10.2.2 Продукти переробки твердого палива.

Використовують фізико-механічні та фізико-хімічні методи переробки твердого палива.

До фізико-механічних методів відносять:

Збагачення. Здійснюється для дрібного вугілля (розмір часток І...2мм) флотацією. Використовують воду з добавками мінерального масла. Частки вугілля змочуються маслом. До них прилипають пухирці повітря і утримують їх на поверхні, а пуста порода осідає ва дно.

Сортування - розділення суміші кусків різних розмірів грохоченням на класи.

Пилоприготування. Спалювання палива у пиловидному стані (розмір часток 0,3... 0,5 мм) дозволяє економно та ефективно використовувати низькоякісне паливо. Пилоприготування здійснюють на спеціальних млинах

Брикетування — процес перетворення паливної дрібноти у шматки певних розмірів. Здійснюють пресуванням з добавками зв'язуючих або без них.

До фізико-хімічних методів відносять:

Коксування — процес термічної переробки вугілля, торфу, горючих сланців або продуктів нафтохімії при температурі 950..1050°С без доступу повітря в спеціальних печах (коксових) з метою отримання коксу та побічних продуктів: коксового газу, кам'яновугільної смоли, аміачної води тощо. Найбільш відомий кам’яновугільний кокс який використовують у доменному виробництві, кольоровій металургії та хімічній промисловості (виробництво водню, синтетичних каучуків тощо).

Напівкоксування - процес термічної переробки твердого палива при температурі 500...550°С в спеціальних печах без доступу повітря з метою отримання побутового та енергетичного палива і побічних продуктів: газового бензину та первинної смоли.

Вуглепаління -, процес термічної переробки деревини без доступу повітря при температурі 350...600°С з метою отримання деревного вугілля яке використовують для високоякісних металургійних процесів, як побутове паливо, у медицині тощо.

Виробництво рідкого палива Відомо декілька способів які дозволяють переробляти низькоякісне тверде паливо з метою отримання моторного палива (бензинів) і коксу. Враховуючи, що вартість нафти зростає швидше за вартість твердого палива таке виробництво стає конкурентноздатним.

І0.2.3 Зберігання та транспортування твердого палива.

Викопне тверде паливо - відносно нестійкий продукт який при зберіганні окислюється, змінює свій хімічний склад за рахунок зменшення вмісту вуглецю і водню, що призводить до пониження теплоти згоряння. Процеси окислення супроводжуються втратою міцності кусків палива та підвищенням температури. Через це паливо нагрівається, а при недостатньому відводі тепла може відбутися самозапалювання. Схильність до самозапалювання (хімічна стійкість) залежить від віку палива: чим старіше, тим більше стійке.

За схильністю до самозапалення викопне вугілля поділяють на групи:

1 - найбільш стійке до окислення. При зберіганні не самозапалюються (антрацити);

2 - стійке до окислення. Самозапалюється дуже рідко (кам'яне вугілля марки Д);

3 - середньої стійкості до окислення і самозапалювання (буре вугілля);

4 - низької стійкості до окислення, схильне до самозапалювання (суміші вугілля різних марок).

Запаси викопного твердого палива зберігають на складах різного призначення:

на резервних складах — для тривалого зберігання;

на витратних складах — для поточного використання.

Склади обох типів обладнані майданчиками з твердим покриттям., під'їзними шляхами і відповідним обладнанням. Вони можуть мати навіси, бункери або криті приміщення. Для уповільнення окислювання та зменшення вивітрювання тверде паливо складають навалом у штабелі (катати) поверхню яких ущільнюють, покривають дрібним вугіллям, захисними плівками або забілюють розчином вапна. Розміри штабелів і проходів (проїздів) між ними залежать від схильності до самозапалювання. Термін зберігання становить:

штабель до 100 00 т: 1 група - 2...3 роки

2 група - до 1.5 роки

3 група - до 1.0 року

4 група - до 0.5 року

штабель більше 100 000т: кам'яне вугілля - 2...3 роки

буре вугілля - З...6 місяців

На кожний штабель ставлять табличку з його номером, маркою, сортом, класом, вмістом золи, сірки і видимої породи зберігаємого палива. Обов'язково контролюють температуру в глибині штабелю.

Зберігаємі брикети треба захищати від сонячних променів, атмосферних опадів і механічного впливу, який може їх подрібнити.

Тверде паливо транспортують будь-яким транспортом навалом (деревину в пакетах), захищаючи від вивітрювання. Для цього найчастіше наносять на поверхню палива водно-мазутну емульсію, відпрацьовані мінеральні масла або відходи нафтохімії.