
- •1.Основні категорії психології
- •2.Раціональна сфера пізнавальної діяльності.
- •3. Традиційні форми і методи навчання
- •2. Вищі почуття та їх види
- •3. Інноваційні форми і методи навчання
- •1. Міжособистісні стосунки
- •2. Психічні процеси як структурні елементи психіки
- •3. Управління та самоуправління
- •1. Психологічні стани як структурний елемент психіки
- •2. Спілкування та його функції
- •3. Методи педагогічних досліджень
- •1. Психологічні властивості як структурний елемент психіки людини
- •2. Діяльність. Психологічна структура діяльності.
- •3.Освітньо кваліфікаційні рівні.
- •1. Конфлікт в міжособистісних стосунках.
- •2. Свідомість і несвідомість як рівні психіки.
- •3. Основні категорії педагогіки
- •1, Спілкування та його види
- •2,Класифікація соціальних груп
- •3.Інноваційні технології навчання
- •1,Основні види діяльності
- •2. Допоміжні методи психологічних досліджень
- •3.Сучасні тенденції в освіті
- •3.Проце самовиховання та його етапи.
- •1. Характер як індивідуально-психологічна властивість особистості
- •2.Умови адекватного сприймання
- •3. Основн напрямки виховання
- •1.Темперамент як ндив дуально-психолог чна властив сть особистост
- •2.Увага.Форми та р зновиди уваги
- •3.Законом рност та принципи виховання
- •1. Здібності як індивідуально-психологічні особливості особистості
- •2. Психологія як наука
- •3. Форми, прийоми, засоби виховання
- •1. Уява
- •2. Особистість, структура особистості.
- •3. Структура освіти. Освітні рівні. Кваліфікаæйні рівні.
- •17.1. Основні методи психологічних досліджень
- •17.3. Функції навчально-виховного процесу:
- •18.1. Психіка, як основна категорі психології
- •18.2. Властивості сприймання
- •18.3. Професійна підготовка, як основна категорія педагогіки вищої школи
- •2.Групи наукової психології.
- •3.Структура вищої освіти
- •1.Загальні властивості відчуттів
- •2.Механізми міжособистісного сприймання
- •3.Педагогічне спілкування
- •1. Мислення. Р зновиди, прийоми мислення.
- •2. В дчуття, р зновиди в дчуття.
- •3. Контроль за навчально-п знавальною д яльн стю студента.
- •1. Засоби д яльност .
- •2. Сприймання. Р зновиди сприймання.
- •3. Засоби педагог чно комун кац .
- •1 Основні методи психологічних досліджень
- •2 Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •3 Форми організації навчання
- •1 Структура психіки
- •2 Мотиваційна сфера особистості
- •3 Основні групи методів навчання
- •2.Форми та рівні пізнання
- •3.Виховання та навчання
- •3.Закономірності та принципи навчання.
1 Структура психіки
Від народження людина має всі необхідні для існування якості, які взаємопов’язані між собою і мають свої характеристики. Ці якості називаються психічними ознаками. Кожна з них займає певне місце у структурі психіки, визначаючи суть людини і дозволяє їй бути органічно зв’язаною з природою, дієздатною для виживання у будь-яких умовах, і вирішувати поставлені перед нею завдання. У людини достатньо волі, щоб втриматися, не схибити у важку хвилину. Кожна психічна ознака є часткою структури психіки.
Раціональність та ірраціональність – це два різних способи дій і дві різні реакції на зміни в навколишньому середовищі. Раціональність. Людина, яка має таку ознаку, створює послідовний, розмірений ритм життя. Підпорядковує все визначеній послідовності, розкладає “по-полицях”. Прямує визначеним шляхом, в іншому переконати важко. В кожній ситуації діє за схемою і планом. Завчасно готує свій план та продумано і послідовно працює за ним. Чітко уявляє собі що робитиме протягом дня. Але якщо умови і обставини змінюються і необхідно перебудуватися, напружується, прикладаючи багато зусиль, бо порушується розміреність дій в ситуації. Тому часто буває так, що обставини вже змінилися, а людина продовжує думати і діяти відповідно до попередньо встановленого плану, що приводить її згодом у глухий кут. Ірраціональність. Маючи таку ознаку, людина швидко приймає й оцінює ситуацію. Але одразу в неї не входить, деякий час придивляється до створених умов, лише потім робить вибір. Не поспішає з висновками: щоб прийти до чогось, необхідно визріти і відчути внутрішній поштовх – “пора”. Якщо приймає ситуацію, легко в ній знаходить своє місце. За своєю імпульсивністю, гнучкістю невимушено пристосовується до мінливих обставин. Вважає, що розвиток подій сам все розставить на свої місця. У безвихідній ситуації не підвладна збігу обставин, робить плавний перехід й виходить з неї. Екстравертність та інтровертність – це два різних способи сприйняття та обробки інформації з навколишнього середовища і відповідно дві різні реакції на однакові обставини. Екстравертність. Людина за такою ознакою - товариська, уважна, спокійно спілкується. Вільно, легко почуває себе серед будь-якого оточення. Має велику кількість знайомих, і чим з більшою кількістю людей знайомиться, тим краще себе почуває. При знайомстві схильна першою починати розмову. Але не з усіма. В деякій мірі домінує в розмові, ведучи власну лінію, запалюючи інших. За своєю природою - лідер, ватажок. Інтровертність. Людина з такою ознакою з обережністю ставиться до різних змін, тобто нових починань, знайомств тощо. Намагається їх уникати, тяжіє до стабільності. Зазвичай це тиха, дружелюбна людина. Врівноважена, спокійна, незворушна. Не одразу розкриває свій внутрішній світ, власне бачення й міркування, бо свої думки і почуття майже завжди приховує, і що б така людина не висловила - це далеко не все. Шукає місце, де можна заглибитись у себе, і зберегти непорушним внутрішній спокій і комфорт. Перевіряє, наскільки навколишнє співпадає з її станом і настроєм. Логічність та етичність, сенсорність та інтуїтивність - створюють каркас психічної структури людини, є індивідуальними характерними якостями, результатом прояву яких є настрій, особливості мислення (усвідомлення). Логічність. Людина, маючи таку ознаку, розглядає всі явища через причинно-наслідкові зв’язки - в усьому віднаходить причини, які призводять до тих чи інших наслідків, відчуває взаємозв’язки. Не соромиться казати, якщо хтось або щось не подобається їй. Тому інколи, не бажаючи того, буває зухвалою. Для неї завжди важливо знати: правильно чи неправильно, розумно чи нерозумно, справедливо чи несправедливо, правдиво чи неправдиво, логічно чи нелогічно. Тому збити її з думки неможливо. Етичність. Людина, маючи таку ознаку, відчуває емоційний стан оточуючих, їх душевні переживання, почуття, хвилювання, радість або біль. Приймає до уваги почуття оточуючих. Віддає перевагу властивостям людини, її можливостям, має до неї дипломатичний підхід і цінує це в інших. Сенсорність. Людина за такою ознакою сприймає оточуюче середовище через свої психічні й фізичні відчуття, живе нібито одним організмом з природою. Самопочуття залежне від змін в погоді. Відчуває гармонію природи - квітів, полів, лісів, річок, тварин тощо. Інтуїтивність. Людина з такою ознакою має звичку думати одразу про кілька речей, яких тепер може ще й не бути, які будуть згодом, пізніше. Спрямовує свої думки в майбутнє, планує і передбачає перспективи розвитку подій, бо заглиблюється саме в суть явищ. Вважає, що майбутнє скоріше інтригує, ніж тривожить, більше в захопленні тим, що буде, а не тим, що є. Неусвідомлене відчуття дає можливості відшукувати нові ідеї, які наштовхують на правильні дії. Гостро реагує та розрізняє відтінки запахів, тобто має розвинуті нюхові відчуття. А також слухові, реагує та розрізняє звукові ефекти, гучність. Спостерігає за подіями, які розвиваються у часі, бачить їх внутрішні причини.