10.4 Мастильні матеріали Мастильні матеріали – продукти переробки нафти або різні синтетичні речовини. Їх вводять між поверхнями що труться для зменшення сили тертя та уповільнення зносу.

Крім цього вони захищають матеріали від корозії, охолоджують поверхні тертя видаляють продукти зносу, виконують функції робочої рідини в гідравлічних системах, працюють як теплоносії тощо.

За походженням мастильні матеріали бувають органічними, неорганічними та елементоорганічними (складаються з органічних та неорганічних речовин ) а за агрегатним станом - рідкими, консистентними і твердими ( Рис. 10.9 ).

За призначенням вони поділяються на:

• моторні: універсальні;

для бензинових двигунів;

для дизельних двигунів.

• турбінні: газотурбінні;

загального призначення.

• трансмісійні: для механічних передач;

для гідромеханічних передач;

для гідростатичних передач.

• індустріальні: загального призначення.

• різного призначення: компресорні;

циліндрові;

ізоляційні;

консерваційні;

технологічні;

білі.

Рис унок 10.9 Класифікація мастильних матеріалів.

Мастильні матеріали які при нормальній температурі (+ 20⁰ С) знаходяться у рідкому стані називають оливами. Їх класифікують за певними ознаками.

Спосіб виготовлення мастил впливає на певні властивості і визначає область їх використання:

Дистилятні - продукти перегонки мазуту ;

Залишкові— очищені залишки перегонки нафти після виділення всіх видів моторного палива. Найпростіший представник - очищений мазут ;

Компаундовані ( змішані, комплексні) - суміш дистилятних і залишкових масел;

Полімеризаційні (синтетичні) - органічні або елементоорганічні високомолекулярні сполуки (кремнійорганічні, поліметилсілоксанові, поліметил- фенілсілоксанові тощо);

Регенеровані - матеріали з відновленою якістю відпрацьованих масел. За складом і фізико - хімічними властивостями вони наближаються до базових.

Мастильні матеріали які при нормальній температурі знаходяться у мазеподібному стані, а при нагріванні переходять у рідкий називають консистентними (пластичними) змазками (мастилами) (від лат. сonsisto-гуснути).

Їх класифікують за температурою краплепадіння та за призначенням (Рис.10.10).

Рисунок 10.10 Класифікація консистентних (пластичних) змазок.

Тверді змазки (мастила) використовують для змащування механізмів, що працюють у вакуумі при температурах від -70⁰С до + 500⁰С, кріогенних рідинах (зріджений кисень, азот тощо), в агресивному середовищі, в устаткуванні де присутність рідких або консистентних мастильних матеріалів не припустимі (харчове обладнання, електронні прилади тощо).

10.4.1 Рідкі мастильні матеріали

Найважливішими властивостями та якісними характеристиками рідких мастильних матеріалів являються :

• маслянистість ;

• хімічна стійкість ;

• температура застигання;

• коксуємність;

• температура спалахування ;

• зольність;

• в'язкість та її залежність від температури ;

• наявність механічних домішок ;

Для характеристики рідких мастильних матеріалів користуються одиницями кінематичної та динамічної в'язкості яку визначають при температурі +100, +50, -15, -20, -35°С Для мастильних матеріалів які працюють в широкому діапазоні температур дуже велике значення має залежність в'язкості від температури. Вона характеризується індексом в'язкості або температурно -- в'язкізним коефіцієнтом:

И_в = В₅₀ : В₁₀₀ ; К = (В_о – В₁₀₀) : В₅₀

де В₀ В₅₀, В₁₀₀ - в'язкість випробуємого матеріалу відповідно при 0, +50, +100°С.

Маслянистість (змащувальна здатність, липучість) - здатність мастильного матеріалу прилипати до твердої поверхні та утворювати на ній тонку міцну маслянисту плівку. Ця характеристика дуже важлива для механізмів які працюють при великих навантаженнях і малих швидкостях.

Температура застигання - здатність гуснути при низьких температурах. Визна-чається як температура при якій досліджуваний мастильний матеріал гусне так, що при нахилі пробірки на 45° його рівень залишається нерухомим протягом 1 хвилини. Цю характеристику враховують при транспортуванні, зберіганні та заправці систем змащування.

Хімічна стійкість (стабільність) - здатність не окислюватись під впливом температур вищих за +50°С і кисню повітря. Утворені продукти окислення змінюють склад і погіршують якість мастильних матеріалів.

Коксуємість - здатність мастильних матеріалів утворювати кокс під впливом високих температур і тиску без доступу повітря.

Температура спалахування - температура при якій пари мастильних матеріалів утворюють із повітрям суміш яка спалахує при контакті з полум'ям Ця характеристика визначає умови зберігання та використання мастильних матеріалів.

Зольність - тверді продукти згоряння дрібні частки яких прискорюють знос поверхонь тертя. Ця характеристика жорстко обмежена і знаходиться у межах 0,005...0,2%.

Механічні домішки - викликають швидке руйнування поверхонь тертя. Вони складаються з мінеральних часток та металевого пилу. Для високоякісних мастильних матеріалів їх присутність недопустима.

Волога, лужні, кислотні та сірчані сполуки - викликають корозію металевих деталей. Наявність кислотних і лужних сполук характеризується кислотним числом, яке показує кількість їдкого калію необхідного для нейтралізації кислих сполук.

Для підвищення експлуатаційних властивостей мастильних матеріалів до їх складу вводять присадки. За призначенням вони поділяються на групи:

В’язкізні – для поліпшення в’язкізних характеристик мастильних матеріалів: КП-20 (концентрований розчин поліізобутилена в індустріальному маслі И 12А(И-Л-А-22)), вініпол (продукт полімеризації вінілбутиленового ефіра), поліметакрелати В-І та В-2 (продукти полімеризації ефірів метакрилової кислоти);

Маслянисті - для поліпшення мастильних властивостей: олеїнова, стеаринова та інші жирні кислоти, кісткове або рицинове масло, природні жири тощо;

Депресорні - для пониження температури застигання мастильних матеріалів: АФК (триалкілфенолят кальцію у розчині масла), А₃НИИ - ЦИАТИМ - 1 (хлорований парафін з фенолом), ПМА _д (продукт полімеризації ефірів метакрилової кислоти);

Миючі – (антинагарні) - для попередження утворення нагара, коксів тощо: СБ-3 та СК-3 (барієва та кальцієва солі суфокислот), АСК (розчин алкісаліцілата кальцію), АСБ-50 (розчин алкілсаліцілата барію) тощо;

Антиокислювальні – для підвищення хімічної стабільності мастильних матеріалів: ДФ - 1 (розчин диалкілдитиофосфата барію у веретенному маслі), ДФ-11 (розчин диалкілдитиофосфата цинку у веретенному маслі), АзНИИ-10, АзНИИ-11 тощо;

Багатофункціональні – багатокомпонентні композиції.

Асортимент рідких мастильних матеріалів складають:

Моторні оливи призначені для зменшення зносу деталей двигунів внутрішнього згоряння, зниження втрат енергії на тертя та виконують функції охолоджувача між поршневими кільцями і стінками циліндрів. В залежності від типу двигуна вони поділяються на автомобільні (карбюраторні та дизельні), авіаційні, автотранспортні та реактивні. Масла в двигунах внутрішнього згоряння працюють в умовах динамічної зміни температури і тиску. Тому до них ставлять вимоги стабільності, оптимальної в'язкості, високої температури спалаху, низької кислотності та зольності.

Випускаємі автомобільні оливи класифікують за ступенем форсованості двигуна та за в'язкістю при +100°С (табл. 10.17). Для моторних олив в’язкість регламентують при температурах +100, +50, 0°С.

Групи олив призначені:

А – нефорсовані двигуни і містять незначну кількість анти окисних і депресорних присадок;

Б – малофорсовані двигуни і містять мийні та антиокисні присадки (3…5%);

В – середньофорсовані двигуни і містять мийні, антиокисні та протипінні присадки (4…7%);

Г – високофорсовані двигуни і містять мийні, антиокисні та протипінні присадки (7…12%);

Д – високофорсовані дизельні двигуни, що працюють у важких умовах і містять комплекс присадок (18…25%);

Е – тихохідні дизельні двигуни, що працюють на паливі з високим вмістом сірки (до 3,5%) і мають спеціальну систему змащування. Містять комплекс присадок (18…25%) з високою лужністю.

Всі автомобільні моторні оливи маркують літерою "М" (моторне), цифрою класу в'язкості літерою групи та цифровим індексом призначення: “1”- для карбюраторного, "2" - для дизельного. Якщо у маркуванні немає цифрового індексу призначення, то така моторна олива призначена як для карбюраторних, так і дизельних двигунів. Наприклад:

М12В₁

індекс призначення

група призначення

в'язкість при +100°С. сСт

М20Г: автомобільна моторна олива з в'язкістю 20сСт при +100°С призначена для високофорсованих карбюраторних і дизельних двигунів.

Моторні оливи загущенні присадками для збільшення в'язкості додатково класифікують по в'язкості при температурі -18 ⁰С і поділяють на класи: клас 4з - в'язкість 1300,..2500 сСт та клас 6з - в'язкість 2600... 10400 сСт.

Наприклад: М –4₃/6В₁- автомобільна моторна олива для карбюраторного середньофорсованого двигуна класу в'язкості 4з при температурі -18 С і в'язкістю 6 сСт при+100°С.

Авіаційні моторні оливи відзначаються підвищеною якістю. Вони не повинні мати легкокиплячі та високов'язкі фракції. Вони мають літерноцифрове маркування: М-моторне, С-селективної очистки, К-кислотної очистки, цифра (цифри) - в'язкість, сСт. Їх асортимент включає: оливи для поршневих двигунів: МС-14, МС-20. МК-22 тощо; оливи для газотурбінних, турбореактивних і турбогвинтових двигунів: МК-8. МС-6, ВНИИНП-7, МН-7Д тощо.

Моторні оливи у США і країнах Західної Європи класифікують за в’язкістю (класифікація SAE – американська асоціація інженерів-автомобілістів). Експлуатаційні властивості моторних олив за цією класифікацією визначають за показниками АРІ (асоціація інженерів американського інституту нафти) та АСЕА (асоціація європейських виробників автомобілів).

Класифікація SAE за маслянистістю і текучістю поділяє оливи на літні, зимові та всесезонні таких марок:

• літні: SAE20, 30, 40, 50, 60

• зимові: OW, SW, 10W, 15W, 20W, 25W (W – “winter” зима)

Цифри у маркуванні – в’язкість у секундах сейболта при t = + 98,9°С для літніх, та t = -17,8°С для зимових марок.

Всесезонні (загущені) оливи маркують дробом або через дефіс: SAE 10W-50,

SAE 15W/40 тощо.

Рекомендуються певні температурні границі використання всесезонних моторних олив (Рис. 10.11)

SAE OW-30

SAE OW-40

SAE 5W-30

SAE 5W-40

SAE 10W-30

SAE 10W-40

SAE 15W-40

SAE 20W-40

SAE 30

- 30 -25 -20 -15 -10 -5 0 5 10 15 20 25 30 35 40 45

Рисунок 10.11 Рекомендуємі температурні діапазони використання моторних олив

pізної в’язкості по SAE

Оливи в’язкістю більшій за 60W в автомобільних двигунах не використовують.

Класифікація API (за якістю та за умовами експлуатації поділяє оливи на дві категорії:

S (сервіс) – для бензинових двигунів;

C (комерційна) – для дизельних двигунів.

Оливи категорії S залежно від умов роботи двигуна поділяються на класи А, В, С, D, E, F, G (Табл. 10.21). Це дозволяє підібрати сорт оливи, що відповідає віку та умовам роботи двигуна.

Таблиця 10.21

Класифікація моторних олив за АРІ

Класифікаційні категорії двигунів
Бензинові двигуни (категорія S)		Дизельні двигуни (категорія С)
Класи	Характеристика двигунів	Класи	Характеристика двигунів
SA SB SC SD SE SF SG SH SI	Працюють у легких умовах. Працюють при помірних навантаженнях . Двигуни випуску до 1964 року, що працюють у важких умовах. Двигуни випуску до 1968 року, що працюють у важких умовах. Двигуни випуску до 1972 року, що працюють у важких умовах. Двигуни іноземного виробництва випуску 1980-1989 року, всі вітчизняні автомобілі. Двигуни європейських та американських автомобілів випуску 1989-1993 років та японських випуску 1989-1995 р. Двигуни європейських, американських автомобілів випуску 1993-1996 років та японських випуску після 1995 р. Двигуни європейських та американських автомобілів випуску після 1996 року.	CA CB CC CD CD(II) CE CF CF-2 CF-4 CG-4	Працюють при помірних навантаженнях на малосірчистому паливі. Без наддуву, що працюють при підвищеному навантаженні на сірчистому паливі. З помірним наддувом, що працюють у помірних умовах. Двигуни легкових автомобілів випуску до 1993 року з одним турбонадувом. Та саме для двохтактних двигунів. Двигуни вантажних автомобілів випуску до 1983 року з наддувом, що працюють у важких умовах. Двигуни легкових автомобілів з одним або двома наддувами випуску з 1993 року. Та саме для двохтактних двигунів. Високонавантажені двигуни вантажних автомобілів випуску до 1994 року. Високонавантажені двигуни вантажних автомобілів випуску після 1994 року.

За АРІ оливи маркують літерами: АРІСА, АРІСВ, АРISF тощо.

Універсальні оливи придатні як для без бензинових, так і дизельних двигунів: APISG/CD, APISI/CF (маркування у чисельнику – переважне використання).

Класифікація АСЕА (за експлуатаційними властивостями) поділяє оливи за призначенням на класи (Табл. 10.34):

А – для бензинових двигунів легкових автомобілів;

В – для дизельних двигунів легкових автомобілів;

Е – для дизельних двигунів вантажних автомобілів.

Таблиця 10.34

Класифікація моторних олив за АСЕА (2002 р.)

Клас	Категорія олив		Область використання і властивості оливи
Бензинові двигуни легкових автомобілів
А	А1-02 А2-96 випуск 3 А3-02 А-4 А5-02	Двигуни, що працюють на малов’язких (при температурі ≥150°С) оливах. Більшість помірно форсованих двигунів з нормальним інтервалом заміни олив. Високофорсовні двигуни та (або) при збільшених інтервалах заміни олив. Важкі умови експлуатації. Зарезервована для перспективних двигунів із безпосереднім впорскуванням бензину в камеру згорання. Високофорсовані двигуни, що працюють на малов’язких (при температурі ≥150°С) оливах.
Дизелі легкових автомобілів і автофургонів
В	В1-02 В2-98 випуск 2 В3-98 випуск 3 В4-02 В5-02	Дизелі, що працюють на малов’язних (при температурі ≥150°С) оливах. Більшість дизелі двигунів (переважно з роздільною камерою згорання) з нормальним інтервалом зміни олив. Високофорсовні дизелі та (або) при збільшених інтервалах заміни олив. Всесезонне використання малов’язких олив. Важкі умови експлуатації. Дизелі з безпосереднім впорскуванням палива. Дизелі,що працюють на малов’язких (при температурі ≥150°С) довгопрацюючих оливах стійких до деструкції.
Дизелі вантажних автомобілів
Е	Е2-96 випуск 4 Е3-96 випуск Е4-99 випуск 2 Е5-02	Більшість дизелів, що працюють у середніх і важких умовах експлуатації з нормальним інтервалом заміни олив. Дизелі, що працюють у важких умовах і забезпечують вимоги Евро 1 та Евро 2 по викидам токсичних речовин. Оливи мають високі миючі властивості та високу стійкість до старіння Високофорсовані дизелі, що працюють у особливо важких умовах і забезпечують вимоги Евро 1, Евро 2 та Евро 3 по викидам токсичних речовин. Високофорсовані дизелі, що працюють у особливо важких умовах і забезпечують вимоги Евро 2 та Евро 3 по викидам токсичних речовин.

для бензинових двигунів легкових автомобілів випускаємих після 1996 року

Олива екстракласна для бензинових двигунів швидкісних легкових автомобілів

Код погодження Mersedes-Benz для автомобілів випуску до 1999 року.

Всесезонна

Таблиця 10.23

Порівняльна характеристика моторних олив

Клас в’язкості		Група
По ГОСТ 17479. 1 – 85	По SAE	По ГОСТ 17479. 1 – 85	По АРІ
33 43 53 63 6 8 10 12 14 16 20 24 33/8 43/6 43/8 43/10 53/10 53/12 63/10 63/14 63/16	5 100 15 20 20 20 30 30 40 40 50 60 5W-20 10W-20 10W-20 10W-30 15W-30 15W-30 20W-30 20W-40 20W-40	А Б Б1 Б2 В В1 В2 Г Г1 Г2 Д1 Д2 Е1 Е2	SB SC/CA SC CA SD/CB SD CB SE/CC SE CC CF CD SG CF-4

Індустріальні оливи призначенні для змащування пар тертя і підшипників металообробних верстатів, промислового обладнання, контрольно- вимірювальної апаратури. Їх використовують в якості робочої та загартовуючої рідини та для виготовлення пластичних мастильних матеріалів. За призначенням вони поділяються на групи:

Л - легконавантажені вузли, шпінделі, підшипники;

Г - гідравлічні системи;

Н - направляючі ковзання;

Т - важковантажені механізми (зубчасті передачі, підшипники). За експлуатаційними властивостями вони поділяються на підгрупи:

А - нафтові оливи без присадок для машини і механізмів промислового устаткування, умови роботи яких не вимагають антиокислювальних та антикорозійних властивостей;

В - нафтові оливи з антиокислювальними та антикорозійними присадками для машин і механізмів промислового устаткування умови роботи яких пред'являють підвищені вимоги до антиокислювальних та антикорозійних властивостей;

С - нафтові оливи з антиокислювальними, антикорозійними та протизносними присадками для машин і механізмів промислового устаткування умови роботи яких вимагають антиокислювальних, антикорозійних та протизадирних властивостей;

Д - нафтові оливи з антиокислювальними, антикорозійними, протизносними та протизадирними присадками для машин і механізмів промислового устаткування з підвищеними вимогами до антиокислювальних, антикорозійних, протизадирних і протизносних властивостей;

Е - нафтові оливи з протистрибковими присадками для машин і механізмів промислового устаткування умови роботи яких вимагають підвищених вимог до антиокислювальних і проти стрибкових (переміщення без ривків) властивостей.

До введення нового стандарту маркування індустріальних олив було літерно- цифровим: И - індустріальне, А - без присадок, цифри – середнє значення в'язкості при +50°С (сСт).

Наприклад: И - 12А, И - 20, И - 25А тощо. За новим стандартом маркування складається з літерних позначень групи і підгрупи та класу в'язкості (табл.. 10.21,10.22)

Таблиця 10.22

Маркування індустріальних олив

Старе маркування	Маркування по ГОСТ 17497.4-87	Старе маркування	Маркування по ГОСТ 17497.4-87
И-5А И-8А И-12А И-20А И-30А И-40А, И-50А ИГП-2 ИГП-4 ИГП-6, ИГП-8 ИГП-14 ИГП-18 ИГП-30, ВНИИНП-403 ИГП-38, ИГП-49, ВНИИНП-406	И-Л-А-7 И-Л-А-10 И-Л-А-22 И-Г-А-32 И-Г-А-46 И-Г-А-68 И-Л-С-3 И-Л-С-5 И-Л-С-10 И-Л-С-22 И-Г-С-32 И-Г-С-46 И-Г-С-68	ИГП-72 ИГП-91 ИГП-114 ИНСП-40 ИНСП-65 ИНСП-110 ИГНСП-20 ИГНСП-40 ИГП-152, ИГП-182 ИРП-40, ИГП-40 ИСП-75, ИСП-65 ИРП-150, ИСП-110 ИТП-200 ИТП-300	И-Г-С-100 И-Г-С-150 И-Г-С-220 И-Н-Е-68 И-Н-Е-100 И-Н-Е-220 И-ГН-Е-32 И-ГН-Е-68 И-Т-С-320 И-Т-Д-68 И-Т-Д-100 И-Т-Д-220 И-Т-Д-460 И-Т-Д-680

2

Трансмісійні оливи призначені для змащування циліндричних, конічних, гіпоїдних та черв'ячних передач в коробках швидкості, ведучих мостах, механізмах рульового управління та в гідравлічних приводах машин і механізмів. Всі трансмісійні оливи випускають з присадками. Цифри у маркуванні - середнє значення в'язкості при +50⁰С (сСт). Наприклад: ТАП - 15В, ТАД - 17И тощо. Якісні характеристики визначаються зольністю, вмістом сірки та температурою застигання.

Нова система маркування включає такі показники:

• класи: за рівнем в‘язкості (сСт) при температурі +100⁰С. Вони бувають - 9,12,18,34;

• групи: за експлуатаційними властивостями бувають 1, 2, 3, 4, 5. Чим більший порядковий номер, тим складніші умови експлуатації:

ТМ-1 (нігроли) – мінеральні оливи без присадок;

ТМ-2 (для коробок передач) – мінеральні оливи з протизношувальними присадками;

ТМ-3 (для важконавантажених передач) – мінеральні оливи з протизадирними присадками;

ТМ-4 (для гіпоїдних передач) – мінеральні оливи з протизадирними присадками високої ефективності;

ТМ-5 (високонавантажені гіпоїдні передачі) – мінеральні оливи з протизадирними присадками високої ефективності;

т рансмісійна олива група клас в’язкості

Трансмісійні оливи у США і країнах Західної Європи класифікують за такими показниками:

• за в’язкістю (класифікація SAE) поділяють на шість класів: 75W (9сСт), 80W (12сСт), 85W, 90W (18сСт), 140W (34сСт), 250W. Оливи з підвищеними противозадирними властивостями маркують літерами EP (Extreme Pressure) або HD (Heavy Duty);

• за умовами експлуатації (за класифікацією АРІ) поділяють на шість груп з врахуванням різниці в конструкції вузлів трансмісії: GL-1 (TM-1), GL-2 (TM-2), GL-3 (TM-3), GL-4 (TM-4), GL-5 (TM-5), GL-6. Оливи GL-5 та GL-6 універсальні. Оливи, що відповідають специфікаціям війскових відомств (поширюється на оливи класів GL-4 та GL-5) маркують :MIL-L-2105, MIL-L-2105C.

Компресорні оливи – призначені для змащування поршневих і ротаційних компресорів і холодильних агрегатів. Вони працюють при високих температурах (+200…220⁰С) і тиску (15,0…20,0 МПа). Це вимагає високої термоокислювальної стабільності, хороших антинагарних і антикорозійних властивостей. Оливи для компресорів холодильників працюють в умовах постійної зміни температури та тиску і тому повинні мати низьку температуру застигання, не викликати корозії кольорових металів і мало змінювати в’язкість при коливаннях температури.

За умовами застосування компресорні оливи поділяють на групи 1, 2, 3, 4. Чим жорсткіші умови експлуатації тим вищий порядковий номер групи.

Маркування компресорних олив літерно – цифрове. Наприклад:

К 2 – 24, К 4 – 20 тощо.

Для турбокомпресорів використовують турбінну оливу Т_П-22_С і спеціальну компресорну К_п - 8_С.

М аркування компресорних олив для холодильників включає позначення типу холо-дильника (аміачний або фреоновий) та в'язкість при +50°С (_сСт). Наприклад: ХА-23, ХА-30, ХФ12-16, ХФ12-18, ХФ22-24 тощо.

Холодильник фреоновий

а міачний

Турбінні оливи призначені для змащування та охолодження підшипників парових і газових турбін, турбокомпресорів і електрогенераторів.

М аркування літерно - цифрове (інколи у вигляді торгової марки): Т -турбінне, П- з присадками, цифри - в'язкість при +50°С (сСт). Наприклад: Т-22, Тп-22, Т-46, Тп-46, Иввиоль - 3 тощо. У маркуванні можуть вказувати марку присадки.

Н априклад: Тп-22Х.

хінізарін

Оливи для гідромеханічних передач виконують функції:

— передають до механізму потужність , що розвивається двигуном;

— змащують вузли гідропередачі;

• змащуючої та робочої рідини систем автоматичного управління;

• робочого середовища у фрікційних муфтах і гальмах;

• охолоджуючого середовища в гідропередачах.

Випускають такі оливи для гідромеханічних передач:

марка А: для гідротрансформаторів та автоматичних коробок передач;

марка Р : для систем гідропідсилювача руля та гідрооб'ємних передач;

МГТ: для гідромеханічних коробок передач та інших гідропередач.

Робочі рідини для гідравлічних систем бувають нафтовими, синтетичними та водно- гліколевими. Нафтові робочі рідини (гідравлічні оливи) залежно від експлуатаційних властивостей поділяють на групи А, Б, В.

Залежно від в'язкості при температурі + 100°С їх поділяють на класи в'язкості (сСт) : 5, 7, 10, 15, 22, 32, 46, 68, 100, 150. Вони мають літерно - цифрове маркування. Наприклад:

М Г - 15 - Б, МГ - 46 -В,МГ-5 - Б, МГ - 22 - А тощо.

мінеральна гідравлічна група експлуатаційних властивостей

олива клас в'язкості, сСт