1. Потенціал підприємства – це:

А) сукупність ресурсів підприємства, що забезпечують досягнення певних результатів підприємства;

Б) граничні можливості підприємства щодо досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у певних умовах зовнішнього середовища4

В) здатність управління забезпечувати досягнення цілей діяльності підприємства за рахунок використання матеріальних ресурсів;

Г) можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених сторін за допомогою реалізації бізнес – процесів.

2. Стратегічний потенціал підприємства – це

А) сукупність ресурсів підприємства, що забезпечують досягнення певних результатів підприємства;

Б) граничні можливості підприємства щодо досягнення глобальних і локальних стратегічних цілей у певних умовах зовнішнього середовища4

В) здатність управління забезпечувати досягнення цілей діяльності підприємства за рахунок використання матеріальних ресурсів;

Г) можливості системи ресурсів і компетенцій підприємства створювати результат для зацікавлених сторін за допомогою реалізації бізнес – процесів.

3. До об’єктивних складових потенціалу підприємства відносять:

А) виробничий потенціал;

Б) науково – технічний потенціал;

В) управлінський потенціал;

Г) кадровий потенціал.

4. Найбільш повно відбиває ринкові можливості підприємства:

А) місце розташування;

Б) маркетинговий потенціал;

В) науково – технічний потенціал;

Г) інформаційний потенціал.

5. При оцінюванні виробничого потенціалу потрібно враховувати:

А) матеріально – технічні ресурси;

Б) фінансові ресурси;

В) інформаційні ресурси;

Г) усі відповіді вірні.

Тема 6 – Конкурентноздатність підприємства Основні теоретичні відомості:

Конкурентоспроможність — здатність досягати найкращих ре­зультатів у будь-якій справі, властивість об'єкта краще за інших представлених на ринку об'єктів задовольняти конкретні потреби.

В економіці конкурентоспроможність означає відпо­відність вимогам ринку, адекватність потребам спожива­чів, здатність конкурувати на всіх рівнях економічного буття (товар, підприємство, галузь, національна економі­ка тощо) (рис.6.1).

Рисунок 6.1 – Піраміда конкурентоспроможності

Конкурентоспроможність підприємства — здатність підприємства ефективно розпоряджатися власними і по­зичковими ресурсами за умов конкурентного ринку. Ви­робництво і реалізація конкурентоспроможних товарів є обов'язковою умовою конкурентоспроможності фірми. Для її забезпечення необхідна систематична робота протя­гом усього виробничо-господарського циклу, наслідком якої є конкурентні переваги у сфері НДПКР, виробництва, управління, фінансів, маркетингу. Це означає, що конкурен­тоспроможність підприємства є результатом її конкурентних переваг за всім спектром проблем управління ним.

Конкурентоспроможність підприємства можна визна­чити аналітичним і графічним способами. За аналітичного способу вдаються до побудови матриці конку­рентоспроможності, у якій наводять умовні експертні оцінки стану різних факторів підприємства, що досліджу­ється. Вихідні дані для цього визначає група експертів із числа працівників підприємства.

Інтегрований (груповий) факторний показник кожного з підприємств — постачальників товару визначають як до­буток параметричної одиничної оцінки підприємства — постачальника товару і рангу аналізованого синтезуючого фактора.

(6.1)

Сумарну оцінку формують за всіма інтегровани­ми (груповими) факторними показниками для кожного підприємства — постачальника товару.

(6.2)

Коефіцієнт конку­рентоспроможності (КС) приймають рівним одиниці для підприємства, яке має найбільшу сумарну оцінку за всіма інтегрованими факторними показниками. Для інших під­приємств його розраховують як відношення до найвищого рівня сумарної оцінки підприємства-лідера.

(6.3)

Графічний спосіб визначення рівня конкурентоспро­можності підприємства полягає у побудові многокутника конкурентоспроможності на відповідній діаграмі (рис. 6.2).

Ф актор 1

Ф актор 2

Многокутник

конкурентоспроможності

п ідприємства

Ф актор 3

….

….

Рисунок 6.2 – Побудова многокутника конкурентоспроможності

Підприємству, яке має найвищий рівень конкуренто­спроможності, відповідатиме многокутник з максималь­ною площею S. Провівши вісі і зафіксувавши на них рівні значень кожного досліджуваного фактора під рівними ку­тами, площу многокутника обчислюють за фор­мулою:

(6.4)

де a_і — значення і-го інтегрованого факторного показника підприємства — виробника товару, при цьому і=n (n – число інтегрованих факторів конкуренто­спроможності підприємства).

Многокутники конкурентоспроможності будують для обраного числа підприємств і залежно від площі многокутників визначають підприємство, яке є найбільш конкурентоспроможним.

З іншої сторони, конкурентноздатність підприємства — це здатність за­безпечувати випуск і реалізацію конкурентноздатної продукції, тоб­то такої, що має конкретні переваги в порівнянні з продукцією «працюючих» на ринку конкурентів.

Для визначення критерію переваги в конкурентній боротьбі мо­жна використовувати такі показники:

• конкурентноздатність продукції на конкретному ринку (у відсот­ках або частках);

• індекс задоволення потреб споживачів (у відсотках або частках).

Кількісну оцінку конкурентноздатності однопараметричної продукції можна здійснити за допомогою такої формули:

(6.5)

де К_П — конкурентноздатність продукції на конкретному ринку, %;

Е_ОП, Е_ПК — ефективність оцінюваної продукції і продукції кон­курента в одиницях корисної віддачі (наприклад, у доларовому еквіваленті);

— коригуючі коефіцієнти, які враховують конку­рентні переваги продукції виробника.

Ефективність продукції Е_ОП(ПК) визначається шляхом порівн­яння її корисного ефекту за нормативний період служби (Е_КНС) із су­купними витратами протягом усього життєвого циклу (В_СЖЦ):

(6.6)

Значення Е_КНС і В_СЖЦ визначаються за спеціальною розрахун­ковою методикою, викладеною в літературі, зокрема, у підручнику за редакцією С. Ф. Покропивного.

Визначення кількісної оцінки конкурентноздатності продукції за індексом задоволення потреб споживачів зводиться до обчислення одиничних, приведених та інтегрального індексів, що характеризу­ють відносний (у частках одиниці) рівень задоволення потреб спож­ивачів за окремими показниками (групами показників).

Одиничний індекс задоволення потреб споживачів за окремими показниками розраховується як відношення рейтингових оцінок продукції власного виробництва до оцінок продукції-еталона або продукції конкурента.

Приведений груповий індекс (І_пр._гр.) розраховується за формулою:

(6.7)

де О_б.сп. — рейтингова оцінка в балах продукції власного вироб­ництва за 10-бальною шкалою;

О_б.ет. — рейтингова оцінка в балах продукції-еталона за 10-бальною шкалою;

К_ві — коефіцієнт вагомості і-го показника за 10-бальною шкалою;

п — кількість виділених і використаних при розрахунках оди­ничних показників.

Інтегральний індекс задоволення потреб споживачів визначає­ться як добуток приведених індексів за окремими групами показни­ків. Очевидно, що рівень конкурентноздатності буде вищий у про­дукції з більшою величиною інтегрального індексу задоволення потреб споживачів.

Інтегральний коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства можна визначити також за наступною формулою:

де n – кількість груп показників, по яких визначається конкурентоспроможність;

- коефіцієнт вагомості і-ої групи показників;

П_і – значення кожної групи показників.

Коефіцієнти вагомості визначають експертно за допомогою методу попарних порівнянь з використан­ням шкали трансформації якісних оцінок переваги одного парамет­ра перед іншим у кількісні оцінки.

Таблиця 6.1 - Трансформації якісних оцінок переваги одного показника перед іншим у кількісні оцінки

Якісна оцінка	Кількісна оцінка, балів
Обидва порівнювані показники збігаються	1
Перший показник дещо перевищує другий	2
Перший показник перевищує другий	3
Перший показник набагато перевищує другий	4

Коефіцієнти вагомості кожної групи показників визначають за формулою:

де — сума в одному рядку, j = 1...n.

— загальна сума всіх рядків.