Білет №1.

1.Основні категорії психології

Психологія – це наука, що вивчає факти, закономірності й механізми психіки. Предметом психології є закономірності розвитку і вияву психічних явищ та їх механізмів. Основними категоріями психології є :психіка та поведінка. Психіка – це властивість високоорганізовані матерії, що проявляється у відображенні об’єктивної дійсності і обєктування відображення в поведінці (діяльності). Основні форми психічного відображення (структура психіки): 1. психічні процеси; 2.психічні етапи; 3. психічні властивості. Психічні процеси: 1.пізнавальні процеси(відчуття, сприймання, пам'ять, мислення,уява); 2. емоційні процеси (емоції, почуття), 3. вольові процеси (механізми вольових дій, вольові якості особистості). Психічні етапи: 1. загальний психічний стан; 2. емоційні стани або настрої; 3. натхнення або творчий стан. Психічні властивості: 1. життєва позиція або спрямованість; 2. темперамент; 3. характер; 4. здібності. Поведінка – це система дій і вчинків. Поведінка людини на відміну від поведінки тварини завжди підлягає моральній оцінці. РЕФЛЕКТОРНА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ. Рефлекс — основна форма діяльності нервової системи. Найпростіші рефлекси належать до вроджених, або безумовних; вони передаються у спадок і забезпечують пристосування організму до постійних умов середовища. Безумовні рефлекси відносяться до видових ознак поведінки тварини. Вже в новонародженої дитини спостерігаються найпростіші безумовні реакції: смоктання (харчовий безумовний рефлекс), кліпання очей (захисний безумовний рефлекс), рефлекс «що таке?» (орієнтувальний безумовний рефлекс). Умовні рефлекси — це набуті протягом життя кожної людини реакції, за допомогою яких її організм пристосовується до мінливих впливів середовища. Умовні рефлекси не передаються у спадок, а набуваються у процесі навчання. Умовний рефлекс утворюється тоді, коли якась зовнішня подія збігається за часом з тією або іншою діяльністю організму або підкріплюється безумовним рефлексом. ПРИСТОСУВАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ПОВЕДІНКИ. Для нормального існування організму у мінливому зовнішньому середовищі потрібно вчасно змінювати свою поведінку, пристосовуючи її до конкретних умов.Уміння керувати своєю поведінкою, вчасно її змінювати, а іноді і повністю стримувати ті чи інші поведінковій реакції — одна з «важливих рис вихованої людини. Розрізняють безумовне гальмування (коли безумовний орієнтувальний рефлекс гальмує відповідна поведінка) і умовне гальмування (коли відбувається поступове згасання умовного рефлексу внаслідок його непідкріп'лення безумовним подразником). Ті умовні рефлекси і навики, що перестають мати для людини життєво важливе значення або не підкріплюються, згасають. Замість них у процесі навчання виробляються інші форми поведінки (умовні рефлекси), які краще пристосовують організм людини до умов навколишнього середовища.

2.Раціональна сфера пізнавальної діяльності.

Мислення – це узагальнене та опосередковане пізнання світу, в процесі практичної та теоретичної діяльностііндивіла, засіб творчої особистості. Класифікація мислення: 1.за формою(наочно дійове, наочно образне, словесно логічне) 2. за рівнем узагальнення (емпіричне, теоретичне), 3. за ступенем розгорну тості( дискусійне, інтуїтивне), 4. за характером задачі, що розв’язується (теоретичне, практичне), 5. за ступенем невизначеності і оригінальності ( репродуктивне, продективне) 6. За впливом на емоційну сферу особистості (поточне, самочинне), 7. за адекватною розгорненістю ( інтуїтивне) 8. за відношенням до професійної діяльності (професійні). Професійне мислення – це інтелектуальна діяльність щодо розвиненої професійної діяльності, високій рівень професіоналізму, пов'язаний з теоретичним, творчим, часто інтуїтивним мисленням і розвиненим практичним інтелектом. Прийоми мислення: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування. Форми мислення: поняття, асоціації, судження, розуміння, умовиводи. Індивідуальні особливості мислення:широта, глибина, самостійність, критичність, гнучкість, швидкість, послідовність,діапазон. Пам'ять – процеси запам’ятовування, зберігання, відтворення та забування індивідом його попереднього досвіду. Теорії памяті: асоціативна, біхевіоретична, когнітивна, діяльнісна, фізіологічна. Процеси памяті: запам’ятовування, зберігання, відтворення, забування. Уя́ва — конструктивне, хоча не обов'язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, або наслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим. Види уяви: Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації." (К.Юнг) Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки. Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється. Репродуктивна уява - при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує. Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності. Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами. Форми уяви: аглютинація — поєднання нез'єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створені казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас та ін.; гіперболізація — перебільшення або применшення об'єкта та його частин; схематизація — зглажування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними; загостренння — підкреслення певних ознак об'єкта; типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі.