10.2 Тверде паливо і продукти його переробки.

До твердого палива відносять викопне вугілля (кам'яне і буре), горючі сланці, торф, деревину та штучні види: кокс, напівкокс, термоантрацит і деревне вугілля. Цінність палива і економічна ефективність використання визначається його складом і властивостями (Табл-10.1)

Таблиця 10.1

Склад окремих видів палива

Вид палива	Склад горючої маси, %				Волога, %	Зола, %	Теплота згоряння мДж/кг
	С	Н	O+N	S
Кам’яне вугілля Донбасу	82	-	13,0	2…6	3…8	14,5	27…34
Буре вугілля	70	5,5	24,5	2…3	50	4,0	25….30
Горючі сланці	75	10,0	15,0	3,5	13,5	50,0	27....34
Торф	59	6,0	35,0	0,4	25	4,5	20...24
Деревина	40...50	6,0	423,0	0,1	30...40	0,4	19....21

При використанні палива для хімічної переробки важливим показником, який визначає економічність даного процесу, є вихід летких речовин.

Кам’яне вугілля - геологічно найстаріше паливо з високими якісними характеристиками. Найбільш якісне — антрацит.

Буре вугілля – поділяється на лігніти, землисте та смолисте. Воно термічно нестійке, мас низьку твердість і міцність. Наймолодше з них — лігніти. В залежності від вмісту вологи поділяються на групи: Б1 - більше 40% вологи, Б2 - 3О. .40% вологи, БЗ - до 30% вологи. За виходом смоли поділяються на підгрупи: І - вихід смоли до 10%, ІІ - 10... 20%, ІІІ - більше 20%.

Горючі сланці - продукт перетворення органічного мулу (сапропелю) на дні водойм. Характеризується як паливо з великим вмістом сірки, вологи та золи. Використовують в якості енергетичного палива та хімічної сировини для виробництва бензину, сланцевого газу, бітуму, сланцевого масла тощо.

Торф — геологічне наймолодше паливо енергетичного призначення. Використовують для виробництва добрив, будівельних матеріалів та як хімічну сировину.

Основні властивості твердого палива визначаються факторами:

Теплота згоряння залежить від геологічного віку палива, вологості та зольності.

Вміст сірки. При згоранні сірки утворюються сполуки які викликають корозію металів і шкідливо впливають на навколишнє середовище.

Вихід летких і коксу. Леткі речовини-суміш горючих і негорючих газів і пари, що виділяються при нагріванні палива до 850°С без доступу повітря протягом 7 хвилин. Інтенсивність їх виділення можливо оцінювати за довжиною язиків полум’я. Кокс - продукт спікання кам'яного вугілля при високих температурах (до 1300°С) без доступу повітря (Табл. 10.2)

Таблиця 10.2

Якісні показники ливарного коксу кам'яновугільного

Показник	марка
	КЛ - 1	КЛ - 2	КЛ - 30	КЛЛ
Вміст вологи, % не більше	4,0	4,0	4,0	4,0
Вміст золи, % середній найбільший	11,5 12,8	10,0 11,5	12,0 14,0	12,0 15,8
Вміст сірки, % середній найбільший	0,45 0,6	0,8 1,0	1,2 1,4	0,8 1,0
Вихід летких речовин, % не більше	1,5	1,5	1,5	1,5
Розмір кусків, мм, не менше	40,0	40,0	40,0	40,0
Вміст дрібноти (куски розміром менше 40мм): середній найбільший	3,5 4,0	3,5 4,0	3,5 4,0	3,5 4,0
Пористість, % не більше	45,0	45,0	45,0	45,0

Коксуємість оцінюють пластометричним методом (за товщиною пластичного шару (мм) утвореного при розм'якшенні нагрітого вугілля.

Гранулометричний склад оцінюють за величиною кусків. Його визначають грохоченням (просіюванням) через систему решет (сит) з отворами різних розмірів (0,5...150мм).

Механічна міцність-здатність не руйнуватись. Вона залежить від складу, структури палива, характеру мінеральних вкраплень тощо.

Термічна міцність - здатність кусків палива не дробитись при високих температурах

Горючість - швидкість вигоряння палива.

Окислюванність - здатність взаємодіяти з киснем при нормальних температурах. Являється визначальним фактором при організації зберігання твердого палива.