3. Основні категорії педагогіки

Педагогіка – це сукупність теоретичних та прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання та розвитку особистості. Предметом педагогіки як науки є навчально виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством. До основних категорій педагогіки належать освіта, розвиток, навчання, виховання, самовиховання. Освіта – це активний процес залучення особистості до культури суспільства і людства. Навчання – цілеспрямована взаємодія викладача і студентів у процесі якого засвоюються знання, формуються вміння і навички. Навчання не є механічною передачею знань учителем учням. Це — їх спільна праця, в якій викладання й учіння перебувають у єдності й взаємодії. Провідна роль у цьому процесі належить учителю, який викладає учням навчальний матеріал, спонукає їх до учіння, спрямовує та організовує їх пізнавальну діяльність, навчає засобам і прийомам засвоєння знань, умінь і навичок, перевіряє, контролює та оцінює їх працю. Учні засвоюють (сприймають, осмислюють, запам'ятовують) знання, перетворюють узагальнений наукою досвід людства на особисте надбання, набувають навичок та умінь оперування знаннями, використання їх для вирішення навчальних завдань і практичної діяльності. Виховання – це система виховних заходів спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості. Виховання — соціальне явище, властиве тільки людям, є однією зі сфер суспільно-необхідної діяльності. Виховання — цілеспрямований та організований процес формування особистості. Основне його призначення полягає у забезпеченні життєвої наступності поколінь, що не можливе без засвоєння і розвитку новими поколіннями суспільно-трудового досвіду. Виховання (в широкому педагогічному розумінні) — формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яке базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді. Виховання (у вузькому педагогічному значенні) — цілеспрямована виховна діяльність педагога для досягнення конкретної мети в колективі учнів. Виховання (в гранично вузькому значенні) — спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який відбувається через взаємодію вихователя і виховуваного.

Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис та подолання негативних. Розвиток – це процес становлення і формування особистості. Процес фізичного, розумового, морального росту людини, що охоплюють всі кількісні та якісні зміни вроджених і набутих якостей.

Білет №7

1, Спілкування та його види

Спілкування-складний,багатоплановий процес становлення і розвитку контактів між людьми,який породжується потребами спільної діяльності і включає обмін інформацією,вироблення єдиної стратегії взаємодії,сприйняття і розуміння іншої людини.

Види спілкування:

-побутове,-ділове,-професійне,-пошукове,-офіційно-комунікативне.

За типом аудиторії: 1.діалог 2. Малі групи

Залежно від контингенту учасників: 1, міжособистісне 2,Особистісногрупове. 3,між групове.

З позиції стосунків між учасниками:1 2,ділове 3, Міжособистісне 4,Рапортне(з односторонньою довірою)

За тривалістю взаємодії розрізняють: довготривале і короткочасне спілкування. Практика свідчить, що є люди, які заздалегідь налаштовані на певну тривалість взаємодії, тобто одні надають перевагу швидкому розв'язанню проблеми, не дозволяють спілкуванню поглинати себе самого, а інші, навпаки, в кожному акті комунікації шукають додаткові можливості для розширення меж контакту, розтягуючи таким чином час спілкування.

За включеністю: Безпосереднє і опосередковане спілкування. Безпосередній контакт

партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і

просторі. Опосередковане спілкування відбувається між людьми, що

розділені простором або часом і користуються такими засобами, як

телефон, факс, комп'ютер, листування, символи, аудіо- або відеозаписи,

книги, ЗМІ За завершеністю : завершене,не завершене.