Карбіди

Ті С - монокарбід монотитану

Si С - монокарбід монокремнію

Сульфіди

Zn S - моносульфід моноцинку

Ті S - моносульфід монотитану

Нітриди

В N - мононітрид монобору

Сu₃ N - мононітрид триміді

Якщо є декілька електронегативних чи електропозитивних складових, їх назви читають за формулою справа наліво та пишуть через дефіс. Наприклад:

AlClO монооксид-монохлорид моноалюмінію

MgIBr монобромід-монойодид мономагнію

Назва інтерметалічних сполук утворюється з одного слова, в якому назви елементів з відповідними числовими приставками розділені дефісом. Наприклад:

Mg₂Sn моноолово-димагній

NaZn₄ тетрацинк-мононатрій

Ag₅Al₃ триалюміній-пентасрібло

Для складніших речовин, коли електронегативна складова містить різні елементи (в кислотах, солях, гідрооксидах) назва їх формул читається з додаванням числових приставок до назви електронегативної складової, яке завжди має суфікс –ат. Наприклад:

“+” “-“

Na₂ SO₄ тетраоксомоносульфат динатрію

K₂ SO₃ триоксомоносульфат дикалію

Li₂ NO₂ диоксомононитрат дилітію

Ca CO₃ триоксомонокарбонат монокалію

Cu SO₄ тетраоксомоносульфат мономіді

Na OH моногідрооксид мононатрію

Ca (OH)₂ дигідрооксид монокальцію

Для більш складних речовин назва будується так:

NaHCО₃ триоксомонокарбонат моноводню мононатрію

K(PH₂O₂) диоксодигідромонофосфат монокалію

Ca₃(PO₄)₂ дитетраоксомонофосфат трикальцію

K₂LiPO₄ тетраоксомонофосфат монолітію-дикалію

Органічні речовини

Органічна хімія відіграє винятково важливу роль у нашому житті. Тільки за період 1890-1990 роки кількість органічних сполук, відомих хімікам, зросла з 12000 до 5500000. Утворення такої великої кількості нових хімічних сполук сприяло розробці однозначної системи їх найменування.

Органічні сполуки можуть класифікуватись за структурою їх вуглецевого скелету. В основі такої класифікації лежать чотири основних класи органічних сполук (таб 1.11):

Аліфатичні – сполуки з незамкненим ланцюгом атомів вуглецю. Незамкнені ланцюги можуть бути нерозгалужиними або розгалужиними, а також можуть мати прості, подвійні або потрійні зв’язки або комбінації цих зв’язків;

Аліциклічні – сполуки з замкненими кільцями (циклами) атомів вуглецю. Такі цикли можуть мати прості або кратні зв’язки;

Ароматичні – сполуки, які мають хоч одне бензольне кільце. Так називають кільце з шести атомів вуглецю з делокалізованими електронами на р-орбітах, які утворюють П-електронну хмару;

Гетероциклічні – сполуки, які мають замкнений цикл з атомів вуглецю і одного або декількох невуглецевих атомів (азоту, кисню або сірки).

Детальніше розглянемо структуру аліфатичних та ароматичних сполук.

Вуглеводними називають сполуки, які складаються лише з вуглецю і водню. Ці сполуки можуть бути лише аліфатичними, аліциклічними або ароматичними. Ароматичні сполуки ще називають аренами. Аліфатичні сполуки поділяються на декілька більш вузьких класів, найважливішими з яких з яких є алкани, алкени та алкіни.

Таблиця 1.11

Приклади органічних сполук різних класів.

Алкани - аліфатичні вуглеводні в яких атоми вуглецю сполучені між собою лише простими ковалентними зв'язками. Такі сполуки називаються насиченими. Приклади таких сполук:

Алкани мають загальну формулу С_пН_2п+2. Термін "алкан" складається з двох частин:

-алк - коренева частини терміну, що являє собою узагальнення, яке замінює корені назв індивідуальних алканів (мет-, ет-, проп- і.т.д.), які вказують кількість атомів вуглецю в алкані чи алкільній групі;

-ан - суфікс, який вказує, що вуглеводень насичений. Дані про деякі алкани і алкільні групи наведені у таблиці 1.12

Таблиця 1.12