3.5. Філогенез систем органів
Загальні напрямки еволюційних перетворень онтогенезу значною мірою зумовлюються відповідними змінами будови та функції його складових частин, які представлені різними системами органів. Філогенез будь-яких таксономічних груп певною мірою відображає послідовність становлення ієрархічних взаємовідносин у різноманітних тенденціях коеволюційних змін індивідуального розвитку. Великого значення, перш за все, набувало збереження цілісності внутрішнього середовища, його відокремлення від довкілля. Це спричинювало необхідність енергійного вдосконалення покривів тіла.
3.5.1. Покриви тіла
Покриви тіла виконують функції рецепції зовнішніх подразників та захисту внутрішніх органів. Еволюція рецепторної функції пов’язана із розвитком нервової системи та органів чуттів. Функція захисту внутрішніх органів протягом еволюції розширилася за рахунок участі покривів тіла в теплообміні, газообміні, виділенні, вигодовуванні малечі. Безхребетні мають покрив, утворений ектодермою. Він може модифікуватись у міцну кутикулу, захисні можливості якої забезпечуються включенням до її складу хітину та вапна. Хордові відзначаються наявністю двох шарів, із яких верхній – епідерміс - утворюється з ектодерми, а нижній - дерма (власне шкіра) - із мезодерми.
безчерепні: епідерміс одношаровий, складається із циліндричних клітин і містить одноклітинні залози. Дерма пухка, сполучної тканини мало.
хребетниі відзначається багатоклітинним епідермісом, верхні шари якого злущується, а нижні - діляться. Дерма зміцнена волокнами сполучної тканини і має різноманітні залози.
риби мають чимало одноклітинних слизових залоз. Луска хрящових риб - плакоїдна й складається з дентину (утворюється в онтогенезі із мезодерми, це різновид сполучної тканини) та емалі (неклітинна речовина). У кісткових риб луска утворюється за рахунок дерми.
стегоцефали (перехідна форма між рибами та амфібіями), як і риби, мають луску.
земноводні використовують шкіру для газообміну. Внаслідок цього вона має велику кількість залоз (захист від висихання), серед яких можуть бути й отруйні.
плазуни внаслідок виходу на сушу відзначається сухою шкірою, яка не має залоз і не бере участі в диханні. Верхній шар епідермісу роговіє, лусочки тонкі й можуть зливатися в панцир.
ссавці відрізняються наявністю різноманітних похідних епідермісу: волосся, китовий вус, кігті, нігті, роги, копита. Шкіряні залози - потові, сальні, молочні. Ступінь їхнього розвитку залежить від конкретного середовища існування тварин. Рогові лусочки на хвості залишаються в комахоїдних та гризунів. Число молочних залоз корелює із плодючістю.
Еволюція покривів тіла відбувалася внаслідок архалаксису.
Атавізми людини представлені гіпертрихозом (надмірна волосатість), полителією (надмірна кількість сосків) та полімастією (розвиток зайвих молочних залоз).
3.5.2. Опорно-м’язова система
Рівень організації тварин суттєво залежить від характеру їхньої рухової активності, яка значною мірою залежить від наявності опорно-рухового апарату та його специфіки. Еволюція кістяка відбувалася в залежності від середовища існування та типу локомоції тварин.