Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тов-мат запаси практична.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
192.51 Кб
Скачать

Моделі з фіксованим об’ємом

Принцип дії системи з фіксованим об’ємом замовлення оснований на визначенні конкретного моменту часу, коли потрібно розміщувати замовлення, яке відповідає визначеному рівню запасу (точці замовлення), - R, а також розмір цього замовлення Q. Точка замовлення R – це завжди визначена кількість матеріалу. Замовлення розміром Q розміщується в той момент, коли рівень запасу досягає точки R.

Рівень запасу визначається як залишок матеріалів перед попередньою поставкою, плюс кількість отриманих матеріалів при минулій поставці, мінус витрачену кількість.

Для розробки моделі управління запасами необхідно встановити функціональний взаємозв’язок між змінними, які нас цікавлять. В даному випадку нас цікавлять загальні витрати на створення запасів, які можна виразити наступним чином:

Сумарні річні витрати = Річні витрати на закупки + Річні витрати на розміщення замовлень + Річні витрати на збереження, або

, (10.1)

де ТС – сумарні річні витрати;

D – річна потреба в матеріалі;

C – ціна одиниці матеріалу, що закуповується;

Q – кількість матеріалу, яку необхідно замовити. Оптимальна кількість називається економічним розміром замовлення (Qopt);

S – витрати на розміщення одного замовлення;

R – точка повторного замовлення;

L – період виконання замовлення;

H – річні витрати на збереження одиниці середнього запасу матеріалу, тобто Н = іС, де і – відсоток від ціни С.

DC – вартість закупки річної потреби матеріалу;

(D/Q)S – річні витрати на розміщення замовлень (фактичні витрати розміщення замовлень D/Q, помножені на витрати по розміщенню одного замовлення S);

(Q/2)H – річні витрати на збереження (середній запас Q/2, помножений на річні витрати по збереженню одного виробу Н).

Для розробки моделі управління запасами необхідно визначити ту величину замовлення Qopt, при якій сумарні витрати мінімальні. Для знаходження точки мінімальних витрат візьмемо похідну від сумарних річних витрат по Q і прирівняємо її до нуля. Тоді Qopt буде мати вигляд:

(10.2)

Оскільки ця модель припускає, що потреба і час виконання замовлення є постійними величинами, резервний (буферний) запас не потрібен, і точка повторного замовлення, R, визначиться як:

R = davL, (10.3)

де dav – середньоденна потреба в матеріалі (постійна величина);

L – час виконання замовлення в днях (постійна величина).

Модель з фіксованим обємом у виробничому процесі

Рівняння (10.1) припускає, що замовлена кількість виробів буде отримана однією партією, однак на практиці дуже часто буває інакше. Якщо позначити незмінну денну (недільну) потребу в готовій продукції через d, яка називається нормою споживання, а денну (недільну) виробничу потужність процесу виготовлення даної продукції через p, яка називається нормою виробництва, то можна отримати наступне рівняння сумарних витрат:

(10.4)

Виконавши диференціювання по Q і прирівнявши цей вираз до нуля, отримаємо:

(10.5)

Резервний запас - це величина запасу, який постійно підтримується додатково до очікуваної потреби.

Модель з фіксованим обємом і рівнем обслуговування

Модель з фіксованим об’ємом замовлення безперервно відслідковує рівень запасу і розміщує нове замовлення, коли запас досягає деякого значення R.

Величина резервного запасу залежить, як уже вказувалось, від потрібного рівня обслуговування. Кількість виробів Q, які необхідно замовити, обраховуються звичайним способом (враховуючи потребу, витрати, пов’язані з дефіцитом, витрати на розміщення замовлення, витрати на розміщення замовлення, витрати на зберігання іт.д.). Потім встановлюється точка чергового замовлення, яка враховує очікувану потребу на протязі періоду виконання замовлення, плюс резервний запас, який визначається необхідним рівнем обслуговування. Таким чином, найважливіша різниця між моделлю, в якій потреба відома, і такою, в якій потреба невідома, полягає у визначенні точки чергового замовлення. Обєм замовлення в обох випадках один і той же. При цьому елемент невизначеності враховується в резервному запасі. Точка чергового замовлення обраховується наступним чином:

R = davL + z , де (10.6)

R – точка чергового замовлення (в одиницях);

dav – середня денна потреба;

L – період виконання замовлення в днях (період між моментом розміщення замовлення і моментом отримання виробів по цьому замовленню);

z – число стандартних відхилень для заданого рівня обслуговування;

- стандартне відхилення попиту на протязі періоду виконання замовлення.

Член z являє собою величину резервного запасу.

Якщо розглядати ситуацію з сумуванням денних потреб, то d може бути прогнозованою потребою, яка використовує любу із моделей прогнозування. Якщо, наприклад, для обрахунку d використаний 30-денний період, то просте середнє можна обчислити наступним чином:

, (10.7)

де n – кількість днів.

Стандартне відхилення денної потреби знаходиться за формулою:

(10.8)

Оскільки відноситься до одного дня, у випадку, якщо час виконання замовлення охоплює декілька днів, то стандартне відхилення ряду незалежних подій дорівнює кореню квадратному із суми дисперсій. Таким чином, в загальному випадку:

(10.9)

Тепер нам потрібно знайти z. Припустимо, ми вирішили обчислити рівень обслуговування Р (нехай, наприклад, Р = 0,95). В цьому випадку на протязі року ми відчували б дефіцит (1 - Р)D виробів, або 0,05 D, де D – річна потреба. Якби ми кожний раз замовляли Q виробів, то розміщували б D/Q замовлень в рік. Очікуваний дефіцит виробів, який приходиться на кожний раз складе Е(z) . Для одного року очікуваний дефіцит виробів становить Е(z) * D/Q . Таким чином ми маємо:

Відсоток дефіциту * Річна потреба = Дефіцит виробів, які приходяться на одне замовлення * Число замовлень за рік, тобто:

(1 - Р)* D = Е(z) * D/Q (10.10)

Після вирішення цього рівняння отримаємо:

Е(z) = , (10.11)

де Р – необхідний рівень обслуговування (наприклад, задоволення 95% потреби);

(1 – Р) – незадоволена частина потреби;

D – річна потреба;

- стандартне відхилення потреби на протязі періоду виконання замовлення;

Q – економічний розмір замовлення, який обчислюється звичайним способом (наприклад, );

Е(z) – очікуваний дефіцит виробів в кожному циклі замовлення, визначається за нормативною літературою, при .