СЕМІНАР 3
ТЕМА: ОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ
План заняття:
організація процесу аудиту;
методики аудиту;
аудиторські докази та аудиторські процедури.
Питання для обговорення:
Характеристика етапів процесу аудиту.
Аудиторські докази: види, вимоги до їх характеру, методика отримання.
Способи документального і фактичного контролю.
Інвентаризація в аудиті.
Експертні висновки в аудиті.
Характеристика прийомів аудированняя (суцільний, несуцільний, комбінований).
Методики аудиту. Можливості їх моделювання.
Ключові слова: процес аудиту, організація аудиторської перевірки, документальний контроль, фактичний контроль, процедури аудиту, методики аудиту.
• Організація процесу аудиту;
Необхідність проведення аудиту зумовлюється потребою кори¬стувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта го¬сподарювання. Користувачами цієї інформації можуть бути:
уповноважені відповідно до законів України представники органів державної влади;
власники, засновники господарюючого суб'єкта;
інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну зацікавленість у результатах господарсько-фінансової діяльності суб'єкта господарювання (кредитори, інвестори, постачальники та інші особи).
Аудитор не затверджує звітів суб'єктів господарювання і не відповідає за саму звітність. Він тільки висловлює свою думку щодо фінансової звітності. Відповідальність за фінансову звітність покла¬дено на керівників господарюючого суб'єкта, що перевіряється. Аудит не звільняє керівництво суб'єкта від відповідальності.
Основні завдання аудиту — збирання та обробка до¬стовірної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання та формування на цій основі аудитор¬ських висновків.
Аудиторська діяльність регламентується Законом України "Про аудиторську діяльність". Цим законом передбачено, що аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати підприємствам і організаціям наступні послуги:
• аудиторські перевірки достовірності фінансової звітності;
• консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
а) предмет аудиторського контролю змінюється залежно від зміни об'єктів аудиту;
б) об'єкти аудиту залежать від укладеної угоди між аудиторською фірмою та суб'єктом підприємницької діяльності і характеру його виробництва;
в) предмет аудиторського контролю є єдиним для теорії і його практики;
г) при формуванні визначення предмета аудиту слід відрізняти поняття “аудит” від поняття “аудиторська діяльність”;
д) процес розширеного відтворення суспільного продукту не може бути предметом аудиту, бо аудит не повністю охоплює стадію розподілу і споживання;
е) основою для визначення предмета аудиту є не кругообіг господарських засобів та процес розширеного виробництва, а інформація про факти (явища і процеси) господарської діяльності.
Організаційне та методологічне керівництво аудиторською діяльністю в Україні здійснює Аудиторська палата України (АПУ). АПУ є незалежним самостійним органом, основними завданнями якого є:
сприяння розвитку аудиту в державі;
вирішення принципових питань аудиторської діяльності в Україні на єдиній методологічній засаді;
сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів;
ведення реєстру аудиторських фірм і аудиторів України.
• Методики аудиту;
коротку характеристику інших загальнонаукових методів, таких, як: аналіз, синтез, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз [48, с. 100-103].
Аналіз — це метод дослідження, який включає вивчення предмета шляхом уявного та практичного розчленування його на складові частини (ознаки, властивості тощо). У процесі розчленування об'єктів дослідження виявляють взаємозв'язки між показниками, вивчають причини, обумовлені їх зміною, визначають вплив окремих факторів на зміну показників господарської діяльності суб'єкта перевірки. Основна мета аналізу полягає не стільки в розчленуванні предмета, скільки в пізнанні його суті, у розкритті законів його функціонування і розвитку.
Синтез дослівно у перекладі з грецької мови означає “об’єднання”, “створення сукупності”. Метод синтезу дозволяє вивчати предмет у цілості, єдності та взаємозв'язку його окремих об'єктів. Цей метод також створює можливість знаходити взаємозв'язки загального з частковим.
Аналогія – це наукове дослідження, яким досягається пізнання ознак об'єктів на основі їх подібності з іншими. Аналогія дозволяє виявити ознаки і властивості одних об'єктів аудиту і поширити їх на інші.
Абстрагування — це вдумливе відволікання від тих чи інших сторін, властивостей і зв'язків об'єкта дослідження. Наукове абстрагування передбачає відволікання уваги в процесі пізнання від часткових і несуттєвих сторін явищ, які розглядаються, з метою зосередження на загальних, основних і суттєвих його рисах. Виділяючи суттєве, наукова абстракція приводить до поглиблення пізнання. Абстрактне мислення відіграє вирішальну роль у процесі розробки наукової теорії предмета аудиту.
На відміну від абстрагування метод конкретизації полягає в дослідженні об'єктів в їх різносторонності. При цьому досліджується стан об'єктів за певних конкретних умов їх існування.
Спостереження — це візуальний нагляд за ходом виконання операцій або процедур з метою визначення способу їх виконання. Спостереження дає тільки свідчення точності проведення контрольної процедури під час фактичного її виконання, наприклад, спостереження аудитора за ходом проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.
Опитування — це пошук офіційної і неофіційної доказової інформаціі в усній і письмовій формі у компетентних осіб, як на самому підприємстві, так і поза його межами. За допомогою цього прийому аудитор може здійснювати опитування керівництва суб'єкта перевірки, службовців та інших працівників із метою отримання певної інформації щодо бізнесу клієнта, попередньої оцінки системи внутрішнього контролю, аудиторського ризику тощо.
Підтвердження дозволяє аудитору отримати у письмовій формі відповіді від клієнта або третіх сторін певну інформацію щодо підтвердження тих чи інших господарських операцій, відображених у системі бухгалтерського обліку. Це в першу чергу акти звірки дебіторської заборгованості, відповіді на листи банку, страхових компаній і інших підприємств та організацій.
Аналітичний огляд — це вивчення важливих коефіцієнтів, тенденцій і інших даних, що характеризують розвиток суб'єкта перевірки, а також дослідження незвичних і неочікуваних змін. Аналітичний огляд, як правило, здійснюється на початковій стадії аудиту і є одним із перших прийомів аудиторської перевірки, який потім доповнюється опитуванням та інспекцією.
Аудитор на основі даних, отриманих в процесі аналітичного огляду, опитує керівництво підприємства та інших посадових осіб про причини виявлених неочікуваних відхилень. Отримані відповіді потім досліджуються і підтверджуються.