- •1.Основні категорії психології
- •2.Раціональна сфера пізнавальної діяльності.
- •3. Традиційні форми і методи навчання
- •2. Вищі почуття та їх види
- •3. Інноваційні форми і методи навчання
- •1. Міжособистісні стосунки
- •2. Психічні процеси як структурні елементи психіки
- •3. Управління та самоуправління
- •1. Психологічні стани як структурний елемент психіки
- •2. Спілкування та його функції
- •3. Методи педагогічних досліджень
- •1. Психологічні властивості як структурний елемент психіки людини
- •2. Діяльність. Психологічна структура діяльності.
- •3.Освітньо кваліфікаційні рівні.
- •1. Конфлікт в міжособистісних стосунках.
- •2. Свідомість і несвідомість як рівні психіки.
- •3. Основні категорії педагогіки
- •1, Спілкування та його види
- •2,Класифікація соціальних груп
- •3.Інноваційні технології навчання
- •1,Основні види діяльності
- •2. Допоміжні методи психологічних досліджень
- •3.Сучасні тенденції в освіті
- •3.Проце самовиховання та його етапи.
- •1. Характер як індивідуально-психологічна властивість особистості
- •2.Умови адекватного сприймання
- •3. Основн напрямки виховання
- •1.Темперамент як ндив дуально-психолог чна властив сть особистост
- •2.Увага.Форми та р зновиди уваги
- •3.Законом рност та принципи виховання
- •1. Здібності як індивідуально-психологічні особливості особистості
- •2. Психологія як наука
- •3. Форми, прийоми, засоби виховання
- •1. Уява
- •2. Особистість, структура особистості.
- •3. Структура освіти. Освітні рівні. Кваліфікаæйні рівні.
- •17.1. Основні методи психологічних досліджень
- •17.3. Функції навчально-виховного процесу:
- •18.1. Психіка, як основна категорі психології
- •18.2. Властивості сприймання
- •18.3. Професійна підготовка, як основна категорія педагогіки вищої школи
- •2.Групи наукової психології.
- •3.Структура вищої освіти
- •1.Загальні властивості відчуттів
- •2.Механізми міжособистісного сприймання
- •3.Педагогічне спілкування
- •1. Мислення. Р зновиди, прийоми мислення.
- •2. В дчуття, р зновиди в дчуття.
- •3. Контроль за навчально-п знавальною д яльн стю студента.
- •1. Засоби д яльност .
- •2. Сприймання. Р зновиди сприймання.
- •3. Засоби педагог чно комун кац .
- •1 Основні методи психологічних досліджень
- •2 Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •3 Форми організації навчання
- •1 Структура психіки
- •2 Мотиваційна сфера особистості
- •3 Основні групи методів навчання
- •2.Форми та рівні пізнання
- •3.Виховання та навчання
- •3.Закономірності та принципи навчання.
3 Форми організації навчання
Форма організації навчання — спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.
Індивідуальне навчання. Полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (вивчення підручника). Воно досить ефективне, оскільки враховує особливості розвитку дитини, індивідуалізує контроль за перебігом і наслідками навчальної роботи. Проте індивідуальне навчання потребує значних матеріальних витрат, учень позбавлений можливості співпрацювати з однолітками. Тепер використовується у формі репетиторства і консультування. Індивідуально-групова форма навчання. Згідно з нею учитель займається з групою дітей (10—15 осіб), навчальна робота має індивідуальний характер, оскільки діти різного віку неоднаково підготовлені. Діти приходять на заняття в різний час. Учитель по черзі опитує кожного учня, пояснює новий матеріал, дає індивідуальні завдання. Подібна організація навчальної роботи існувала до того часу, поки навчання не стало масовим, обмежувалось виробленням найпростіших навичок читання, письма і рахування. Тепер її використовують в малокомплектних сільських школах, де на уроці одночасно навчаються учні різних класів.
Класно-урочна форма навчання. Сутність її полягає в тому, що учнів одного віку розподіляють на класи, заняття з ними проводять поурочно за наперед складеним розкладом. Усі учні працюють над засвоєнням одного й того ж матеріалу. З формуванням класно-урочної системи навчання в педагогіці почали використовувати такі поняття, як навчальний рік, навчальний день, урок, перерва, чверть, канікули, її ефективність була настільки очевидною, що незабаром вона стала головною у школах багатьох країн світу. Мангеймська форма вибіркового навчання. Відбір здійснювався на основі спостережень, результатів психометричних обстежень, характеристик учителів та екзаменів. Елементи цієї системи збереглися в Австралії та США, де в школах створюються класи більш здібних і менш здібних учнів. Вона стала основою для створення шкіл різного типу в Англії, куди набирають учнів за результатами тестових іспитів після закінчення початкових класів. Бригадно-лабораторна форма навчання. Дещо змінений дальтон-план був використаний в організації бригадно-лабораторної форми навчання, яка поєднувала колективну роботу бригади (частини класу) з індивідуальною роботою учнів. Розподілені на невеликі групи-бригади (по 5—7 осіб), учні вчилися за спеціальними підручниками (“робочими книгами”), виконували спеціально визначені вчителем денні, тижневі, місячні “робочі завдання” з кожного навчального предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала безвідповідальне ставлення до навчання. Але окремі її елементи виявились ефективними: групові завдання при виконанні лабораторних і практичних робіт, самостійне опрацювання підручника, довідкової та допоміжної літератури. Дальтон-план. Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю працювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. Загального плану (розкладу) занять не було, колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета. За відсутності уроків, навчальні класи перетворювались на предметні “лабораторії”, кожен учень працював самостійно, виконував тижневі, місячні завдання (“підряди”) відповідно до своїх індивідуальних можливостей, а вчителі консультували і контролювали їх. Елементи цієї системи застосувуються у заочному навчанні. План Трампа. Розрахована на максимальну індивідуалізацію навчального процесу на основі використання технічних засобів, поєднання індивідуального навчання з колективною роботою учнів. 40% навчального часу учні проводять у великих групах (100—150 осіб), де читаються лекції з використанням різних технічних засобів; 20% — у малих групах (10—15 осіб), де обговорюють лекційний матеріал, поглиблено вивчають окремі розділи, відпрацювують уміння та навички, 40% — працюють індивідуально з використанням додаткової літератури та комп'ютерної техніки.
Білет 24