- •1.Основні категорії психології
- •2.Раціональна сфера пізнавальної діяльності.
- •3. Традиційні форми і методи навчання
- •2. Вищі почуття та їх види
- •3. Інноваційні форми і методи навчання
- •1. Міжособистісні стосунки
- •2. Психічні процеси як структурні елементи психіки
- •3. Управління та самоуправління
- •1. Психологічні стани як структурний елемент психіки
- •2. Спілкування та його функції
- •3. Методи педагогічних досліджень
- •1. Психологічні властивості як структурний елемент психіки людини
- •2. Діяльність. Психологічна структура діяльності.
- •3.Освітньо кваліфікаційні рівні.
- •1. Конфлікт в міжособистісних стосунках.
- •2. Свідомість і несвідомість як рівні психіки.
- •3. Основні категорії педагогіки
- •1, Спілкування та його види
- •2,Класифікація соціальних груп
- •3.Інноваційні технології навчання
- •1,Основні види діяльності
- •2. Допоміжні методи психологічних досліджень
- •3.Сучасні тенденції в освіті
- •3.Проце самовиховання та його етапи.
- •1. Характер як індивідуально-психологічна властивість особистості
- •2.Умови адекватного сприймання
- •3. Основн напрямки виховання
- •1.Темперамент як ндив дуально-психолог чна властив сть особистост
- •2.Увага.Форми та р зновиди уваги
- •3.Законом рност та принципи виховання
- •1. Здібності як індивідуально-психологічні особливості особистості
- •2. Психологія як наука
- •3. Форми, прийоми, засоби виховання
- •1. Уява
- •2. Особистість, структура особистості.
- •3. Структура освіти. Освітні рівні. Кваліфікаæйні рівні.
- •17.1. Основні методи психологічних досліджень
- •17.3. Функції навчально-виховного процесу:
- •18.1. Психіка, як основна категорі психології
- •18.2. Властивості сприймання
- •18.3. Професійна підготовка, як основна категорія педагогіки вищої школи
- •2.Групи наукової психології.
- •3.Структура вищої освіти
- •1.Загальні властивості відчуттів
- •2.Механізми міжособистісного сприймання
- •3.Педагогічне спілкування
- •1. Мислення. Р зновиди, прийоми мислення.
- •2. В дчуття, р зновиди в дчуття.
- •3. Контроль за навчально-п знавальною д яльн стю студента.
- •1. Засоби д яльност .
- •2. Сприймання. Р зновиди сприймання.
- •3. Засоби педагог чно комун кац .
- •1 Основні методи психологічних досліджень
- •2 Основні стилі поведінки при розв'язанні конфліктів
- •3 Форми організації навчання
- •1 Структура психіки
- •2 Мотиваційна сфера особистості
- •3 Основні групи методів навчання
- •2.Форми та рівні пізнання
- •3.Виховання та навчання
- •3.Закономірності та принципи навчання.
2,Класифікація соціальних груп
Соціальна група – це найбільш загальне і специфічне поняття, що означає певну сукупність людей, які мають загальні природні і соціальні ознаки і об’єднанні спільними інтересами, цінностями, нормами і традиціями, системою певних відносин, які регулюються формальними і неформальними соціальними інститутами.
Класифікація:
За безпосередністю взаємозв'язків групи можна поділити на умовні та реальні. Умовні групи об'єднуються за певною ознакою (стать, вік, рівень освіти, вид діяльності, національність та ін.) і включають у себе людей, які не пов'язані об'єктивною, реальною взаємодією. Люди, що утворюють цю спільноту, ніколи не зустрічаються і нічого не знають один про одного. Реальна група — це обмежена за розмірами спільність людей, яка існує у спільному просторі й часі та поєднується реальними стосунками взаємодії й спілкування. Умовні групи частіше виступають об'єктом соціологічного аналізу, а реальні групи досліджуються здебільшого соціальними психологами.
Групи бувають великі і малі. Велика група — це кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація). У великих групах виробляються суспільні та культурні цінності, традиції, громадська думка, соціальні норми. Мала група( до 40 чоловік) — це відносно невелика кількість безпосередньо контактуючих людей, об'єднана спільними цілями або завданнями.
За суспільним статусом можна виділити формальні (офіційні) та неформальні (неофіційні) групи. Формальні групи мають зовні задані соціальне значущі цілі діяльності. Для них характерні юридичне зафіксований статус, нормативне визначені структура (керівництва та підлеглості), права й обов'язки її членів. Неформальна група утворюється завдяки внутрішнім факторам ЇЇ існування (симпатії, дружбі, спільності інтересів), вона не має юридичного статусу, законодавче не регулюється. Неформальні групи можуть утворюватися як у межах формальних груп, так і поза ними.
По ознаці відношення особистості до норм групи виділяють референтну
групу.
Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або уявлювана група, погляди, норми якої служать зразком для особистості. Особистість може входити в групу, норми, цінності якої вона визнає, підтримує і вважає найкращими. Тоді особистість не тільки притримується цих норм, але і відстоює, захищає, а якщо треба, і пропагує їх. Але може бути і так, що особистість, приходячи членом однієї групи, вважає ідеалом цінності, погляди, норми іншої групи, інакше кажучи, для особистості еталоном служить інший зразок. Наприклад, підліток прагне бути членом групи старших школярів або дорослих. Якщо ж це йому не вдасться, то він наслідує норми поведінки, що існує в старших.
Колектив трактувався як вищий рівень розвитку і функціонування соціальної групи, недвозначно формулювання твердження, що колектив – це специфічне утворення суспільства.