Майстер-клас

Майстер-клас — форма передачі досвіду, майстерності шляхом показу прийомів роботи. Створюється, як правило, на базі досвіду пе­дагога, що має вищу кваліфікаційну категорію чи звання «учитель-методист» або є переможцем конкурсу «Учитель року».

Мета діяльності майстер-класу — удосконалення наукової, освіт­ньої, професійної підготовки педагогічних працівників, практичного ін­дивідуального володіння уміннями та навичками навчання і виховання.

Основне завдання майстер-класу — сприяння розвитку педаго­гічної творчості, передача авторського досвіду з метою удосконален­ня навчально-виховного процесу, робота з молодими та малодосвідченими педагогами.

До майстер-класу зараховуються педагоги, які бажають ознайоми­тись із досвідом роботи вчителя-керівника, запозичити кращі ідеї, на­дбання колеги щодо навчальної діяльності.

Робота майстер-класу організовується згідно з планом роботи на рік, затвердженим методичною радою МК, при наявності одного і більше учасників. Засідання проводяться один раз на місяць.

Практичне заняття

Практичне заняття — одна з провідних форм навчання педагогічних працівників у системі науково-методичної роботи, у процесі проведення якої на основі активізації їхньої інтелектуальної діяльності відбувається цілеспрямований процес застосування конкретного теоретичного досвіду в конкретних визначених ситуаціях, що сприяє формуванню та вдосконаленню професійно значущих педагогічних і управлінських умінь, а відтак і професійному розвитку як такому. Практичному заняттю, як пріоритетній формі навчального процесу в системі науково-методичної роботи з учителями математики, має бути приділена найбільша увага. Це зумовлено, насамперед, необхідністю формування у педагогічних працівників дієвих знань про здійснення професійної діяльності. Йдеться про вміння, які тлумачаться як здатність діяти на основі знань, досвіду. Уміння — це теоретичні знання суб'єкта в дії (А. Леонтьєв, К. Платонов).

За призначенням можна визначити такі групи практичних занять з:

• формування та удосконалення вмінь і навичок, необхідних для виконання функціональних обов'язків вчителя математики;

• формування як загально педагогічних (гностичних, конструктивних, комунікаційних, організаційних), так і пов'язаних із фахом умінь та навичок;

• формування та удосконалення вмінь та навичок, необхідних для використання психолого-педагогічних засобів навчання, виховання, дослідження, вдосконалення педагогічної техніки і розвитку педагогічної творчості тощо.

Індивідуальні форми роботи з педагогічними кадрами

Під час проведення методичної роботи з учителями математики мають застосовуватися різ­номанітні види індивідуальної роботи, спрямовані на їх практичну підготовку. Йдеться насамперед про допомогу педагогічним працівникам у підготовці до проведення навчальних занять, позакласних заходів, планування роботи, оформлення шкільної документації, добір текстів письмових робіт для тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів тощо. Індивідуальні форми методичної роботи відріз­няються від групових (колективних) і охоплюють наставництво, ста­жування, консультування, дистанційне навчання, відвідування занять та позакласних заходів, самоосвіту.

Бесіда

Значну частину своїх функцій працівники методкабінету, адмініст­рація шкіл реалізують через спілкування з учителями. Ділове спілку­вання — одна з важливих складових методичної майстерності. Ділове спілкування методиста з учителями відбувається здебільшого у формі бесід, семінарів, нарад та виступів.

Бесіда — одна з основних форм ділового спілкування. Вона може мати різне призначення: виявлення та погодження позицій, вияв неза­доволення діями працівника, обговорення результатів контролю, пе­реконання в чомусь тощо. Залежно від свого призначення бесіда може мати різну будову та різні засоби для досягнення ефективності.

Підготовку до бесіди необхідно здійснювати заздалегідь.

Слід продумати:

• яка головна мета бесіди;

• яка ймовірність її успішного завершення;

• як сприйме бесіду співрозмовник: чи готовий він до обговорен­ня певної проблеми; який результат сприйме як сприятливий; які за­питання може поставити;

• які прийоми впливу необхідно застосувати під час розмови;

• як необхідно поводитись, якщо співрозмовник одразу з усім по­годиться або, навпаки, все заперечить;

• як необхідно поводитись, якщо співрозмовник не відреагує на ар­гументацію, виявить недовіру або спробує приховати своє ставлення.