 50

Китай 690 Греція 52

Польща 590 Португалія 56

Гонконг 489 ПАР 60

Південна Корея 880 Фінляндія 64

Бельгія та Люксембург 54 Норвегія 70

США та Канада 00…09 Швеція 73

Чилі 780 Швейцарія 76

Мексика 750 Росія 460

Австралія 93 Італія 80…83

Нідерланди 87 Іспанія 84

Послідовність розташування знаків у коді визначається його розрядом, а кількість знаків у коді без врахування пробілів – його довжиною. Застосовують методи кодування:

- порядковий;

- серійно-порядковий;

- послідовний (ієрархічний);

- паралельний (фасетний).

Кожен метод кодування має як переваги так і недоліки. Методи класифікації і кодування застосовують при створені класифікаторів, які являють собою затверджений офіційний документ з систематизованим переліком найменувань і кодів груп та об’єктів класифікації. В Україні розроблений Класифікатор продукції України який адаптований до аналогічних закордонних класифікаторів і охоплює всю продукцію на яку поширюється діючі стандарти, технічні умови та рівноцінні документи.

Найважливішим характерним угрупуванням являється асортимент (фр. assortiment) під яким розуміють склад, співвідношення різних виробів продукції підприємства, галузі виробництва або в певній групі товарів.

Номенклатура промислової продукції – систематизований перелік продукції у натуральному виразі з встановленими кодами позицій використовуємих при автоматизованій обробці інформації, що пропонується до продажу конкретним суб‘єктом ринку . Продукцію виробничо-технічного призначення класифікують за ознаками:

1. За ступенем придатності до використання:

• сировина

• матеріали

• напівфабрикати

• комплектуючі вироби

• кінцева продукція

2. За ступенем укрупнення (номенклатури):

• групова (укрупнена)

• видова

• внутрішньовидова

3. За характером і рівнем використання:

• первинна

• вторинна

• відновлювана

• відтворювана

• традиційна

• відходи виробничі та невиробничі, утилізовані

4. За призначенням у процесі виробництва:

• предмети праці:

• матеріали основні та допоміжні

• паливо та мастильні матеріали

• засоби праці:

• устаткування

• інструменти

5. За видовим складом:

• матеріали та металовироби

• паливо та мастильні матеріали

• хімічні матеріали

• будматеріали

• устаткування

• інструменти

6. За відповідністю рівню якості:

• продукція, виготовлена у відповідності з стандартами, технічними умовами, зразками та іншими нормативними документами

• прецезійна (особливо високоточна) продукція