2. Психічні процеси як структурні елементи психіки

Психічні процеси — складні утворення, в яких беруть участь різні психофізіологічні функції та різні сторони свідомості. Психічні процеси мають свій специфічний зміст (пізнавальні, емоційно-вольові) і розкриваються через розвиток цього змісту.

У сучасній психології прийнято вважати, що психічні процеси тісно взаємозалежні й, строго говорячи, зливаються в один цілісний процес, властивість за назвою "психіка". Взаємозв'язок психічних процесів виражається, наприклад, у тім, що сприйняття неможливо без пам'яті, запам'ятовування неможливо без сприйняття, а увага неможлива без мислення.

Структура психіки – це сукупність стійких зв’язків між багатьма її компонентами, що обумовлюють її цілісність і само тотожність.

Найпоширенішим елементом чуттєвого пізнання і людської свідомості є відчуття. Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів, явищ, які безпосередньо впливають у певний момент на органи чуття. Відчуття поділяються на дискантні (зорові, слухові) та контактні (дотикові, смакові). Нюхові відчуття у цьому випадку займають проміжне місце.

Сприйняття – складний психологічний процес – це цілісне відтворення предметів і явищ об’єктивного світу за умови безпосереднього впливу в певний момент на органи відчуття. В залежності від того, який аналізатор домінує, розрізняють зорові, слухові, дотикальні, нюхові і смакові. Для орієнтації людини в просторі особливо велике значення мають рухові сприйняття.

Увага – властивість психіки людини, яка виражає спрямованість і зосередженість її на об’єктах, при одночасному відволіканні від інших об’єктів протягом визначеного періоду часу. Довільна увага – пов’язана зі свідомим вольовим зусиллям, мимовільна увага – потік психічного життя спрямовується в тому чи іншому напрямку без попереднього наміру.

Пам'ять – це форма психічного відображення, яка функціонує на основі трьох головних факторів: запам’ятовування, збереження і відтворення інформації. Розрізняють довгострокову, проміжну, оперативну пам’яті.

Мислення — це особлива ідеальна діяльність людини, яка виникає, формується, розвивається в суспільстві, коли людина перебуває у певному соціокультурному середовищі і вступає в багатогранні відношення з природним і соціальним світом, що її оточує.

Уява — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду Види уяви: активна, пасивна, продуктивна, репродуктивна, конкретна,

абстрактна.

До емоційно вольової сфери належать почуття та емоції. Емоції – це відображення ситуаційного ставлення до людини, до певних об’єктів, а почуття – стійке і узагальнене ставлення до об’єктів.

3. Управління та самоуправління

Психологія управління — це галузь психології, яка вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності, тобто вплив психології окремої людини та групи на процес управління і, навпаки, вплив управлінських відносин на психологію окремої людини та групи. Психологія управління вивчає психіку людини, дає психологічну характеристику управлінської діяльності та аналізує якості, необхідні для її успішного виконання.

Психологія управління — порівняно молода галузь психологічної науки.

Особливості структури психології управління зумовлені завданнями і функціями, які вона здійснює в системі суспільних відносин. Елементами цієї структури є загальна теорія управління та загальні теоретичні засади психології, спеціальні психологічні, управлінські теорії, методи психологічних досліджень. Загальна теорія управління пояснює систему управління, розкриває роль і місце управлінської діяльності в соціально-економічному розвитку держави, в підвищенні ефективності та результативності праці, формулює основні методологічні підходи до психологічного аналізу управлінської діяльності керівника або колективних суб'єктів управління. Загальні теоретичні засади психології дають уявлення про природу особистості в системі управління, психологічні особливості її внутрішнього світу, рушійні сили розвитку і становлення, закони поведінки в певній управлінській ситуації, причини і мотиви дій, сенс існування й призначення особистості в суспільстві, особливості вияву людини на перетині біологічного і соціального, фізичного і психічного, індивідуального і групового, суб'єктивного та об'єктивного, внутрішнього й зовнішнього, матеріального і морального.

Конкретизацію й уточнення загальних положень теорії управління і теоретичних засад психології стосовно окремих особливостей і механізмів організованої діяльності здійснюють спеціальні психологічні, управлінські теорії, що вивчають закони розвитку і становлення керівника в системі управління, досліджують закони розвитку трудових спільнот і груп, розкривають закономірності й механізми життєдіяльності організованих груп в окремих соціокультурних, етнопсихологічних та соціально-психологічних сферах.

Головне завдання психології управління полягає у висвітленні основних психологічних характеристик управління, поясненні їх причин, рушійних сил і механізмів, побудові прогнозів розвитку управління та обґрунтуванні сутності прийомів надання психологічної допомоги у розв'язанні управлінських проблем. Тому структуру психології управління становлять компоненти, пов'язані з методологічними аспектами управління, феноменологією управлінської діяльності, закономірностями та механізмами управління людськими ресурсами, теоретичним обґрунтуванням методик з погляду їх ефективності та практичного застосування.

Сучасна психологія управління диференціювалася на такі розділи:

— психологія особистості та організації в управлінні;

— психологія управлінської діяльності;

— соціально-психологічні особливості управління;

— психологія управління людськими ресурсами;

— психологія управління рекламною діяльністю організації та її структурних підрозділів

Сукупність категорій психології управління класифікують на кілька груп, які відповідають таким сутнісним параметрам:

— відображення природи психіки людини, її відносини в організованій діяльності;

— характеристика психології організації в управлінні;

— відтворення психологічних особливостей управлінської діяльності;

— характеристика соціально-психологічної, соціокультурної та етнопсихологічної сфер управлінської діяльності;

— зв'язок зі сферою власне управління;

— відтворення психологічних особливостей становлення і розвитку керівника, його управлінської кар'єри.

Базові категорії психології управління мають історичний характер.

Білет №4